Князювання Ярослава Мудрого (1019-1054 рр.) Особливості політики

Внутрішня
Докладав чимало зусиль для відновлення централізованої держави, яка послабилася під час міжусобної боротьби між синами Володимира Великого
Продовжив боротьбу з нападами печенігів
Сприяв створенню нових і розбудові існуючих міст.
Остаточно ліквідував місцевий сепаратизм, означив територію і кордони держави, удосконалив державний апарат
Створив перше писане зведення законів Київської Русі, що одер­жало назву «Найдавніша прав­да» або «Правда Ярослава» Сприяв утвердженню хрис­тиянства. Здійснив спробу поз­бутися залежності руської церкви від константинопольсь­кого патріарха. 1051 р. без зго­ди патріарха собор руських єпис­копів обрав першого митропо­лита з русичів Ілларіона
Піклувався про розвиток куль­тури: виникнення шкіл, виготов­лення книжок, ведення літопи­сання, заснування першої бібліо­теки при Софійському соборі
Зовнішня
Завершив боротьбу з Польщею. 1030 р. від­воював у поляків Белз, а наступ­ного року всю Червону Русь
Розширив кордони на північному заході, приєднавши землі угро-фінських племен (чудь, водь, жора, та ін.)
Підтримував дружні відносини з Візантією, надсилав руські дру­жини на допомогу візантійцям.
Проте 1043 р. спалахнула русько-візантійська війна, спричинена зміною ставлення до Русі нового візантійського імператора Константина Мономаха. Завершилася і046 р. примиренням візан­тійців з русичами і підписанням мирної угоди
Підтримував постійні дипломатичні відносини з Німеччиною. У 1030-1031 і 1040-1043 рр. здійснив обмін посольствами. Русь розглядала Німеччину як найкращого з усіх можливих союзників у боротьбі з Візантією Подальший розвиток «шлюбної дипломатії» — укладання вигід­них міждержавних союзів через династичні шлюби
Значення діяльності
Київська Русь досягла вершини свого розквіту, ставши в один ряд з Візантією і Німеччиною — найрозвиненішими тогочасними країнами Сприяв посиленню єдності та централізації Київської держави, її європеїзації

ІІІ період

Період феодальних усобиць, які розгортаються після смертіЯрослава Мудрого. Найбільш відомі князі - Володимир Мономах (1113-1125 рр.) Мстислав (1125-1132 рр.)

Це період поступового політичного ослаблення Київської Русі. Вступивши в смугу феодальних усобиць, Русь фактично розпалася на окремі князівства.

Онук Ярослава Мудрого - Володимир Мономах, зайнявши великокняжий престол, припинив усобиці і об'єднав 3/₄ території Русі, відродив її престиж. Володимир Мономах здійснив успішні походи проти полов­ців, які зайняли місце печенігів, і зупинив їх натиск на Русь.

Талановитий та досвідчений політик, Володимир Мономах зумів тримати удільних князів у покорі, ліквідувати гостроту соціальних суперечностей у суспільстві

Син Володимира Мономаха - Мстислав- продовжував централістичну політику батька, та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.

Володимир ІІ Всеволодович Мономах правив у Києві в 1113-1125 рр. Володимир народився за рік до смері свого діда Ярослава Мудрого. Він був сином наулюбленішого сина Всеволода Ярославовича. Мати Володимира була дочкою візантійського імператора Константина ІХ Мономаха На імя Марія ( саме від родового імені матері його прозвали Мономахом). Шістнадцять років правив Володимир Черніговом (1078 – 1094) Це час розквіту Чернігівської землі, саме сюди він привіз свою молоду дружину – Гіту, дочку англійського короля Гарольда. Переяслівський період життя князя ( 1094 -1113) характеризується постійною боротьбою з половцями. У 60 – річному віці Володимир став князем київським. Дванадцать років сидів він на київському пристолі. Це були роки миру і спокою. За Мономаха київська влада знову зміцніла. Він був письменником свого часу. Його перу належить знамените «Повчання дітям», що вірізняється високим літературним достоїнством. Він провів 25 походів проти половців і змусив їх припинити напади на Русь. В Новгород, який пер­шим почав виявляти сепаратистські тенденції, Володимир призначив правити свого старшого сина Мстислава, решта кня­зів змушені були визнати зверхність Володимира Мономаха. Та­ка політика була продовжена сином Володимира Мономаха Мстиславом І Великим (1125-1132).

Та після його смерті Русь вступає в смугу роздробленості.