Діапазон рівня розвитку особистісних якостей студента

Особистісна якість	Початковий рівень розвитку	Підсумковий рівень розвитку
Здатність встановлювати цілі	Вибір цілі своєї роботи на занятті з переліку, запропонованого викладачем	Розробка особистої ієрархії цілей у різних галузях життя та діяльності
Рефлексія	Уміння виділяти етапи власної діяльності з позначенням успіхів, труднощів і використаних способів діяльності	Уміння будувати різнорівневу рефлексивну модель різних видів діяльності, що відбувається в індивідуально-колективному освітньому процесі
Генерація ідей	Уміння сформулювати проблему і запропонувати спосіб її вирішення	Уміння сформулювати проблему і запропонувати декілька способів її вирішення
Творчість у продукуванні символів	Уміння придумати знак (символ) для означення реального об’єкта – явища, властивості предмета	Уміння знайти і відобразити різними образними засобами змістову ідею об’єкта, що вивчається
Прогнозування	Уміння передбачити результат напрацювання власного навчального досвіду	Конструювання динамічної моделі розвитку культурного, наукового або природного явища

Між особистісними якостями студента, видами освітньої діяльності та освітніми продуктами існує очевидна відповідність. Наприклад, для дослідницького типу освітньої продукції означена відповідність виглядає таким чином (див. табл. 4):

Таблиця 4

Обумовленість освітніх продуктів особистісними якостями

Особистісна якість	Уміння запропонувати версію розв’язання проблеми
Види діяльності	Висунення й обговорення версій розв’язання проблеми
Освітній продукт	Версії, записані у текстовій формі типу “Якщо..., то... ”

Подібна до наведеної вище система відповідностей є орієнтиром для конструювання освітніх програм, оскільки вона є надійним структурним підґрунтям для формування особистісно-орієнтованих освітніх цілей, для обґрунтованого відбору форм і методів навчання.

Таблиця 5

Орієнтири для визначення рівня вихованості

особистості студента

Рівень вихованості	Орієнтири
Високий	1. Сформованість наукового світогляду, прагнення до удосконалення довкілля. 2. Розуміння власного «Я» з погляду фізичного і духовного розвитку. 3. Розумова активність. 4. Сформованість високих ідеалів. 5. Уміння в галузі інтелектуальної праці. 6. Почуття обов’язку. 7. Національна гідність. 8. Високий професіоналізм. 9. Вияв доброти, чуйності, гуманізму, милосердя. 10. Великодушність і справедливість. 11. Почуття відповідальності. 12. Висока етична культура. 13. Совісність.
Середній	1. Спостережливість. 2. Вразливість. 3. Енергійність. 4. Працьовитість. 5. Щедрість. 6. Відвертість. 7. Наполегливість. 8. Сором`язливість. 9. Розсудливість. 10. Людяність. 11. Скромність. 12. Ентузіазм. 13. Сміливість.14. Гордість.
Низький	1. Пасивність. 2. Лінощі. 3. Неуважність. 4. Підступність. 5. Забіякуватість. 6. Ревнощі. 7. Самолюбство. 8. Егоїзм. 9. Нерішучість. 10. Скупість, жадібність. 11. Сварливість. 12. Чванливість. 13. Непостійність. 14. Неслухняність. 15. Грубість. 16. Нахабство. 17. Замкненість.

Діагностика й оцінка творчої діяльності. Зазначимо, не завжди отриманий студентом результат, здавалося б, креативного характеру, є продуктом його творчості: адже одна й та ж сама робота може бути цілком творчою для однієї людини і зовсім, майже не творчою (репродуктивною, рутинною) для іншої. Отже, визнання високого ступеня суб’єктивності і відносності творчих проявів студентів є головним принципом у плануванні, діагностиці й оцінюванні їхніх освітніх досягнень.

