Князювання Святослава (964—972 рр.) Особливості політики

Внутрішня

• Сприяв зміцненню центральної влади і її зосередженню в руках великого князя

• Підкорює Києву в’ятичів, які сплачували данину хозарам

• Здійснив адміністративну рефор­му, посадивши своїх синів наміс­никами в Києві (Ярополка), столь­ному граді деревлян Овручі (Олега) та Новгороді (Володимира)

• Був прихильником язичництва. За його правління було зруйновано християнські храми, християни піддавалися переслідуванням.

Зовнішня

• Протягом 964—966 рр. князь Свя­тослав повернув до складу Київської Русі племінне князівст­во в'ятичів розгромив

• 968 р. здійснив перший похід до Болгарії

• Допоміг візантійцям придушити повстання болгар. Спробував залишитися в Болгарії, але візантійці, аби перешкодити цьому, нацькували на Київ пече­нігів. Повернувся додому і звіль­нив Подніпров'я від печенігів

• 969—971 рр. здійснив другий по­хід до Болгарії, який завершився поразкою Святослава. У березні 972 р. загинув на дніпровських дорогах, потрапивши в засідку пе­ченігів

Результати і значення діяльності

Адміністративна реформа сприяла зміцненню держави, посиленню впливу влади Київського князя у племінних князівствах

Численні війни Святослава спричинили виснаження Русі; були втрачені дипломатичні відносини з провідними християнськими державами, налагоджені Ольгою

Зовнішня політика князя мала переважно завойовницьку спрямованість. Талант полководця не завжди доповнювався політичною далекоглядністю

Підпорядкував своїй владі величезні території від Балкан до Середньої Волги і від Балтики до Каспію та Кавказу. Проте майже всі вони незабаром були втрачені

II період

Охоплює князювання

Володимира Великого (978-1015 рр.)Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.)

Це період економічного та культурного розквіту Київської держави, досягнення нею вершини політичної могутності.

За князювання Володимира - загалом завершилося формування території Київської Русі, її площа стала найбільшою в Європі.

Володимир І Великий (978 (980) — 1015) — київській князь, народився у 960 р. Матірю майбутнього святого була рабиня Малуша, чим його й докоряли, називаючи «робичечем» - рабською породою. Гірше того рабиня ця була не словянського роду, а походила з хозар – стародавніх ворогів і поневолювачів словян.

У 981 р. він приєднав до Русі Західну Волинь та Га­личину, а у 981-984 рр. підкорив в'ятичів та радимичів, чим за­вершив об'єднання всіх східнослов'янських племен в одній дер­жаві. Він також остаточно розгромив Хозарський каганат, у 987 р. здійснив похід на Херсонес та вів безперервну боротьбу з печенігами. Володимир І відзначився і як князь-реформатор.

Він провів наступні реформи:

1) судову (він запровадив нове зведення законів);

2) військову (створено постійну професійну армію — дружину і ополчення, поступова відмова від використання варягів);

3) грошову (початок карбу­вання власної монети — златники та срібники);

4) релігійну (980 р. — спроба впорядкувати язичницькі культи в один за­гальнодержавний, 988 р. — впровадження християнства як державної релігії); та

5) адміністративну (ліквідовано племінні князівства, у регіони почали призначатись правителі) саме вона зміцнила систему державної влади.

Наприкінці 987 р. візантійські брати – імператори Василь ІІ і Константин VІІІ звернулися до Володимира за військовою допомогою. Володимир погодився але зажадав за це віддати йому в дружини їх сестру, принцесу Анну ( її руки прагнув імператор Оттон для свого сина). Брати погодились поставивши лише одну вимогу- прийняття християнства. Договір було укладено. Одружившись з Анною, Володимир наділяв усіх своїх дружин значним майном і дозволив вийти заміж на їх розсуд.

До прийняття християнства Володимир мав декілька дружин: полоцьку княжну Рогнеду (діти – Ізяслав, Мстислав, Всеволод, Ярослав, дочки – Предслава, Марія Доброгневна), гречанку Юлію ( діти – Святополк),Олофі із Скандинавії, болгарку Манфреду ( діти – Борис і Гліб), Адель з Чехії ( Вишеслав, Святослав, Мстислав), це не враховуючи гарему з 600 наложниць.

Значну увагу Володимир І приділив розвитку культури та ос­віти. Велось також активне містобудування та спорудження ук­ріплень на південних кордонах Київської Русі. В Києві збудова­но перший кам'яний храм на Русі — Десятинну церкву. В зов­нішній політиці він започаткував установлення династичних зв'язків із представниками правлячих династій Європи. Так наприкінці Х ст. Русь встановила дипломатичні відносини з Чехією, Угорщиною і Польщею, уклавши з ними договори «Миру і любові». Успішно розвивалися стосунки з Німеччиною: відбувася обмін посольствами, було укладено договір. Перед смертю Володимир І поділив Київську Русь між своїми синами, що призвело до міжусобної боротьби, в якій переміг Ярослав Мудрий.