Питання для самоконтролю

Надання адвокатом правової допомоги юридичним особам – важлива складова діяльності адвоката.

Укладення угоди з юридичними особами.

Офіційні взаємини адвоката-юрисконсульта з керівниками, працівниками обслуговуваних підприємств та установ.

Функції адвоката-юрисконсульта.

Етичні нюанси взаємин з працівниками обслуговуваного підприємства.

Робота з контролюючими та правоохоронними органами.

Питання для самостійного вивчення

1. Надання адвокатом правової допомоги юридичним особам – важлива складова діяльності адвоката.

2. Укладення угоди з юридичними особами.

3. Офіційні взаємини адвоката-юрисконсульта з керівниками, працівниками обслуговуваних підприємств та установ.

4. Функції адвоката-юрисконсульта.

5. Етичні нюанси взаємин з працівниками обслуговуваного підприємства.

6. Робота з контролюючими та правоохоронними органами.

Тема 14. Допоміжні галузі знань в роботі адвоката

З незапам’ятних часів люди помітили, що кожна людина, окрім таких фізичних властивостей як зріст, колір шкіри, очей, волосся, форми лиця, ніг та рук, наділена ще й невидимими людському оку якостями, притаманними саме цій і лише цій людині. Сила духу чи покірність, агресивність чи миролюбність, сміливість чи боязкість, злість чи доброта, рішучість чи зваженість, енергійність чи млявість і багато інших – це якості, які не можливо приписати тій чи іншій людині до тих пір, поки вони не будуть виявлені останньою за певних умов.

Саме ці останні якості, а не фізичні дані, визначають поведінку людей серед собі подібних і виявляються у відношеннях до людей, худоби, живої природи. Характер поведінки конкретної людини по відношенню до іншої людини чи до суспільства взагалі визначає сутність саме цієї людини і дозволяє прогнозувати її поведінку у майбутньому чи ідентифікувати її за фіксованими наслідками такої поведінки.

Оскільки вивченням лабіринтів та таємниць людської душі переймається вчення, назва якому психологія, то ми вимушені сьогодні визнати пріоритет Греції в започаткуванні останньої.

Назва науки «Психологія» походить від грецьких слів «псюше» – душа та «логос» – слово, наука

Нині під терміном «психологія» прийнято вважати науку, що вивчає психіку, тобто властивості мозку відбивати об’єктивну дійсність. Якщо ж до сказаного додати, що кожен мозок по-своєму відбиває цю об’єктивну дійсність, то стане зрозуміло, що кожна людина – це особливий об’єкт спостережень, несхожий ні на який інший, з індивідуальними і неповторними особливостями.

Від народження людина наділена багатьма якостями, які вона успадкувала генетично. Залежно від тих умов, в яких вона опиниться згодом, від виховання, яке їй випаде, успадковані нею окремі риси можуть бути значно послаблені, а інші, навпаки, отримають підсилення. Головну роль в подальшому житті визначить, так би мовити, процесуальний характер психології, тобто спрямування в якому будуть використані ті чи інші риси людини. Словом психологія прийнято визначати комплекс якостей конкретної людини чи групи людей, об’єднаних схожими рисами, та спрямувань життєвого використання останніх.

У однієї і тієї ж людини за різних обставин можуть виявлятися риси, притаманні різним темпераментам. Спостерігаючи за людиною, яка виконує якусь малоприємну чи непритаманну їй роботу, ми можемо сприйняти її як флегматика. Побачивши ту ж особу за виконанням улюбленої справи чи на спортивному майданчику, можна докорінно змінити свою думку на протилежну і зарахувати її до холериків.

Але якщо простежити поведінку, під час однієї і тією ж справи, представників усіх чотирьох темпераментів, то ми, все ж, помітимо суттєву різницю. Темперамент відбивається на загальному образі людини, але аж-ніяк не визначає рівня її розумової діяльності чи значимості особистості.

