Питання для самоконтролю

1. Завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві.

2. Права адвоката на досудовому слідстві.

3. Обов’язки адвоката на досудовому слідстві.

4. Побудова ділових взаємин із слідчим.

5. Побудова взаємин з підзахисним.

6. Побудова взаємин клієнтами, коли підзахисний утримується під вартою.

7. Планування роботи над справою.

8. Участь адвоката у слідчих діях.

9. Пошук та надання доказів.

10. Етичні аспекти на досудовому слідстві.

Питання для самостійного вивчення

11. Завдання адвоката-захисника на досудовому слідстві.

12. Права адвоката на досудовому слідстві.

13. Обов’язки адвоката на досудовому слідстві.

14. Побудова ділових взаємин із слідчим.

15. Побудова взаємин з підзахисним.

16. Побудова взаємин клієнтами, коли підзахисний утримується під вартою.

17. Планування роботи над справою.

18. Участь адвоката у слідчих діях.

19. Пошук та надання доказів.

20. Етичні аспекти на досудовому слідстві.

Тема 9. Адвокат – захисник у суді

9.1. Судове засідання – вирішальна стадія судочинства

Питання про роль захисника в суді не можливо відділити від теми про стан судочинства в новій Україні, загалом, і про стан судів та суддів, зокрема. Якими б не були позитивними закони щодо покращення судочинства і підвищення ролі адвоката-захисника, але коли суди та судді не будуть реально відповідати тому високому рівню, до якого підняла їх Конституція України, годі чекати відчутних змін щодо ролі захисника в судовому засіданні.

Усе – висока освіта та великий досвід захисника, талан оратора та гучне ім’я адвоката, бездоганне знання справи та судової практики і, нарешті, непереборні аргументи та докази – це не більше, ніж стрільба ракетами по горобцям, коли за столом сидить втомлений та заклопотаний сірими буденними турботами суддя, у якого на думці – як звести кінці з кінцями, а на черзі – ще десяток справ до кінця робочого дня.

Гіршою ситуація буває лише тоді, коли суддя, починаючи судове засідання, вже знає яким буде рішення суду, а, отже, всі процесуальні потуги адвоката, його звернення до закону та заклики до справедливості – приречені, а доля підсудного, відповідно, вже вирішена. За таких умов роль адвоката у судовому засіданні нівелюється і зводиться нанівець, а судочинство перетворюється на фарс.

Форми та методи роботи захисника в суді помітно відрізняються від таких на досудовому слідстві. По-перше, робота на досудовому слідстві ведеться потай від сторонніх очей, тобто не є публічною. Робота в суді – це постійне перебування під небезсторонніми поглядами різноманітної публіки, під прискіпливим наглядом численних спостерігачів від засобів масової інформації і багатьох інших зацікавлених у справі осіб та установ.

По-друге, робота на досудовому слідстві не ставить захисника в жорсткі рамки, що не вибачають помилок. Якісь прорахунки чи помилкові рішення набагато легше виправити, не ризикуючи запізнитись. Кожен незважений процесуальний крок, кожне непродумано висловлене в судовому засіданні слово, негайно фіксується секретарем судового засідання чи технічними засобами, використання яких передбачено законом. Крім того, грубі помилки, допущені в судовому засіданні, залишаються в пам’яті його учасників і, нерідко, відіграють вирішальну роль при визначенні долі підсудного.

По-третє, частина захисного плану, не реалізована адвокатом на стадії досудового слідства, цілком можливо виявиться здійсненою в судовому засіданні під час розгляду справи. Ініціатива ж захисника, вмотивовано відкинута судом, має мало шансів на свою реалізацію в апеляційній чи касаційній інстанціях.

Існує ще одна чисто психологічна обставина, що заслуговує на особливу увагу. Як би погано не зарекомендував себе обвинувачений перед слідчим, скільки б він не змінював свої позицію та свідчення, це не вплине, безпосередньо, на суддю чи судів, яким доведеться розглядати кримінальну справу та виносити свій вердикт. Більш того, нерідко таке поводження підсудного на досудовому слідстві викликає у суддів певні сумніви щодо об’єктивності чи професіоналізму слідчого.

Нещире, зухвале поводження підсудного в залі суду, неповага до учасників судового процесу сприймається безпосередньо суддями та присутніми як неповага до суду і налаштовує проти підсудного з усіма випливаючими звідси наслідками.

Конкретні завдання захисника в судовому засіданні визначаються його роллю у кримінальному судочинстві, мета якого сформульована статтею 2 КПК України – охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Виділені слова цілком стосуються ролі захисника в суді.

Збалансованість ролі представників обвинувачення та захисту в суді забезпечує принцип змагальності і диспозитивності. Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності. Це означає, що при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу.

Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник. Це стосується тієї категорії злочинів, де участь прокурора не є обов’язковою.

Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник. Коли участь захисника у судовій справі не є обов’язковою, підсудний бере справу захисту власних інтересів на себе.

Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.

Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.