8.3. Пошук та надання захисником доказів на досудовому слідстві

Серед інших повноважень адвоката на досудовому слідстві, закріплених ст. 48 КПК, особливе місце посідають, передбачені п. 8 право «подавати докази» та п. 13 – право «збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитувати й одержувати документи чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на підприємствах, в установах, організаціях, об’єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань, опитувати громадян».

Особливість цих прав складається у тому, що саме при реалізації права подавати докази захисника підстерігають значні ускладнення. Справа в тому, що поданню доказів передує діяльність адвоката по їх виявленню. В свою чергу, виявлення доказів має відбуватися в таких рамках, коли останні збережуть свою доказову цінність до моменту подачі слідчому.

Приклад. Випадково чи в результаті активного пошуку та отримання певної інформації, адвокатові стало відомо про місцезнаходження паперів, що містять дані, які можуть підтвердити позицію підзахисного та суттєво поліпшити процесуальне положення останнього. Як, за даних умов, діяти адвокатові?

Припустимо кілька варіантів дій адвоката щодо подання виявлених доказів.

Варіант 1. Адвокат відправився до місця перебування даних паперів, отримав їх та подав слідчому. Але в такому разі, у слідчого виникнуть питання: Від кого адвокат дізнався про наявність таких паперів? Яким чином ці папери потрапили до рук адвоката? Де і скільки вони перебували? тощо. Адже вони повинні бути процесуально оформленими і набути статусу доказів. За таких умов виникне ситуація, коли слідчий вимушений буде допитати адвоката в якості свідка після чого приєднання паперів до справи в якості доказів набере легальної чинності. Але, у відповідності з п. 2 ст 61 КПК, захисником не може бути особа, яка відповідно до цього Кодексу є свідком і ц зв’язку з цим допитувалась або підлягає допиту.

Таким чином, адвокат, виявивши позитивну активність в інтересах підзахисного, може виявитись перед фактом відсторонення від справи.

Варіант 2. Довірившись конфіденціальному джерелу про незаперечну цінність паперів, адвокат заявляє клопотання слідчому про їх вилучення та приєднання до справи. Після цих дій, адвокат, познайомившись із змістом останніх, виявив, що в цих документах містяться обставини вкрай небажані для клієнта. Адвокат своїми непродуманими діями нашкодив підзахисному. Ситуація неприпустима.

Тут можливе резонне запитання до автора. А чому б адвокатові перед поданням клопотання самому не познайомитися зі змістом паперів? Так, це було б дуже корисним. Але, на жаль, в такому разі, у слідчого залишається право допитати адвоката в якості свідка з тими ж наслідками.

Варіант 3. Адвокат заявляє клопотання про вилучення данних паперів і приєднання їх до справи. Тут також можливі варіанти. Нормальний: неупереджений слідчий виїжджає на вказане місце, згідно з законом вилучає папери і приєднує їх до справи. В результаті, положення підзахисного суттєво змінюється на краще. Ура! Адвокат на коні. Ненормальний: слідчий, за різних обставин, не поквапився з вилученням важливих паперів. За цей час вони безслідно зникли. Втрачена неоціненна можливість врятувати підзахисного. Хто винен? Правильно, адвокат.

Отже, активність адвоката у пошуку та виявленні доказів, а також уміння правильно скористатися плодами своєї активності – це, якраз, і є оті складності, про які йшлося на початку розділу. Це – завжди ризик. Роботу з виявленням та наданням доказів можна без перебільшення порівняти з пересуванням по мінному полю. З однією різницею. На мінному полі гине один – той хто пересувається, а адвокат ризикує ще й підзахисним. Безумовно, різні цілі, мотиви і ціна.

Особливої обачливості та обережності потребує ініціатива щодо приєднання до матеріалів справи речових доказів без достатньої впевненості в їхній беззаперечній корисності.

Те що говорилося відносно обережності в постановці підзахисному запитань майже ідентично у всіх випадках, коли доводиться щось промовити у суді.

Отже, заявляючи клопотання про приєднання до справи у якості речових доказів будь-яких паперів, предметів тощо, адвокат повинен добре зважити можливу користь такого кроку і передбачити негативні наслідки, у тому числі і психологічний вплив як на слідчого, так і на суддів.

Нерідко, отримана адвокатом інформація від очевидців події чи осіб, знайомих з її учасниками, може виявитись дуже корисною для підзахисного. Особливо цінною вона може бути в справах, що пов’язані з ДТП і в злочинах, скоєних в людних місцях.

Адвокатові слід дуже обережно поводитися при особистих контактах з такими особами, щоб уникнути небажаних наслідків. Якщо адвокат впевнився, що інформація очевидця дійсно може бути корисною, якнайкраще заявити клопотання слідчому про допит такої особи в присутності захисника. Перед цим було б корисним записати розповідь свідка на магнітну плівку, бо нам невідомо, як поведе себе слідчий і як буде представлена розповідь у трактовці останнього.

Вміння оперувати виявленими адвокатом доказами – це запорука їх збереження від спроб їхнього знецінення.