- •1.3. Поняття про стилістику
- •1.4. Літературна мова, її системи і форми реалізації
- •1.5. Позалітературні елементи мови і культура мовлення
- •Стилі мовлення
- •2.2. Науковий стиль
- •2.3. Офіційно-діловий стиль
- •2.4. Публіцистичний стиль
- •2.5. Художній стиль
- •2.6. Розмовний стиль
- •2.8. Стилі мовлення
- •3.2. Варіантність мовленнєвих одиниць
- •4.2. Правильність як комунікативна якість мовлення
- •4.3. Орфоепічні норми
- •4.4. Акцентологічні норми
- •Іменник
- •Прикметник
- •Числівник
- •Дієслівні форми
- •Складні випадки узгодження
- •Труднощі в керуванні
- •Вживання дієприслівникового звороту
- •6.2. Багатозначні слова і точність мовлення
- •6.3. Синоніми і точність мовлення
- •Написані пейзажі для органа
- •8.2. Засмічення мовленням позалітературними мовними елементами
- •8.3. Зловживання деякими літературними словами та словосполученнями
- •9.2. Лексико-фразеологічне та семантичне багатство мовлення
- •9.3. Словотвірні ресурси української мови
- •9.4. Синтаксичні засоби української мови
- •9.5. Стилістичний аспект мовлення
- •9.6. Питання про мовленнєві штампи
- •10.2. Зображувальні засоби мовлення
- •Король нічних, врочисто божевільних
- •10.3.2. Звукова організація мовлення
- •10.3.3. Фігури поетичного синтаксису
- •Не поет, хто покидає Не поет, хто забуває
- •10.3.4. Діалогізація та інтимізація мовлення
- •11.2. Багатослів’я, форми його прояву
- •11.3. Афоризми. Афористика
- •12.2. Доречність, обумовлена позамовними чинниками
- •12.3. Доречність, обумовлена внутрішньомовними чинниками
- •13. Публічний виступ і культура мовлення
2.3. Офіційно-діловий стиль
Призначення офіційно-ділового стилю (ОДС) - обслуговувати суспільні відносини людей: органів влади і населення, установ, підприємств та інших організацій усередині держави, а також міжнародні відносини і зв’язки в політичному, економічному та культурному аспектах. Звідси й випливає основне призначення текстів ОДС – встановлювати, регламентувати, засвідчувати, констатувати; їх формують наступні позамовні чинники: а) точність, логічна злагодженість та послідовність думок; б) однозначність та об’єктивність суджень, визначень і висновків. У цьому стилі неприпустимі зображувальні та емоційні елементи мовлення. Найважливішою мовленнєвою ознакою ОДС є стандарт, тобто вживання мовних кліше, що є особливо характерним для лексико-фразеологічного та синтаксичного рівнів.
ОДС поділяється на два підстилі, які істотно відрізняються один від одного: офіційно-документальний і побутово-діловий.
Офіційно-документальний підстиль, в свою чергу, має різновиди: стиль ( у вузькому розумінні) дипломатичних документів (договори й угоди між державами, комюніке, дипломатичні ноти), стиль юридичних текстів (закони, укази, положення, постанови, статути). Цей підстиль у великій кількості використовує спеціальні слова: договір, комюніке, консульство, дипломатичне представництво, повірений у справах, паритетний; позивач, відповідач, алібі, доказ, приватне визначення, слідство, звинувачення, амністія; причому відсоток іншомовних слів у цій термінології невеликий. Тексти офіційно-документального підстилю містять багато книжної лексики, серед якої чимало абстрактних слів, зокрема віддієслівних іменників на –ання, -ення; вживаються складні синтаксичні конструкції з великою кількістю однорідних членів, дієприкметникових та дієприслівникових зворотів, використовується синтаксичний паралелізм та симетрія. Наприклад, уривок із Закону України „Про охорону праці”:
„Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території:
забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;
формують за участю профспілок програми заходів з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;
організують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;
здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці;
створюють при необхідності фонди охорони праці” (ГУ, 24.11.92).
Побутово-діловий підстиль (ПДП)обслуговує адміністративно-господарську, виробничу сферу діяльності. Жанри цього підстилю відрязняються значною різноманітністю (накази, доручення, звіти, акти, пояснювальні записки, заяви, резолюції, довідки, анкети, оголошення, запрошення). Все це має назву ділові папери, а їхній стиль називають діловим мовленням (іноді вживають термін канцелярський стиль).
Лексика ПДП є вже більш конкретною, хоча й має характер книжності, офіційності. Однак вона позбавлена образності, емоційності - тут панує стандарт, шаблон мовленнєвих засобів, які полегшують складання та використання ділових паперів, економлять мовленнєві засоби, усувають інформаційну надмірність. В цьому розумінні ПДП є більш консервативним, ніж офіційно-документальний
Хоча ОДС найбільш консервативний і стабільний, ніж усі інші стилі, проте з плином часу він також структурно змінюється: позбавляється колишньої витіюватості, ускладненості важких, незграбних конструкцій, архаїчних слів та словосполучень і стає більш простим, чітким і доступним.