- •П ередмова
- •1. Теоретичні та методичні основи педагогіки вищої школи
- •Роль вищої освіти в сучасній цивілізації. Предмет та основні категорії педагогіки вищої школи
- •Методи та методика сучасного науково-педагогічного дослідження
- •Метод педагогічного спостереження
- •Метод дослідницької бесіди, інтерв’ю
- •Психолого-педагогічний експеримент
- •Вивчення продуктів діяльності
- •Соціологічні методи дослідження
- •Соціометрія
- •Тестування, проективні методи
- •Математичні методи
- •Логіка (етапи) психолого-педагогічного дослідження
- •4. Формулювання гіпотези дослідження.
- •8. Оформлення результатів дослідження, упровадження їх у практичну діяльність.
- •Оцінка результатів і висновки
- •1.3. Вища педагогічна освіта в Україні: історія і сучасність
- •1.4. Сучасні напрями вдосконалення вищої освіти України як країни Чорноморського регіону та Болонський процес
- •Країни-учасниці Болонського процесу
- •1.5. Основні документи Болонського процесу. Європейська кредитно-трансферна система (ects)
- •Велика хартія університетів (Magna Charta Universitatum) (1988).
- •1.6. Впровадження європейських освітніх стандартів у навчально-виховний процес вищих навчальних закладів України та способи їх адаптації
- •1.7. Системи вищої освіти та особливості підготовки спеціалістів у країнах Чорноморського регіону
- •Система вищої освіти у Республіці Грузія
- •Система вищої освіти в Республіці Молдова
- •Система вищої освіти в Республіці Вірменія
- •Система вищої освіти у Туреччині
- •Система вищої освіти Республіки Албанія
1. Теоретичні та методичні основи педагогіки вищої школи
Роль вищої освіти в сучасній цивілізації. Предмет та основні категорії педагогіки вищої школи
Сьогодення у країнах-лідерах відзначене пошуками шляхів прискорення побудови суспільства знань, економіка якого повинна спиратися, передусім, на високі технології, створювані на базі вершинних досягнень нано-, піко- і фемтосекторів природничих наук. Комплекс “вища освіта – точні науки” є не тільки важливим, як це було в індустріальному суспільстві, а єдиним надійним і перспективним засобом вирішення екологічних, соціальних і виробничих проблем. В умовах загальності вищої освіти на порядок денний поставлені проблеми її якості й належного матеріально-технічного забезпечення. Актуальними вони є і для України, оскільки вищу освіту у ній здобуває більшість вікової групи населення 18-23 років. Прикладом розв’язання цих проблем виступають країни Європейського Союзу, які стали ініціаторами Болонської конвенції про створення єдиного європейського простору вищої освіти.
У Комюніке Конференції Міністрів європейських країн, відповідальних за сферу вищої освіти (м. Лондон, 16-19 травня 2007 року), „На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації” було наголошено, що „вища освіта має відігравати важливу роль у сприянні соціальній єдності, зменшенні нерівності, підвищенні рівня знань, умінь та компетентності у суспільстві. Політика, таким чином, має бути спрямована на максимальне розкриття потенціалу людей з погляду їх особистісного зростання та внеску в усталене та демократичне суспільство знань”1.
На Болонському Стратегічному Форумі, який відбувся у Лувені-ла-Ньов 29 квітня 2009 року, і в роботі якого взяли участь 46 міністрів вищої освіти, голови делегацій Європейських країн-учасниць Болонського процесу та представники з Австралії, Бразилії, Канади, Народної Республіки Китай, Єгипту, Ефіопії, Ізраїлю, Японії, Казахстану, Киргизстану, Мексики, Марокко, Нової Зеландії, Тунісу, США, а також Міжнародної асоціації університетів та інших міжнародних і неурядових організацій, було наголошено на існуванні загальних цінностей та принципів, покладених в основу вищої освіти і загального розуміння того, що вища освіта є фундаментом для досягнення людського, соціального, економічного й особистісного розвитку. Крім того, акцентовано увагу на ролі вищої освіти як ключової у розвитку людського суспільства, основоположним складником якої є доступність навчання для всіх упродовж життя, незалежно від рівня добробуту суспільства. З огляду на вищевикладене маємо підстави стверджувати, що саме розвиток і удосконалення сучасної системи вищої освіти сприятимуть подоланню кризових явищ людської цивілізації, вирішенню нагальних проблем людства.
