4.3. Робота над текстом наукового дослідження

4.3.1. Структура наукового дослідження

Робота повинна містити:

1. Титульний аркуш

2. Зміст

3. Перелік умовних позначень (за необхідністю)

4. Вступ

5. Основна частина (розділи, підрозділи, підпункти)

6. Висновки

7. Список використаних джерел

8. Додатки (за необхідністю)

9. Резюме (за вимогою).

1. Титульний аркуш. Для дипломної (курсової) роботи оформлюється один титульний аркуш (мовою написання роботи). Титульна сторінка є першою сторінкою роботи, її включають до загальної нумерації сторінок випускної роботи. Номер сторінки на титульному аркуші не ставлять.

2. Зміст. Зміст є другою сторінкою роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема, переліку умовних позначень, вступу, розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку використаних довідкових матеріалів, списку джерел ілюстративного матеріалу, додатків.

3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідністю). Якщо в роботі вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у роботі окремим списком, який розміщують перед вступом.

4. Вступ. У вступі подають загальну характеристику дипломної (курсової) роботи в рекомендованій нижче послідовності.. Вступ починається з розкриття сутності проблеми (задачі) і висвітлення її стану, значущості, підстав і вихідних даних для розробки теми та обґрунтовання необхідності проведення дослідження.

Актуальність дослідження конкретної наукової проблеми зумовлюється соціальним замовленням, практичними завданнями певної галузі науки, необхідністю розширення сучасних уявлень про певні процеси чи явища, недостатнім рівнем розробки окремих аспектів наукової проблеми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми (задачі) обґрунтовується актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва. Тобто, актуальність полягає, насамперед, у можливості використання результатів, отриманих у ході дослідження, для вирішення інших науково-практичних завдань.

Мета дослідження є визначенням авторської стратегії щодо здобуття отримання нових знань про об’єкт та предмет дослідження і формулюються як головне завдання дослідження. Слід зазначити, що мету і завдання дослідження не можна формулювати словами “дослідити”, “проаналізувати”, “вивчити” тощо, тому що такі формулювання не спрямовані на отримання конкретного результату, а відображають лише процес дослідження. Тому доцільними були б, наприклад, такі формулювання, як “встановити”, “виявити”, “розробити”, “визначити”, “класифікувати“ тощо.

Завдання дослідження повинні давати уявлення про те, що саме необхідно зробити в роботі для отримання конкретних результатів і досягнення поставленої мети. Весь комплекс завдань – це алгоритм конкретної програми дослідження, зумовлений логікою етапів наукового пошуку. Інакше кажучи, завдання дослідження це редукція основної мети, тобто зведення її до допоміжних питань, вирішення яких буде сприяти розкриттю основної проблеми (мети дослідження). Кількість завдань зумовлюється метою, але їх не повинно бути менше 2−3.

Об’єкт дослідження – це частина об’єктивної реальності, яка на конкретному етапі стає предметом теоретичної та практичної діяльності дослідження. Іншими словами, об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і власне досліджується.

Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Предмет дослідження розкриває окремі аспекти об’єкта. В об’єкті дослідження визначається загальна сфера наукового пошуку, а в предметі чітко позначається явище, етап чи процес, що розглядатимуться в роботі в межах досліджуваного об’єкта .

Методи дослідження. Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої мети. Використані методи значною мірою визначають результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Перераховувати методи слід не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. (Детальна інформація про методи дослідження, які необхідно використовувати при проведенні лінгвістичного дослідження, наводиться у п. 1.3.).

Наукова новизна одержаних результатів (цей пункт включають лише до робіт, в яких дійсно отримані нові наукові результати). Подають коротку анотацію нових наукових положень (рішень), запропонованих автором особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (“вперше одержано”, “удосконалено”, “дістало подальший розвиток”).

До цього пункту не можна включати опис прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, методик, схем тощо. Слід розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку автора.

Теоретичне значення одержаних результатів. У роботі, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів дослідження або рекомендації щодо їх використання.

Практичне значення отриманих результатів. Це можуть бути нові способи, технології, методи, методики, параметри тощо, тобто те нове, що дає виконана робота для практики роботи тієї чи іншої галузі науки або промисловості із зазначенням ступеня готовності до використання або масштабів використання.

Треба стисло повідомити про впровадження результатів досліджень, назвавши організації, в яких здійснена реалізація, а також підкреслити корисність того чи іншого заходу для людини, суспільства загалом і т. ін.

Апробація результатів роботи. Треба вказати, на яких наукових конференціях, нарадах, науково-методичних семінарах тощо оприлюднені результати дослідження.

Публікації. Необхідно зазначити надруковані за результатами дослідження статті в наукових журналах, збірках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій.

Кожна з зазначених частин вступу повинна виділятися напівжирним шрифтом та йти у встановленій послідовності.

5. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів. Кількість розділів 2−3 (2 – для курсової роботи, 2 – для дипломної роботи освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”, 3 – “Спеціаліст” та “Магістр”). Число розділів дисертаційної роботи може перевищувати вказану кількість, якщо поява четвертого і подальших розділів продиктована логікою дослідження, причому в кожному розділі розглядається окреме важливе питання, яке неможливо включити до попередніх розділів.

Назву кожного розділу треба сформулювати таким чином, щоб вона не виявилась ширше за тему самого дослідження або була рівновеликою їй. Розділ являє собою тільки один з аспектів теми, і назва повинна віддзеркалювати цю підпорядкованість.

