6. Питання про статус службових слів у сучасному мовознавстві.

7. Прості ускладнені речення Ускладнені прості речення

Просте речення ускладнюють: • однорідні члени речення; • звертання; • вставні слова та словосполучення; • відокремлені члени речення.

Кома між однорідними членами

Кома між однорідними членами ставиться: 1. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані перелічувальною інтонацією без сполучників: Суворовці завжди ідуть струнко, бадьоро, красиво. (Забіла) Якщо однорідні члени речення дуже поширені, між ними ставиться крапка з комою. 2. Між усіма однорідними членами, якщо вони з’єднані повторюваним сполучником: Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море. (Шевч.) 3. Між протиставними сполучниками, що з’єднують однорідні члени: Марко озирнувся, але нічого не побачив. (Стельм.) 4. Між парами однорідних членів: Наука і труд, знання і школа манливо кличуть до мети. (Ус.) 5. Якщо однорідні члени з’єднані парним сполучником, то кома ставиться перед другою частиною сполучника: Не тільки робітники, а й селяни. Кома між однорідними членами не ставиться, якщо сполучники і(й), та (в значенні і),або, чи не повторюються: Летів і танув сніг. (М. Р.)

Кома та знак оклику при звертанні

1. Якщо звертання вимовляється з виразною окличною інтонацією, то воно відокремлюється знаком оклику: Вітчизно! Тобі моя пісня дзвінка... (Сос.) 2. Звертання, що стоять у середині, в кінці, або на початку речення, відокремлюються комами: Ой повій, вітре, з глибокого яру... (Нар. тв.) Зоре моя вечірняя, зійди над горою. (Шевч.) 3. Перед звертанням, що стоїть у кінці речення, ставиться кома, а після нього той розділовий знак, який потрібний за змістом речення: Уклін тобі, опалене каміння священних севастопольських руїн. (Нагн.) У світ широкий навпростець ти веди мене, надія! (Мис.) 4. Вигуки о, ой, що стоять перед звертанням, комою від нього не відокремлюються, бо вони виступають у значенні частки: О земле, велетнів роди! (Тич.)

Речення зі вставними і вставленими сполуками

Вставні сполуки означають: • ставлення мовця до висловленої думки; • невпевненість, припущення (мабуть, може, можливо, певно, здається, може бути, як видно); • достовірність повідомлення, впевненість (безумовно, звичайно, без сумніву, як відомо, ніде правди діти); • джерело повідомлення (як кажуть, на мою думку); • логічну впорядкованість мовлення, виділення головного, підкресленість висновку (отже, до речі, значить, зокрема, увсякому разі); • емоційну думку повідомлюваного факту (як на жаль, як на лихо, на диво, на щастя). Вставлені сполуки означають додаткові повідомлення, зауваження до основної думки.

Вставні слова, речення і словосполучення

Вставні слова, речення і словосполучення найчастіше відокремлюються комами: Справді, хвилин за десять у сусідній кімнаті почулись голоси. (Жур.) Вставні слова і речення, що виражають додаткові повідомлення чи побічні зауваження, виділяються дужками або, рідше, тире, незалежно від того, стоять вони в середині речення, або в кінці: Пишу листа із Кабарди (тобі земля ця невідома). (Нагн.) А в щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю!– квіти є! (Сим.)