3.2.Стихійні лиха геологічного характеру

Стихійні лиха геологічного характеру підрозділяються на катастрофи, викликані землетрусами, виверженнями вулканів, обвалами, зсувами, посадками земної поверхні в результаті карстових явищ.

3.2.1. Землетруси

За даними світової статистики, на долю землетрусів припадає 15% всіх природних катастроф, але за характером людських і матеріальних втрат вони посідають перше місце.

Землетруси — це потужні і грізні прояви внутрішніх сил зем­ної кори, що обумовлюють підземні удари і коливання земної кори, які виникають внаслідок вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Зона підзем­ного удару спричинює пружні коливання (сейсмічні хвилі), які поширюються по землі в усіх напрямках. При цьому вивіль­нюється величезна кількість енергії. Руйнації під час землетрусів можна порівняти з наслідками ядерних вибухів. Зону землі, з якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а відповідне місце на поверхні — епіцентром землетрусу.

Вогнища землетрусу виникають на різних глибинах, переважно в 20-30 км від поверхні. Розміри вогнища землетрусу звичайно коливаються в межах від декількох десятків метрів до сотень кілометрів. Часто порушується цілісність ґрунту, руйнуються будівлі і споруди, виходять з ладу водопровід, каналізація, лінії зв'язку, електро- і газопостачання, є людські жертви. Це одне з найстрашніших стихійних лих. За даними ЮНЕСКО, землетрусам належить перше місце по заподіюваному економічному збитку і числу людських жертв. Виникають землетруси несподівано і, хоча тривалість головного поштовху не перевищує декількох секунд, його наслідки бувають трагічними.

Землетруси також виникають внаслідок переміщення мас у земній корі під впливом гороутворювальних процесів (40 % площі суші нашої планети — гірські території). Щорічно у світі реєструється понад 1 млн сейсмічних поштовхів.

Землетруси можуть відбуватися як на суші, так і на дні оке­анів і морів. Під час землетрусів під водою утворюються гігантські хвилі — цунамі.

Більшість землетрусів супроводжується активізацією вул­канічної діяльності раніше згаслих вулканів.

Найпотужнішими стали виверження вулканів Тамбора (Південна Африка, 1815; обсяг викидів — 150 км³ вулканічних порід) і Кракатау (Індонезія, 1883; обсяг викидів — 18 км³ вул­канічного попелу й інших продуктів, які вкрили площу понад 800' тис. км². Морська хвиля висотою ЗО м, яка виникла під час виверження, призвела до загибелі 36 тис. людей).

На земній поверхні нині нараховується 1340 діючих вулканів (кожний третій знаходиться під водою), 20-35 із них щорічно викидають назовні уламки гірських порід, попіл, лаву. Кожні 2 роки на Землі утворюється в середньому 3 нових вулкани.

У XX ст. відбулося 340 значних землетрусів. Особливо ка­тастрофічними були землетруси в Китаї (1976) — повністю зруйновано місто Таньшин, в Японії (1923) — загинуло 140 тис. людей; у Перу (1970) — 70 тис, в Ірані (1990) — 50 тис.

П'ята частина території СНД перебуває в сейсмонебезпечній зоні, де мешкає 90 млн чоловік. Найзначніші землетруси стали­ся а районі Ашхабада (1948) — загинуло 110 тис. людей, у Ташкенті (1966) — 20 тис, у Вірменії (1988) — близько 40 тис.

Таким чином, в залежності від причин, які можуть призводити до землетрусу розрізняють:

• тектонічні, - наймогутніший вид землетрусів. Виникають внаслідок переміщення тектонічних плит в місцях розломів земної кори. Може охоплювати територію від декількох десятків кілометрів до цілих регіонів.

• вулканічні, - виникають внаслідок виверження вулканів наземних, підводних, і носять, як правило, місцевий характер.

• обвальні - виникають при руйнуванні підземних карстових пустот шахт, рудників, носять також, як правило, місцевий характер.

• і, як різновид, моретрус.

Основні параметри, що характеризують землетруси — їх інтенсивність і глибина вогнища. Інтенсивність землетрусів по їх прояву на земній поверхні згідно міжнародній сейсмічній шкалі Меркаллі (MSK-64 [від прізвищ сейсмологів, які її запровадили: С. Медведєва (СРСР), В.Шпонхойера (НДР), В.Карника (ЧССР)]) класифікується по 12-бальній системі: I бал - непомітний, II- дуже слабкий, III - слабкий, IY - помірний, Y - досить сильний, YI - сильний, YII - дуже сильний, YIII - руйнівний, IX - спустошливий, X - нищівний, XI - катастрофічний, XII – надзвичайно катастрофічний (табл.1). Інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позначається арабськими цифрами. Під час землетрусу силою XII балів земна поверх­ня нагадує море при штормовій погоді.

Таблиця 1.