Психолого-педагогічний експеримент

Психолого-педагогічний експеримент – метод, що забезпечує простежування змін психологічних характеристик студента вищого навчального закладу у процесі активного педагогічного впливу дослідника на особистість.

Означений метод не тільки реєструє факти, а й шляхом створення спеціальних ситуацій розкриває закономірності, механізми, динаміку, тенденції психічного розвитку, професійне становлення особистості студента ВНЗ, виявляє можливості оптимізації даного процесу. Саме тому метод широко застосовують у процесі вивчення умов, принципів, способів формування особистості студента, поєднуючи психологічні дослідження з педагогічним пошуком та проектуванням найефективніших форм навчально-виховного процесу вищого навчального закладу.

Під час експерименту вносяться необхідні корективи у навчально-виховний процес вищого навчального закладу. При цьому видозмінені явища навчання і виховання (умови, форми, засоби, зміст, методи роботи викладача і студентів) можуть бути відтворені й повторені необхідну для перевірки сформульованої гіпотези кількість разів.

Етапами психолого-педагогічного експерименту є:

1. Констатувальний. Спрямований на встановлення існуючих на момент експерименту характеристик та властивостей досліджуваного явища. У ньому беруть участь основна і контрольна групи. Основну групу залучають до всіх процедур експерименту, піддаючи її повному циклові формуючих впливів. Контрольна група є еталоном, взірцем, за яким оцінюють розвиваючий та формуючий ефекти експерименту, що уможливлює дослідження в паралельному режимі.

2. Формувальний. Реалізується за допомогою спеціально побудованої дослідником експериментальної моделі розвивальних та формувальних впливів на предмет дослідження. Може поєднувати в собі різні процедури: навчальні, ігрові, практичні та ін. Особливо важливою при цьому є аналітична модель “розвивального ефекту” експерименту – своєрідний “ідеальний образ” сподівань дослідника щодо результатів експерименту. Цю модель педагог, психолог спеціально конструє та вибудовує на підготовчому етапі дослідження, залучаючи до дослідження основну групу учасників.

3. Контрольний. На цьому етапі організують “контрольне” дослідження, залучаючи обидві групи учасників (основну та контрольну). Метою його є фіксація показників з досліджуваного об’єкта після проведення процедури формуючих впливів. Показники контрольної вибірки використовують як еталон для з’ясування формувального ефекту, досягнутого в роботі з основною групою. Відтак результати дослідження піддають відповідному аналізу та послуговуються ними для встановлення або обґрунтування певних закономірностей розвитку психологічних властивостей особистості.

За місцем проведення розрізняють лабораторний і природний педагогічні експерименти.

Лабораторний експеримент. Здійснюється в штучних умовах, коли експериментатор спеціально організовує ситуацію для з’ясування явища або окремих його характеристик, ініціює очікуваний процес і моделює всі необхідні для цього умови. Експеримент дає змогу точно враховувати досліджувані зовнішні впливи (силу, тривалість, послідовність подразників або їх комбінацій) та реакції-відповіді (дії та висловлювання) людини на ці подразники.

Результати лабораторного експерименту аналізують, враховуючи його особливості: штучність експериментальної ситуації; аналітичність та абстрактність процедури експерименту; ускладнений ефект впливу експериментатора на хід і наслідки експерименту. Експеримент завжди доповнюють певними методичними засобами, що дає змогу розширити дослідницьку сферу експерименту й підвищити ефект дослідження в цілому.

Природний експеримент. Він запропонований російським психологом О.Ф. Лазурським (1874-1917). Дослідження відбувається у спеціальних умовах, відповідно до його мети, а досліджувані процеси протікають природно та послідовно без втручання експериментатора. Цей вид експерименту поєднує в собі позитивні риси спостереження і лабораторного експерименту, однак порівняно з лабораторним він менш точний, тому нерідко доповнюється ним.

На відміну від педагогічного спостереження, педагогічний експеримент дозволяє штучно відокремлювати досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на студентів, повторювати окремі педагогічні явища приблизно в таких же умовах.

Відтак зафіксовані дані експерименту обробляють, вдаючись до кількісного, математичного аналізу, перевіряють результатами спостережень, шляхом застосування інших методів дослідження, а за необхідності контролюють повторним проведенням експерименту.