3.3.1.1. Можливий характер ураження населення. Розмір і структура втрат

Розмір і структура втрат змінюватиметься залежно від щіль­ності населення в зоні затоплення, своєчасності сповіщення, відстані населеного пункту від місця початку повені, розташування медичних установ, висоти хвилі затоплення, часу її про­ходження, температури води і навколишнього середовища, пе­ріоду доби та багатьох інших особливостей.

Найзначніша повінь XX століття, в результаті якої кількість потерпілих досягла 800 тис. чоловік, сталася внаслідок нагонних вітрів на островах Бенгальської затоки у листопаді 1970 р. Крім людей загинуло 300 тис. голів худоби та зруйновано близько 400 тис. будинків. Повінь потягла за собою виникнення епідемій холери та черевного тифу.

Характеристика можливого обсягу втрат за зонами затоп­лення вдень та вночі подана в табл. 3.

Таблиця 3.

Характеристика втрат за зонами затоплень, % від чисельності населення

Зони затоплення	Вдень		Вночі
	Загальні втрати	Санітарні втрати	Загальні втрати	Санітарні втрати
Перша	65	35	90	20-25
Друга	13	10	25	20
Третя	5	4-5	15	10-20
Четверта	2	1,5-2	10	9-10
Середній % втрат	20	10-15	35	25

Дана таблиця дозволяє зробити тільки приблизний прогностичний розрахунок можливих втрат, оскільки не враховує цілої низки чинників, які визначають втрати населення в зоні затоплення. Проте використання наведеного поділу району затоплення на зони і характеристика можливих втрат у кожній з них дають можливість прогнозувати:

• чисельність населення, яке проживає у кожній із зон затоплення, і можливі втрати в них;

• сили і засоби охорони здоров’я, що будуть потрібні для надання медичної допомоги потерпілим у зонах затоплення;

• райони (ділянки) ведення рятувальних робіт, ймовірні місця розгортання медичних формувань і закладів;

• медичні формування, що потрапляють у зони затоплення, шляхи і райони евакуації;

• райони евакуації населення за межі зон затоплення і необхідні сили й засоби охорони здоров’я для їх обслуговування тощо.

Це значно може полегшити прогнозування медико-тактичного стану в районі повені і розроблення плану медичного забезпечення населення.

Згідно з даними про організацію надання екстреної медичної допомоги на до госпітальному етапі в умовах великого міста у разі катастрофічної повені питома вага потерпілого населення, яке потребує екстреної медичної допомоги (у % чисельності населення), в різних районах міста буде коливатись6

• у теплий період року вдень від 0,02 до 2,7%, уночі від 0,06 до 4,5%;

• у холодний період року від 0,04 до 4,3% удень і до 0,08-5,7% уночі.

Санітарні втрати під час повеней в основному терапевтичного профілю.

Найважчими ураженнями людей можуть бути утоплення і загальне охолодження (замерзання).

Багато потерпілих внаслідок утоплення потребують негайного проведення реанімаційних заходів. У 20% осіб, які перенесли загальне охолодження (III і IY стадії), без надання негайної реанімаційної допомоги протягом першої години після врятування може настати смерть. Ті та інші потребують обов’язкової госпіталізації. З інших уражень, особливо в зимовий час, можна очікувати на появу застудних захворювань, зокрема пневмонії.

Можливі гіпертонічні кризи, напади бронхіальної астми, порушення мозкового кровообігу, передчасні пологи. Необхідно мати на увазі можливість появи психічних розладів у частини населення, що буде вимагати стаціонарного лікування. Дуже небезпечна паніка як прояв стану крайньої психічної та емоційної напруги. У деяких випадках паніка носить епідемічний характер (так зване психічне зараження). Разом з тим, не виключені ураження хірургічного профілю (переломи, вивихи, поранення тощо).

Важливе значення в ліквідації медичних наслідків відіграє са­нітарно-епідемічний стан зони лиха. У зонах катастрофічного затоплення можуть руйнуватися (розмиватися) системи водо­постачання, каналізації, зливних комунікацій, банно-пральних стічних вод, місця збору сміття і нечистот та інших відходів.

Нечистоти, сміття і відходи забруднюють зони затоплення і поширюються за течією хвилею затоплення. У таких зонах зростає небезпека виникнення і розповсюдження інфекційних захворювань. Цьому сприятиме також скупчення населення на обмеженій території за умов значного погіршання матеріально-побутових умов життя.

Наочним прикладом є повінь влітку 1989 р. в Примор’ї, яка завдала величезного збитку народному господарству. Під час цієї повені загинув готовий до зберігання врожай, виявилися залитими тваринницькі ферми, пасовища.

Умови для виникнення епідемій, поранень, гнійних і анаеробних інфекцій виявилися в цей період найсприятливішими. Інфекційні наслідки повені підпорядковувалися певним закономірностям. Слідом за розвитком катастрофічного затоплення одним з перших відчули навантаження інфекційні стаціонари шлунково-кишкового профілю. Масово почали надходити хворі з традиційними кишковими інфекціями (дизентерія, колі ентерит, дисбактеріоз, сальмонельоз). Збільшився рівень захворюваності на гепатит А, зоонози (лептоспіроз, туляремія). Серйозні наслідки відчули хірургічні клініки і стаціонари. У дитячих інфекційних стаціонарах побільшало хворих із менінгококовою інфекцією. У деяких населених пунктах не встигли вивезти в безпечні місця худобу, що обумовило її загибель. Чимало тварин загинуло в тайзі. Трупи загиблих тварин розкладалися, вода змивала все це в ріки, захоплюючи на своєму шляху нечистоти, вимивала місця скотомогильників, вигрібних ям, складів нафтопродуктів тощо.

До основних характеристик наслідків повеней відносять:

- кількість населення, яка опинилася в зоні повені;

- кількість населених пунктів, що попали в зону повені;

- кількість підприємств, протяжність автомобільних і залізничних доріг, ліній електропередач, зв’язку і комунікацій, що опинилися в зоні затоплення;

- кількість тварин, що загинули, зруйнованих мостів і тоне лей.

Розрізняють прямий і непрямий збиток від повеней.

Прямий – це, наприклад, ушкодження і зруйнування житлових і промислових споруд, залізничних і автомобільних доріг, ліній електропередач і зв’язку, загибель тварин і врожаю, знищення і псування сировини, топлива, продуктів харчування, кормів, затрати на тимчасову евакуацію населення і матеріальних засобів.

До непрямих збитків відносять: затрати на придбання і доставку в потерпілі райони продуктів харчування, будівельних матеріалів і кормів для тварин, скорочення вироблення продукції, погіршання умов життя населення.

Прямий та непрямий збитки знаходяться, в більшій мірі в співвідношенні 70% : 30%.