Тема 10. «Науково-технічна та інноваційна політика».
*Необхідність, сутність, принципи та завдання державного регулювання накуво-технічної сфери
*Сутність, цілі та методи інноваційної політики
*Моделі інноваційної політики
*Інноваційна політика в Україні
Необхідність, сутність, принципи та завдання державного регулювання накуво-технічної сфери
Вихід України на якісно новий соціально-економічний рівень можливий лише на основі науково-технічного прогресу, який є в сучасних умовах найважливішим фактором неухильного розвитку суспільства, зростання добробуту його громадян, їх духовного та інтелектуального зростання.
Але, слід мати на увазі, що сфера НТП є тим об'єктом, регулювання якого з допомогою ринкових механізмів недостатнє, а в певних випадках (фундаментальні дослідження) - взагалі відсутнє. Тому в розвинутих країнах відбувся перехід від приватнопідприємницької моделі НТП до змішаної, ринково-державної, де значна частина адміністративної та фінансово-економічної відповідальності за НТП покладається на уряд. Так виникає потреба в ефективній державній науково-технічній політиці.
Науково-технічна політика - це політика, спрямована на визначення цілей, напрямків розвитку науки і техніки, створення сприятливих умов для інноваційної діяльності.
Досвід розвинутих країн засвідчує, що активна науково-технічна політика, доповнюючи ринковий механізм, сприяла досягненню значних економічних результатів.
Показовим є приклад Японії, яка в умовах обмеженості природних, матеріально-технічних ресурсів і фінансових коштів (Японія не зверталася за допомогою до МВФ), завдяки виваженій державній стратегії і тактиці економічного і науково-технічного розвитку змогла в період з 60-х по 70-і роки XX ст. подвоїти об'єми національного доходу, а за 70-і роки наздогнала США за обсягами промислового виробництва та рівнем конкурентоздатності національних товарів.
Сучасна економічна наука стверджує, що частка НТП в забезпеченні економічного зростання перевищує таку традиційних факторів виробництва - праці та капіталу, складаючи, за різними оцінками, від 33 до 78%. Тому розвинуті країни надзвичайно велику увагу приділяють:
- фінансуванню та удосконаленню середньої та вищої освіти;
- підтримці фундаментальних наукових досліджень та прямому фінансуванню науково-дослідних та конструкторських розробок;
- створенню науково-дослідних інститутів та центрів, заохоченню вузівсько-промислової кооперації;
- визначенню пріоритетів у сфері науки і техніки, реалізації державних науково-технічних програм;
- забезпеченню правових, амортизаційних, податкових та кредитних пільг з метою стимулювання нововведень;
розробці прогнозів можливих наслідків науково-технічного розвитку.
В Україні згідно з законодавством науково-технічна політика є невід’ємною складовою соціально-економічної політики, яка визначає цілі, напрямки, принципи, форми і методи діяльності держави у науково-технічній сфері.
Науково-технічна сфера охоплює фундаментальні та прикладні наукові дослідження, а також доведення їх результатів до стадії практичного використання.
Держава, втручаючись у розвиток цієї сфери, покликана:
- створювати сучасну інфраструктуру науки і готувати науково-технічні кадри;
- здійснювати фінансування та пріоритетне матеріально-технічне забезпечення фундаментальних досліджень, довготермінових державних науково-технічних програм, підтримувати пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки;
- вести статистику у. науково-технічній сфері, забезпечувати створення ринку науково-технічної продукції, оцінювати науково-технічний рівень досліджень, нових технологій і техніки, здійснювати експертизу науково-технічних проектів;
налагоджувати науково-технічне співробітництво з іншими державами.
Реалізація державної науково-технічної політики здійснюється законодавчими та виконавчими органами державної влади та недержавними структурами.
Безпосередню роботу з розробки, обгрунтування та ресурсного забезпечення національних та державних науково-технічних програм проводить Міністерство економіки (зведений відділ економічних реформ та науково-технічної політики), Державний комітет промислової політики, галузеві міністерства, Міністерство освіти та науки, Міністерство фінансів, Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Основними принципами науково-технічної політики є:
- демократизація та децентралізація управління у сфері науки і техніки;
- врахування вимог екологічної безпеки;
- першочергова підтримка науково-технічних робіт, що забезпечують вирішення найважливіших проблем розвитку України;
- збалансованість розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;
- підтримка конкуренції і підприємництва у науково-технічній сфері;
- участь науково-технічної громадськості у формуванні та реалізації державної науково-технічної політики.
