1.5. Позалітературні елементи мови і культура мовлення

Питання про взаємодію літературного мовлення з просторічними, діалектними та жаргонними одиницями мови є дуже важливим для розуміння структури літературного мовлення, джерел його поповнення і арсеналу стилістичних засобів, що ним використовуються.

Найбільш об’ємну і найбільш розповсюджену частину позалітературної мовної стихії являє собою просторіччя – мовні та мовленнєві засоби, що виходять за межі літературних норм і є загальнонародними (не діалектними, не жаргонними); їх розуміють на всій території функціонування національної мови, у ЛМ їм відповідають синонімічні одиниці. Просторіччя спостерігається на всіх мовленнєвих рівнях: орфоепічному (сьодні, шось, транвай, мнясо, нихто, дамно, скіки), акцентологічному (ква́ртал, буде́, а́бо, кіло́метр, доку́мент), лексичному (пика, посіпака, балухатий, варнякати, жерти, комизитись, головиха), фразеологічному (піймати облизня, пошити у дурні, дерти носа, лудити очі, дуба врізати), морфологічному (фрукта, звірми, свому, цьої, робе, хотять, двісті п’ятдесятьма днями) та синтаксичному (порушення в узгодження та керуванні, змішування форм прямої та непрямої мови). Просторічними слід вважати численні русизми на всіх рівнях (за винятком лексичного): тьомний, стол, дєло; коне́й, поки́, взя́ли; вживання слів собака, біль, дріб у жіночому роді, закінчення наголошеного –ом після шиплячих (борщом, ключом).

До використання просторічної лексики слід підходити диференційовано. За відношенням до літературних одиниць її можна розподілити на три групи:

а) слова, що мають синоніми в літературній мові: ушкварити – вдарити; канючити – просити; бевз – дурень; шатія – компанія;

б) слова, що мають однокореневі відповідності в ЛМ: зирити – позирати; хапонути – схопити; бовдур – дурень;

в) загальновживані слова, що мають просторічне значення: макітра – голова; балалайка – балакун; рубати – їсти; катати – списувати.

Вживання просторіччя в літературному мовленні має бути обережним, розумним; кожна просторічна одиниця повинна бути вмотивована, виправдана мовленнєвою ситуацією, комунікативною цілеспрямованістю та іншими обставинами, інакше під загрозою опиняться чистота й доречність мовлення. Малописьменними людьми просторіччя сприймається здебільшого як нейтральний засіб спілкування, в той час як в художньому мовленні воно виступає виразним стилістичними засобом. Завдяки цій виразності просторічна лексика широко використовується в розмовному літературному мовленні, звідки поступово переходить до розряду нормативної лексики.

Діалектизми, на відміну від просторіччя, по-справжньому приречені на зниження, що пояснюється підвищенням загальної (в т.ч. й мовленнєвої) культури членів суспільства. В період становлення і розвитку української літературної мови значна частина діалектизмів увійшла до складу ЛМ (цей процес відбувається і в нас час, особливо це помітно у творах письменників Правобережної України: ватра, легінь, либонь).

Досить часто діалектизми використовуються в художніх текстах для мовної характеристики персонажів. Нестилістичне вживання їх у РМ здебільшого свідчить про малограмотність мовця. При вивченні рідної мови в школі одним із завдань учителя-словесника є боротьба з діалектизмами в мовленні учнів.

Однак діалектизми – загальнонародне надбання, їх слід збирати, укладати діалектологічні словники, присвячувати їм наукові дослідження.

Жаргонізми (професійні чи соціальні) впливають на сучасне літературне мовлення. Професійні жаргонізми виконують певну комунікативну функцію серед людей, що об’єднані корисною трудовою діяльністю (мисливців, рибалок, моряків, військових, артистів, спортсменів, учнівської та студентської молоді), і цілком безглуздо, та й марне, вести боротьбу за такими жаргонізмами (якщо вони, звичайно, не перевантажують мовлення до такої міри, що воно стає незрозумілим). Навпаки, професійні жаргонізми, як відомо, поповнюють лексику ЛМ: спочатку вони переходять до розряду просторіччя, а далі – до ЛМ. Інша справа – соціальні жаргонізми: вони не є вмотивованими з т.з. комунікативної доцільності, оскільки ними здебільшого користуються люди, що не ладять із загальнолюдською мораллю і законом, а також ті, хто прагне виділитись із загальної маси своїми вульгарними манерами та поглядами. Такі жаргонізми слід вважати словесним сміттям, що протистоїть літературному мовленню

Як професійні, так і соціальні жаргонізми використовуються в текстах художньої літератури для мовленнєвої характеристики персонажів. Слід мати на увазі, що питання про доцільність вживання тієї чи іншої позалітературної мовленнєвої одиниці необхідно вирішувати в кожному конкретному випадку, спираючись при цьому на літературні норми і традиції.

2. ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТИЛІ МОВИ.