Питання для самоконтролю

1. Значення угоди з надання правової допомоги у кримінальній справі.

2. Характерні моменти процедури укладення угоди.

3. Укладення угоди з надання правової допомоги у кримінальній справі.

4. Відмова від укладення угоди.

5. Спеціалізація адвоката у кримінальному судочинстві.

6. Фактори, що спонукають до відмови від укладення угоди.

7. Нестандартні ситуації при укладенні угоди.

8. Уточнення межі претензій клієнта у справі як невід’ємний елемент укладення угоди.

9. Повна ясність взаємних вимог та можливостей як невід’ємний елемент укладення угоди.

10. Чистота фінансових відносин з клієнтом як гарантія власної безпеки.

Питання для самостійного вивчення

1. Значення угоди з надання правової допомоги у кримінальній справі.

2. Характерні моменти процедури укладення угоди.

3. Укладення угоди з надання правової допомоги у кримінальній справі.

4. Відмова від укладення угоди.

5. Спеціалізація адвоката у кримінальному судочинстві.

6. Фактори, що спонукають до відмови від укладення угоди.

7. Нестандартні ситуації при укладенні угоди.

8. Уточнення межі претензій клієнта у справі як невід’ємний елемент укладення угоди.

9. Повна ясність взаємних вимог та можливостей як невід’ємний елемент укладення угоди.

10. Чистота фінансових відносин з клієнтом як гарантія власної безпеки.

Тема 8. Захисник на досудовому слідстві

8.1. Роль та завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві

Інститут досудового слідства за своїм значенням в кримінальному процесі України, загалом, та професія слідчого, зокрема, посідають чи не найпомітніше місце в юриспруденції. Суть досудового слідства в кримінальному процесі викладено в законі: швидке розкриття злочину, викриття та передача суду злочинця. Але за цією короткою сухою фразою величезний пласт людського буття, зміст якого – безкінечна боротьба з рукотворним монстром, ім’я якому злочин.

На передньому плані цієї вічної боротьби постійно стикаються дві полярно протилежні сили – обвинувачення і захист. Першу з них представляє слідчий. Шляхетність помислів та цілей – розкриття злочину та виявлення злочинця, постійний інтелектуальний двобій з потайним та, нерідко, розумним і підступним злочинцем, гордість та почуття професійного задоволення при розкритті чергового злодійського задуму – це з одного боку. Безсонні ночі, постійний дефіцит часу, звинувачення та розгони від начальства і постійне хвилювання за долю справи в суді – це з іншого. Ось що являє собою досудове слідство з позицій ідеального професіоналізму.

Головними діючими особами, з якими адвокату доводиться спілкуватися у цей період майже повсякденно, є слідчий і обвинувачуваний (підозрюваний). Відносини адвоката зі слідчим носять робочий офіційний характер і не повинні переростати в «панібратські» стосунки, які неминуче тягнуть за собою відхід від етичних вимог та уможливлюють конфліктні ситуації.

Узаконене кредо адвоката чітко та недвозначно викладено у ст. 48 КПК України в новій редакції: «Захисник зобов’язаний використовувати передбачені в цьому кодексі й інших законодавчих актах засоби захисту з метою з’ясування обставин, що усувають підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного, засудженого, і надає їм необхідну юридичну допомогу».

Вимоги ст. 48 КПК України дещо не співпадають, подекуди вступають в протиріччя з певними положеннями Присяги адвоката. Приміром, претендент, вступаючи на посаду адвоката, згідно з ЗУ «Про адвокатуру», обіцяє «бути завжди справедливим». Така обіцянка апріорі суперечить принципам адвокатської діяльності. Об’єктивно справедливість тріумфує тоді, коли злочин розкрито, а злочинця покарано. Мета ж адвоката, використовуючи недоліки та помилки слідства, домогтися послаблення, а то і розвалу обвинувачення, навіть свідомо для нього винного в скоєнні злочину підзахисного, що за загально-моральними поняттями не може вважатися справедливим.

Якщо ж адвокат, якого за відповідну фінансову винагороду запрошено захищати інтереси звинуваченого, стане займатися пошуками об’єктивної справедливості, як такої, це неминуче призведе до конфлікту інтересів, а отже, і з обов’язком – захищати за будь-яких обставин.

