2. Методи та методика сучасного науково-педагогічного дослідження

Поняття “метод” (від грецьк. methodos) застосовувалося в стародавньому світі як синонім до “шлях дослідження, спосіб пізнання”. Сучасна філософія трактує його як форму практичного та теоретичного осмислення дійсності, систему засобів, прийомів, принципів та підходів, застосовуваних конкретною наукою для пізнання свого предмета.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб дослідження психолого-педагогічних процесів формування особистості, встановлення об’єктивної закономірності виховання і навчання.

Для одержання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта навчання й виховання добирають оптимальний комплекс методів – методику дослідження.

Методика дослідження – процедура, послідовність здійснюваних пізнавальних і перетворювальних дій, операцій та впливів стосовно предмета, спрямованих на виконання дослідницьких завдань.

Добираючи методику дослідження, важливо дотримуватися відповідних вимог:

• вдаватися до поєднання таких методів, які б забезпечували різнобічні відомості про розвиток особистості, колективу або іншого об’єкта виховання чи навчання;

• застосовувані методи повинні забезпечувати одночасно вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості;

• методи мають відображати динаміку розвитку професійних якостей, компетентності як у віковому плані, так і протягом певного проміжку часу;

• важливо застосовувати такі методи, які дадуть змогу одержати відомості про студента з вичерпних джерел, від найкомпетентніших осіб, які перебувають у постійному спілкуванні, у спільній діяльності, взаємодіють з ним;

• враховувати рівень професійно-педагогічної компетентності дослідника (дослідників).

Сучасна педагогіка вищої школи застосовує різноманітні методи педагогічних досліджень: педагогічне спостереження, бесіда, інтерв’ю, анкетування, соціометричні методи, тести, вивчення продуктів діяльності тощо. Розглянемо більш детально означені методи.

Метод педагогічного спостереження

Метод педагогічного спостереження – спеціально організоване сприймання педагогічного процесу в природних умовах.

Названий метод – найпоширеніший, він досліджує проблеми виховання і навчання у сучасному вищому навчальному закладі. Спостереження полягає в умисному, систематичному та цілеспрямованому сприйнятті психолого-педагогічних явищ з метою вивчення їх смислу, специфічних виявів у конкретних умовах. Спостереження застосовується у процесі дослідження явищ, доступних для безпосереднього сприймання. Як метод наукового пізнання, воно суттєво відрізняється від спостереження як засобу пізнання в буденному житті.

Спостереження має цілеспрямований характер, підпорядковується конкретно визначеній меті дослідження. Головними вимогами щодо спостереження є: ясність і чіткість спостереження, визначеність його об’єкта, систематичність і різнобічність, достатність зафіксованих фактів, своєчасність і правильність, об’єктивність фіксації, простота й економність техніки запису, ретельне опрацювання зібраного матеріалу, урахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ, виділення істотних, стійких, повторюваних фактів, виокремлення їх серед другорядних та випадкових елементів, відсутність упередженості у тлумаченні матеріалу, в оцінках фактів і висновках щодо них.

Суттєва особливість методу спостереження полягає в уможливленні вивчати психічні процеси та явища у природних для них умовах.

Складниками педагогічного спостереження є:

• елементи теоретичного мислення (задум, система методичних прийомів, осмислення та контроль результатів);

• кількісні та якісні методи аналізу (узагальнення, систематизація даних та ін.).

Методика спостереження передбачає: вибір ситуації та об’єкта спостереження, узагальнення теоретичних уявлень про нього, з’ясування цілей дослідження, вироблення програми спостереження, способу і форми фіксації результатів (запис, кіно-, фото-, аудіо-, відеореєстрація в суцільній, щоденниковій та категоріальній формах), опис вимог до організації роботи спостерігача, опис способу обробки та інтерпретації одержаних даних.

Розрізняють спостереження включене й невключене, а також самоспостереження.

Включене спостереження – вид спостереження, під час якого дослідник, безпосередньо включений у досліджуваний процес, діє разом з учасниками дослідження.

Характер залучення може бути різним: в одних випадках дослідник повністю зберігає інкогніто, й інші учасники ніяк його не виділяють у колективі; в інших ситуаціях спостерігач бере участь у досліджуваній діяльності, не приховуючи своїх дослідницьких цілей. Залежно від специфіки ситуації, яка спостерігається, та дослідницьких завдань вибудовується система відносин і взаємодії спостерігача з іншими учасниками дослідження. Цей тип спостереження здебільшого застосовують під час вивчення студентської аудиторії у навчально-виховному процесі вищого навчального закладу.

Невключене спостереження – вид спостереження, який не передбачає безпосередню участь дослідника у процесі, що вивчається.

Воно ефективніше від включеного спостереження, оскільки дає змогу фіксувати природну поведінку студента, унеможливлює вплив викладача на студентів.

Самоспостереження – процес споглядальної взаємодії з власними внутрішніми психічними процесами з одночасним спостереженням за їхніми зовнішніми виявами.

Самоспостереження – унікальний метод «проникнення» всередину психічних процесів та явищ. Воно пов’язане з певними труднощами, оскільки дані самоспостереження повинні бути не інтерпретованими, а сутнісними у тій послідовності, в якій вони виникають. Словесний же вияв почуттів та переживань у цей момент має бути чітким та максимально спонтанним. Дослідницький ефект та послідовність застосування методу самоспостереження багато в чому залежать від вправності дослідника. Цінність одержаних даних прямо пропорційна щирості студента, безпосередності, вільності від додаткових привнесень. Одержана в результаті самоспостережень інформація може долучатися до розмірковувань студентів щодо способів розв’язання задач навчального й іншого характеру, оцінку успіхів і невдач у навчальній та іншій діяльності, своїх здібностей, ставлення до людей, своїх читацьких інтересів, смаків, ідеалів, життєвих планів. Фактичні дані самоспостережень аналізуються в єдності з даними спостережень дослідника.