Кожний розділ повинен складатися не менш як з двох підрозділів.

Бажано, щоб основному тексту кожного розділу передував короткий опис обраного напряму дослідження та обґрунтування застосованих методів дослідження. Кожну частину розділу (підрозділ, пункт, підпункт) доцільно закінчувати коротким узагальненням, що допоможе в подальшому сформулювати висновки.

У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

РОЗДІЛ 1, як правило, має теоретичний характер, де подається загальне теоретичне підґрунтя того дослідження, яке автор прагне здійснити, посилання на наукові праці, де вже розглядалася досліджувана проблема, визначення основних понять і категорій проблеми, характеристика основних використаних термінів і понять, критичний аналіз праць інших дослідників, інформація про історію розгляду проблеми науковцями тощо. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини роботи. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі.

РОЗДІЛ 2 та наступні розділи мають практичний характер, де на прикладах, зібраних автором з джерел оригінального ілюстративного матеріалу, доводяться робоча гіпотеза роботи та теоретичні положення, що були окреслені в розділі 1. Кожний розділ роботи завершується стисло викладеними узагальненнями та висновками.

6. Висновки. У ВИСНОВКАХ підбиваються підсумки дослідження, викладаються найважливіші наукові та практичні результати, що одержані в роботі, надаються відповіді на проблематичні питання, що були поставлені у ВСТУПІ, наводяться рекомендації щодо практичного застосування отриманих результатів, перспективи та напрями подальшого дослідження теми.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

7. Список використаних джерел. Бібліографічний апарат випускної роботи − ключ до використаних автором джерел. Крім того, він певною мірою відбиває наукову етику і культуру наукової праці. Саме з нього можна зробити висновок про ступінь ознайомлення автора з наявною літературою стосовно досліджуваної проблеми. Бібліографічний апарат випускної роботи складається з бібліографічного списку (списку використаних джерел) і бібліографічних посилань, які оформлюються відповідно до чинних стандартів.

Список використаних джерел − елемент бібліографічного апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Це одна із суттєвих частин випускної роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю її автора і демонструє ступінь фундаментальності проведеного дослідження. Не слід включати до переліку ті джерела, на які не були зроблені посилання в роботі, таким чином, на кожне джерело повинно бути посилання у тексті роботи. Крім того, до цієї частини не рекомендується включати енциклопедичні та тлумачні словники, газети, науково-популярну та художню літературу, окрім випадків коли вони є джерелами ілюстративного матеріалу або довідковими джерелами, а їхні уривки використані у вигляді цитат для уточнення певного поняття, терміна, підтвердження наведеної думки прикладами з тексту тощо. В таких випадках слід включити вищезгадані джерела до списку літератури (в цьому випадку рекомендується подання списку літератури за алфавітом, з рубрикацією), а в тексті дослідження зробити посилання на відповідне джерело, вказавши конкретну сторінку, звідки узята цитата. Кількість ілюстративних та довідкових джерел не може перевищувати кількість науково-теоретичних джерел, використаних у дослідженні.

Бібліографічний опис оформлюється згідно з вимогами Державного стандарту України (див. Додаток Ж “Норми оформлення елементів бібліографічного списку ”).

Список використаних довідкових джерел. У науковій роботі після списку використаних джерел слід наводити список використаних довідкових джерел, до якого вносяться словники, енциклопедії, довідники, довідкові джерела з мережі Інтернет тощо (якщо автор роботи використав ці джерела). Посилання на ці джерела в тексті роботи та їх бібліографічний опис у списку оформлюється згідно з вимогами до посилань і бібліографічного опису наукових джерел (див. Додаток Ж “Норми оформлення елементів бібліографічного списку” та Додаток Е “Оформлення списку використаних джерел”).

Список джерел ілюстративного матеріалу. Після списку використаних довідкових джерел слід наводити список джерел ілюстративного матеріалу, до якого вносяться офіційні документи, закони, постанови, міжнародно-правові документи, наукові або технічні джерела, газети, журнали, художні твори, джерела з мережі Інтернет, електронні носії інформації тощо, з яких автор наукової роботи брав приклади для аналізу. Докладніше див. Додаток Е “Норми оформлення елементів бібліографічного списку” та Додаток Ж “Оформлення списку використаних джерел”.

8. Додатки. До додатків доцільно включати: тексти для аналізу, використані в ході дослідження, термінологічні словники та глосарії, вправи та методичні матеріали для подальшого використання у навчальному процесі, фотокопії текстів (документів, схем, фотографій), слайди, аудіо- та відеозаписи, таблиці допоміжних даних тощо. Таблиці, графіки, схеми, що наводяться в основній частині роботи або у додатках, повинні бути пронумеровані і мати заголовок (див. п. 4, 3, 2).

9. Резюме. До дипломних (курсових), робіт додається резюме обсягом до двох сторінок англійською / німецькою мовами. У резюме вказують мету завдання та матеріал дослідження, стислий зміст роботи, основні отримані результати та висновки. Текст резюме до дипломної (курсової) роботи не підшивається, а подається разом з роботою.

Резюме дисертації не складається. Натомість в авторефератах дисертаційних робіт наводяться анотації роботи українською, російською та англійською мовами. Одна з анотацій іноземними мовами (російською або англійською) є розширеною і має обсяг 2 сторінки, дві інші − по ½ сторінки.