Реалізація даного принципу передбачає рефлексивний аналіз студентами власної навчальної діяльності, наприклад, коли їм пропонують дати відповіді на запитання такого типу: чому саме я обрав цю тему реферату (курсової роботи); що я зрозумів і чого навчився під час її виконання; що виявилося для мене новим; які у мене виникали складнощі, і як я їх подолав. Такі відповіді студента дають більш чіткі уявлення про ступінь та особливості його творчості.

Іншим важливим фактором "креативності" освітнього продукту студента є його відмінність від того, який на початку роботи був заданий викладачем, або вже існував у розпорядженні самого студента. Відмінність продукту від такого стандарту також може бути як творчого, так і не творчого походження, наприклад, інакше виписана на аркуші задана фігура зрештою стала такою, бо студент погано малює.

Обсяг особистої творчої продукції у кожній роботі студента різний, що характеризується поняттям “ступінь творчості”. Встановлення ступеня творчості – важлива задача тих педагогів, цінністю для яких виступає особистісно-орієнтоване навчання студентів. За відповідного розвитку рефлексивних якостей студент і сам може визначати рівень власної творчості, спираючись на встановлену й усвідомлену різницю нового та раніше відомого.

Новизна освітнього продукту студента визначається співвідношенням як його власного початкового рівня і можливостей, так і інших студентів, даного викладача і досягненням спеціалістів у цій галузі діяльності взагалі. Ступінь творчості в освітній продукції студента відрізняється залежно від її суті: якщо вона полягає в постановці проблеми, розв’язання якої відоме викладачу і невідоме студенту; в невідомому способі розв’язання відомої проблеми; в невідомому способі розв’язання раніше нікому невідомої (тобто дійсної) проблеми.

Аналогічно освітній продукт студента може бути створений:

- у заданому педагогом напрямі і з наперед очікуваним результатом;

- у заданому напрямі і з наперед невідомим студенту та викладачу результатом;

- як новий по відношенню до напрацювань фахівців у даній галузі.

Описані критерії розрізнення освітньої продукції виступають педагогічним інструментарієм для діагностики розвитку і творчої самореалізації студентів. Поняття “відносність творчості”, “ступінь творчості” і “галузь творчості” допомагають виявляти творчі процеси, коректувати педагогічні умови і дії з метою вибудовування освітньої траєкторії студентів.

Наведемо схему критеріїв оцінки освітніх результатів під час дослідження фундаментальних освітніх об’єктів. Як основні елементи аналізу студентських робіт відібрані: постановка цілей, планування, “бачення” фактів, експериментальні здібності, формулювання запитань, відшуковування версій відповідей, рефлексивні здібності.

1. Формулювання студентом цілі дослідження (здатність встановлювати цілі):

- репродуктивна ціль – 1 бал;

- пізнавальна ціль – 2 бали;

- дослідницька ціль – 3 бали.

У рамках наведених типів цілі відокремлють такі чинники:

- реалістичність цілі, можливість перевірки її досягнення – 1 бал;

- цінність, суттєва значимість цілі – додатково 1-2 бали;

- ємність, повнота цілі – додатково 1-2 бали.

2. Планування діяльності (здатність до самоорганізації):

- план відсутній – 0 балів;

- план простий – з 2-3 пунктів – 2 бали;

- план дещо ускладнений, системний або ж такий, що підлягав коректуванню у ході дослідження без погіршення результатів – 3 бали.

3. Відшуковування фактів про об’єкт (здатність “побачити” об’єкт):

- знайдено і записано 0 – 3 факти – 0 балів;

- знайдено і записано 4–7 фактів – 2 бали;

- знайдено і записано понад 8 фактів – 3 бали;

- за кожний встановлений оригінальний і незвичний факт – по 1 балу.

4. Досліди (здатність здійснювати експеримент):

- виконано 1 дослід з рисунком і фактом – 1 бал;

- виконано 2 досліди – 2 бали і таке ін.;

- за кожний новий отриманий під час досліду факт – по 1 балу.