Вища освіта – результат засвоєння систематизованих наукових знань, умінь і навичок щодо соціальної сутності і змісту конкретної професійної діяльності. Вища освіта вважається необхідною умовою для підготовки людини до здійснення соціально-професійних функцій на відповідному професійному рівні.
Процеси навчання, виховання і розвитку особистості можуть бути результативними лише у випадку, якщо вони взаємопов’язані: навчається, виховується та вдосконалюється не тільки студент, але й викладач.
У рамках вищої освіти значуще місце відведено педагогіці – науці про виховання, навчання і розвиток особистості.
“Педагогіка” походить від грецьких слів “paidos” – діти і “аgо” – веду, тобто “дітоводіння”. (У Давній Греції рабів, які супроводжували дітей рабовласників до школи спочатку називали “пайдагогос”).
Педагогіка – це комплекс теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси навчання, виховання і розвитку особистості, а також імовірні шляхи удосконалення цих процесів.
Педагогіка вищої школи є галуззю педагогічної науки, що вивчає теоретичні та практичні проблеми вищої професійної освіти1.
Педагогіка вищої школи має таку структуру: загальні основи педагогіки, теорія виховання, дидактика, теорія управління (менеджмент).
Педагогіка вищої школи має свій категоріально-понятійний апарат (В.М. Галузинський, М.Б. Євтух), який поділяють на три види2.
1. Методологічні категорії: педагогічна теорія, педагогічна ідея, педагогічна концепція, педагогічна закономірність, педагогічний принцип.
Педагогічна теорія – система науково-педагогічних знань, яка описує і пояснює елементи реальної педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі. На основі теорії будується методика навчально-виховної роботи у вищому навчальному закладі.
Педагогічна ідея – це новий напрям думки, твердження або розгорнута модель, що відображає ті чи інші стосунки або зв’язки у системі вищої освіти. Набуваючи самостійного характеру, їдеї можуть поєднуватись у концепції, частково слугуючи поповненням теорії. Наприклад, ідея посилення самостійності у навчальній праці студентів, об’єднавшись із іншими законами вузівської дійсності з урахуванням самостійності студентів, набула концептуального характеру.
Педагогічна концепція (від лат. conceptio – сукупність, система) – система поглядів на педагогічні явища, процеси, події, що відбуваються у системі вищої освіти, способи їх розуміння і тлумачення, провідна ідея педагогічної теорії. Педагогічна концепція завжди повинна підкріплюватись дослідженнями та емпіричними даними. Так, концепція гуманізації і гуманітаризації спирається на соціологічні дослідження серед студентів та емпіричні міркування й пропозиції викладачів.
Педагогічна закономірність – об’єктивно повторювана послідовність педагогічних явищ. Вона є універсальною категорією для усіх галузей педагогічної науки.
Педагогічні принципи – це система вимог і положень педагогіки, дотримання яких забезпечує продуктивність навчально-виховного процесу.
2. Процесуальні категорії: виховання, навчання, освіта, розвиток, формування особистості, навчально-виховний процес. Ці категорії загалом не відрізняються від тлумачення їх у загальній педагогіці.