Найбільш пріоритетними повинні стати науково-технічні роботи для тих галузей, які недостатньо розвинуті в Україні, але дозволяють реалізувати науково-технічний потенціал інших галузей, а саме: середнє і точне машинобудування, приладобудування, нові речовини і матеріали, комп'ютерна техніка та інформаційні технології, електронна, електротехнічна та радіотехнічна промисловість. Розвиток цих галузей уможливить виведення на світовий рівень галузей, що в них Україна вже нині має значні конкурентні переваги: літакобудування, суднобудування, виробництво надтвердих матеріалів, танків та ін. Реалізація названих пріоритетів може забезпечити ефективну інтеграцію України в міжнародний поділ праці.
Посилення державного впливу на розвиток науково-технічної сфери для України має надзвичайно важливе значення, оскільки:
- по-перше, НТП призводить до зростання значення виробничої та соціальної інфраструктури, впливає на зміни галузевої структури промисловості, послаблює вплив природно-географічних умов, зумовлює зміни у соціальній структурі економіки, позначається на структурі зовнішньої торгівлі. Отже, активна науково-технічна політика може забезпечити та прискорити вкрай необхідні Україні позитивні структурні перетворення;
- по-друге, НТП дозволяє значно підвищити продуктивність виробничих ресурсів, багато з яких в Україні надзвичайно обмежені. Щоб підтвердити цю тезу, використаємо відомий графік виробничих можливостей економіки, яка виготовляє два види продукції (рис. 10.1.).
Рис. 10.1. Вплив НТП на розташування кривої виробничих можливостей.
Графік засвідчує, що коли технологічні зміни стосуються тільки одного виду продуктів, наприклад А, то крива виробничих можливостей зі свого первісного положення аб переміщується в положення а1б. Якщо ж технологічні зміни стосуються тільки продукту Б , то крива переміщується в положення аб1. У разі, коли змінюється технологія виготовлення обох видів продуктів, крива виробничих можливостей зміщується назовні, тобто виробничі можливості зростають за рахунок зниження витрат ресурсів у розрахунку на одиницю виготовленої продукції;
- по-третє, НТП може суттєво сприяти відродженню економічного потенціалу України, зростанню обсягів національного виробництва та приборканню інфляції. Це можна довести на основі макроекономічного аналізу рівноважного стану економіки. Згадаємо графік стану економічної рівноваги за кейнсіанською теорією (рис.10.2.).
Рис. 10.2. Вплив НТП на рівноважне економічне зростання.
Коли економіка перебуває в стані неповного використання ресурсів (АБ кривої АS), технологічні зміни збільшують ВНП, не порушуючи при цьому економічної рівноваги. На проміжному відтинку (БВ), коли починається інфляційний "перегрів" економіки, технологічні зміни зумовлюють як збільшення ВНП, так і зменшення ціни (за сталого попиту). Це відображається на графіку переміщенням кривої сукупної пропозиції з положення АS1 у положення АS2 і відповідним переміщенням стану рівноваги з точки Е1 в точку Е2. При цьому ВНП збільшується (ВНП2 > ВНП1), а ціна зменшується (Ц2 > Ц1). Якщо одночасно з технологічними змінами відповідно збільшується сукупний попит, то крива його переміщується з положення АД1 в положення АД2. Збереження економічної рівноваги робить можливим за постійної ціни (Ц1 = Ц3) збільшити ВНП до рівня ВНП3(ВНП3>ВНП2).
Таким чином, НТП може, з одного боку, в умовах кризи сприяти відродженню виробництва, а, з іншого боку, в умовах інфляційного розвитку, збільшуючи реальний ВНП, зменшувати інфляцію, тобто являтись потужним антиінфляційним засобом.
Ці висновки надзвичайно актуальні для формування, як нинішньої, так і майбутньої економічної політики України.
Відповідальна державна політика, впливаючи на розвиток науково-технічного потенціалу, створює базу для злиття науки, техніки і виробництва у єдине ціле і тим самим сприяє виникненню та постійному розвитку інновацій (нововведень).