Мотив. Мотивація. Названі категорії знайомі юристам, оскільки в більшості випадків розслідування протиправних дій чи злочинів вони, як правило, постають у вигляді класичного і такою ж мірою сакраментального запитання – хто вчинив?, кому це було вигідно? Бо вигода – це лише один з багатьох можливих мотивів. Виявлення істинного мотиву – це один з ключів в руках слідчого, судді, адвоката до істини. Бо саме безпомилково встановлений мотив є межею між навмисними і ненавмисними діями та діяннями.

Психологія визначає мотив як те, що схиляє людину до діяльності. Згідно з цим визначенням, мотивом може бути все, що прямо чи непрямо підштовхує людину до конкретних дій. Але наявності лише одного мотиву недостатньо. Можна навести десятки випадків, коли наявність дуже вагомих мотивів так і не призвела до дієвого кроку з метою їх реалізації. Таке може статися з багатьох причин: відсутність реальних можливостей; відсутність рішучості; відсутність волі; врешті-решт, відсутність бажання. Всі названі причини є не чим іншим як риси характеру конкретної людини, тобто відбивають її психологічний портрет. У той же час, практика знає тисячі невмотивованих діянь та злочинів.

Китайське прислів’я говорить: «Посієш вчинок – пожнеш звичку, посієш звичку – пожнеш характер, посієш характер – пожнеш долю».

З точки зору науки, вчинок – це дія чи сукупність дій, суспільний сенс яких зрозумілий лише тому, хто їх виконує.

Звичка – це дія, виконання якої стало потребою.

Характер – це сукупність найбільш стійких психічних рис особистості, що виявляються в діях та вчинках людини.

Суб’єктивна сторона складу більшості навмисних злочинів криється саме в цій площині – звичка, характер, доля. Саме в цій прикладній площині психології, там, де її розглядають як сукупність якостей певної людини – позивача, відповідача, підзахисного, з якими доведеться співпрацювати, і знаходиться сфера зацікавленості адвоката.

Для адвоката, так само як і для судді чи слідчого, не байдуже – ким, насправді, є людина, що виявилася об’єктом уваги слідчого чи суду. Як слід розцінювати скоєне обвинувачуваним чи підсудним: як вчинок, як погану звичку чи як характер. Між випадковим вчинком та звичкою – глибока прірва. Їх розділяють психологічні та моральні бар’єри. В свою чергу, точне встановлення межі між випадковим вчинком та звичкою чи характером в діях людини визначає рівень відповідальності за скоєне.

Знання законів психології дозволяє адвокатові швидше орієнтуватися в конкретних обставинах, глибше проникати в істинні задуми та мотиви відвідувача чи клієнта, відділяти другорядне від головного в показаннях людей, їхніх свідченнях, виступах чи заявах.

Одна справа – оцінка розповіді людини, що вперше скоїла протиправний вчинок чи злочин. Тут можна говорити про збіг обставин, випадковість, завжди зберігається надія, що цей вчинок стане останнім. Дещо інший підхід до слів людини, для якої скоєння злочинів стало звичкою. Це вже стійкий синдром, який потребує зовсім іншої уваги та підходів. Звички, навіть застарілі, можуть бути відкинуті. Потрібні воля – характер. І зовсім інша справа, коли доводиться працювати зі злочинцем за характером.

Отже, важка генетична спадщина чи природна схильність до злочину за певних умов переростають в характер. Розмова з людиною, що є носієм такого характеру, потребує особливого підходу і спеціальної підготовки. Знайомство з певними положеннями психології та вивчення психологічних настанов конкретної людини дозволить більш ефективно спланувати та реалізувати свої плани щодо захисту інтересів клієнта.

Важлива роль у роботі адвоката з надання правової допомоги підзахисному на досудовому слідстві чи в суді у кримінальній справі належить такому процесуальному заходу як психологічна експертиза. Значним недоліком психологічної експертизи є відсутність чітких критеріїв та обґрунтувань тих чи інших висновків. Одночасно ті ж недоліки при наявності ґрунтовних знань та вмілому їхньому використанні можуть з недоліків перетворитися на достоїнства.

Сьогодні, коли врешті-решт моральний збиток і його відшкодування стали правовою реальністю, можливості психологічної експертизи значно розширилися. В тім на практиці цього не помітно. Адвокати рідко звертаються до цієї категорії експертиз.