У цьому і є унікальність становища адвоката, і вимагати від нього ідеальної справедливості означає не розуміти завдань адвокатури в цілому та суперечити закону в конкретному випадку. Інше питання – вибір засобів досягнення мети особисто адвокатом. Тут останній має право і зобов’язаний виявляти і розбірливість, і особисту порядність. Закон та суспільство вимагають від адвоката високого професіоналізму та сумлінності при веденні справ, охайності у виборі засобів захисту та моральності їхнього застосування при виконанні своїх обов’язків.

Якщо згадані особи: слідчий, адвокати, представники не виявлять максимального прагнення до встановлення нормальних ділових відносин, в решті-решт незворотно виникають тертя та колізії, що шкодять як інтересам слідства, так і конкретним інтересам підзахисних, а отже – й самого адвоката.

Найгостріша та найпринциповіша позиція захисника нормально сприймається неупередженим слідчим, якщо адвокат обґрунтовує її по-діловому, дотримуючись закону і норм етики, з повагою до роботи слідчого. Саме така атмосфера співпраці закладається законодавством про право обвинувачуваного на допомогу адвоката-захисника під час досудового слідства.

Тему про роль адвоката-захисника на досудовому слідстві, довелось почати саме з такого коротенького, мало не ліричного пасажу про слідство та слідчого, не випадково. Кожен, хто обере професію адвоката, мусить добре засвоїти з ким йому доведеться спілкуватися, співпрацювати, дуже часто і круто суперничати, сперечатися і навіть вести жорсткий процесуальний двобій на цьому важкому і дуже відповідальному етапі кримінального процесу.

І слідчий, і адвокат – юристи-професіонали. В своїй повсякденній роботі вони керуються єдиними професійними істинами та настановами, єдиним законом та, здавалось би, єдиними кінцевими цілями – боротися зі спільним ворогом – злочинністю, сприяти судочинству на шляху до справедливого вироку.

Усе це дійсно так, але, як правило, на якомусь етапі слідства шляхи двох професіоналів розійдуться, після чого вони виявляться по різні боки барикади з гучним іменем Істина. Розвести по різним шляхам слідчого і адвоката можуть десятки обставин: різне бачення певних подій, свідома необ’єктивність одного з них чи обох відразу, розбіжність конкретних інтересів, неспівпадання завдань у конкретній справі тощо.

Адвокат має бути вірним закону, але саме закон зобов’язує адвоката віднайти у справі все, що може спростувати винність чи пом’якшити відповідальність підзахисного. Ведення справи адвокатом за дорученням клієнта передбачає добровільність установлюваних між сторонами відносин, оплатність, тобто оплату клієнтом роботи адвоката на захист його інтересів, довіру, засновану на інституті адвокатської таємниці і, нарешті, повну координацію дій з метою досягнення сприятливого для клієнта результату у справі.

Стосунки слідчого з підозрюваним чи обвинувачуваним є сугубо службовими, виключають особисті фактори і базуються винятково на нормативно-правовій основі. Взаємовідносини адвоката з клієнтом містять, окрім суто нормативної основи, безліч етичних нюансів: фінансові взаєморозрахунки, допустимість наявності близьких і родинних відносин, можливість єдності інтересів і т.ін. І все це здійснюється на правовому підгрунті з урахуванням моральних факторів.

Для обвинувачуваного (підозрюваного) і його родичів адвокат стає головним порадником, єдиною ниткою, яка з’єднує їх, і надійним засобом обміну інформацією. Від адвоката чекають реальної допомоги, а, нерідко, і не тільки правової. Послуги адвоката можуть знадобитися людям різного достатку і рівня моральності. Залежно від комбінації цих характеристик і відбувається пошук майбутнього захисника.

На адвоката-захисника, що вступає в справу на стадії досудового слідства покладається відповідальний обов’язок – використати усі вказані в законі засоби захисту з метою виявлення вже на цьому етапі кримінального процесу обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинувачуваного, чи пом’якшують або виключають його відповідальність, та надавати йому необхідну юридичну допомогу.

При здійсненні своїх професійних обов'язків адвокат зобов’язаний неухильно додержуватись вимог чинного законодавства, використовувати всі передбачені законом засоби захисту прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб і не має права використовувати свої повноваження на шкоду особі, в інтересах якої прийняв доручення чи відмовитись від прийнятого на себе захисту підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного.

Ця коротка офіційна формула достатньо повно визначає філософію захисту – його беззаперечну однобокість без права на будь-яку самодіяльність в сенсі відхилення від веління закону. Статус захисника передбачає діяльність лише одного спрямування – захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб від обвинувачення чи незаконних зазіхань.