3. Суттєві категорії: мета, завдання, зміст навчання і виховання; професіограма спеціаліста (викладача університету та інших вищих навчальних закладів), діяльність (викладача і студента); диференційований та індивідуальний підходи; прогнозування наслідків педагогічного впливу, планування навчальної роботи; форми, методи й засоби виховання і навчання; педагогічні технології навчання і виховання, управління навчально-виховним процесом; самостійна робота студентів; науково-дослідна діяльність студентів; гуманізація і гуманітаризація вищого навчального закладу.
Перелічені суттєві категорії, як і процесуальні, мало чим відрізняються від загальнопедагогічних, хіба що диференціацією застостування до певного об’єкту – вищого навчального закладу, студентства, професорсько-викладацького складу.
Як галузь педагогічної науки педагогіка вищої школи тісно пов’язана з психологією вищої школи, яка досліджує психологічні закономірності навчання і виховання (розвиток пізнавальних процесів, критерії розумового розвитку), крім того, філософією, соціологією та іншими науками, об’єктом вивчення яких є людина.
Кожна наука має свої предмет і об’єкт дослідження і є найвищим синтезом знань про явища дійсності, які вона вивчає. Водночас вона неодмінно перебуває в певних взаємозв’язках з іншими науками.
Об’єктом педагогіки вищої школи є система вищої освіти і педагогічні процеси в ній1.
Предметом педагогіки вищої школи є: навчально-виховний процес та процес професійної підготовки спеціалістів, культурної еліти сучасного суспільства; вивчення закономірних зв’язків між розвитком, вихованням та навчанням студентів у ВНЗ; розробка на цій основі методологічних, теоретичних та методичних засад становлення сучасного інтелектуального, висококваліфікованого фахівця у будь-якій галузі матеріального чи духовного виробництва.
Метою педагогіки вищої школи є дослідження закономірностей розвитку, виховання і навчання студентів, розроблення на цій основі шляхів удосконалення процесу підготовки кваліфікованих спеціалістів.
Основні завдання педагогіки вищої школи:
аналіз соціально-історичних характеристик системи вищої освіти;
аналіз змісту, форм і методів навчання, розвитку і виховання студентів у вищому навчальному закладі;
аналіз методів контролю і оцінки успішності студентів на основі системного підходу;
розробка нових технологій навчання і виховання у вищому навчальному закладі;
розкриття педагогічних закономірностей формування студентів як майбутніх спеціалістів.
Педагогіка вищої школи є теоретичною і прикладною наукою. Як теоретична наука вона відображає причинно-наслідкові відношення і зв’язки у навчанні, вихованні і науковій підготовці майбутніх спеціалістів. Як практична наука педагогіка вищої школи вказує на застосування теоретичних положень, шляхів реалізації закономірностей, принципів у практичній діяльності викладачів вищих навчальних закладів.
? Запитання та завдання для самоконтролю
Які особливості суспільного життя зумовили виникнення педагогіки як науки ? Обґрунтуйте власну думку.
Дайте визначення педагогіки вищої школи як галузі педагогічної науки.
Наведіть сучасну структуру педагогіки вищої школи.
Доведіть зв’язки педагогіки вищої школи з іншими складовими сучасної педагогічної науки.
Сформулюйте поняття об’єкта і предмета педагогіки вищої школи.
Розкрийте сутність методологічних, процесуальних та суттєвих категорій педагогіки вищої школи.
Поясніть сутність поняття “вища освіта”.
Якою, на Вашу думку, повинна бути роль вищої освіти у сучасній цивілізації?
Підготуватися до диспуту на тему: “Вища освіта у світлі викликів ХХІ століття”, попередньо ознайомившись із матеріалами:
Луговий В.І. Світовий досвід професіоналізації освіти: концептуальні засади і практична реалізація // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. – 2009. – №2 (67). – С. 6-21.
Коротяєв Б. Освіта – точка відліку // Директор школи, гімназії, ліцею – 2010. – №4. – С. 166-173.
Ніколаєнко С.М. Стратегія розвитку освіти України: початок ХХІ століття. – К.: Знання, 2006. – С. 71-91.