5. Формулювання запитань і проблем (здатність ставити питання, “бачити” ключові проблеми):

- поставлено 1–3 запитання – 1 бал;

- поставлено 4–7 запитань – 2 бали;

- поставлено понад 8 запитань – 3 бали;

- оригінально сформульовані запитання – по 1 балу додатково;

- поставлене запитання розвиває ціль дослідження – 2 бали додатково;

- у запитанні міститься масштабна проблема або ж протиріччя – 3 бали додатково.

6. Версії відповідей, гіпотези (здатність передбачувати, моделювати результат):

- запропонована одна повною мірою вдала версія – 1 бал і т. д.;

- версія, що запропонована є логічною і не містить протиріч - 2 бали;

- нова обґрунтована гіпотеза – 3 бали.

7. Рефлексивні здібності:

- рефлексивні судження належать до реально виконаної діяльності – 1 бал;

- усвідомлені різні можливі способи діяльності і отримані при цьому позитивні результати – по 1 балу за кожний спосіб діяльності і результат;

- висновки співвіднесені з попередньо поставленою ціллю дослідження – 3 бали.

Для оцінки рівня розвитку (проявів) кожної з досліджуваних здібностей встановлені такі критерії: 1-2 отриманих бали означають низький рівень її розвитку; 3-5 балів – середній; понад 6 балів – високий.

До того ж зазначимо, важливою з-поміж інших є й самооцінка результатів навчання студентів. Наприкінці семестру (тобто підсумовуючи опрацьовану дисципліну) студентам пропонується на спеціальному занятті виконати рефлексію і самооцінку власної навчальної діяльності, з урахуванням виконання індивідуальних освітніх програм.

? Запитання та завдання для самоконтролю

1. Поясніть сутність освітньої діагностики.

2. Назвіть і прокоментуйте принципи діагностування і контролю.

3. Розкрийте загальний зміст педагогічного контролю у вищій школі.

4. Назвіть та прокоментуйте усі ланки перевірки знань та вмінь.

5. Доведіть доцільність існуючих методів усного, письмового, графічного та програмованого контролю.

6. Розкрийте сутність педагогічного тестування та умови ефективного застосування тестів у педагогічному контролі. Обґрунтуйте власну думку.

7. Наведіть класифікацію тестів з метою комплексного застосування у ході педагогічного контролю.

8. Розкрийте сутність педагогічної оцінки та відмітки.

9. Однією з важливих вимог до оцінювання результів навчально- пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів є об’єктивність контролю. Як поєднати цю вимогу з необхідністю врахування індивідуальних особливостей студентів?

10. Виявіть причини неуспішності одного із студентів групи і визначте заходи щодо подолання її.

1 Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2005. – С. 89.

2 Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 989.

1 Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи. – К., 2006. – С. 23.

2 Вища освіта в Україні: Навч. посіб./ В.Г. Кремень, С. М. Ніколаєнко, М. Ф. Степко та ін. За ред. В. Г.Кременя, С. М. Ніколаєнка. – К.: Знання, 2005. – С. 83.

1 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 96.

1 Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. - М.: Издательский центр "Академия", 2001. – С. 145.

1 Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – С. 155.

1 Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – С. 163.

1 Енциклопедія освіти / Акад. пед. наук України; гол. ред. В.Г. Кремень. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 316.

1 Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – С. 164.

1 Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. – М.: Издательский центр "Академия", 2001. – С. 164.

1 Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб./ О. В. Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2007. – С. 201.

1 Процес навчання у вищій школі: навчальний посібник / Л.В. Кондрашова. – Кривий Ріг: КДПУ, 2007. – С. 28.

1 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 184.

2 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 184.

1 Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – С. 186.

1 Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. посіб. Вид. 2-ге, перероб. – К.: Академвидав, 2007. – С. 374.

1 Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д:Феникс, 2002. – С. 211.

1 Педагогика и психология высшей школы: Учебное пособие. – Ростов н/Д:Феникс, 2002. – С. 219.