Викладання тексту дипломної роботи

Текст дипломної роботи друкується або пишеться розбірливим почерком.

Викладання тексту повинно бути коротким, чітким, виключати можливість різного тлумачення.

Терміни, визначення, скорочення, які використовуються у роботі повинні відповідати стандартам або загальноприйнятим нормам у науково-технічній літературі.

У тексті не можна використовувати для одного й того ж поняття різні за змістом наукові терміни.

Не можна вживати у тексті математичні знаки без цифр, наприклад,  (менше або дорівнює),  (більше або дорівнює), № (номер), % (відсоток); попереду від'ємної величини замість знаку (-) треба писати слово "мінус".

Умовні літерні позначення величин повинні відповідати державним стандартам. Одиниця фізичної величини: одного і того ж параметру повинна бути постійною у межах дипломної роботи.

Нумерація сторінок

Сторінки нумерують арабськими цифрами, дотримуючись наскрізної нумерації для всього тексту. Номер проставляють в верхньому правому куті сторінки без крапки в кінці (крайня права позиція верхнього колонтитулу).

Титульний аркуш включають в загальну нумерацію, але номер на ньому не проставляють. Ілюстрації і таблиці, розташовані на окремих сторінках, включають в загальну нумерацію.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти необхідно нумерувати арабськими цифрами. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, розділених крапкою.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу і порядкового номера пункту, розділених крапкою.

Правила написання формул

Формули у пояснювальній записці записують у літерному вигляді. За символи треба приймати позначення згідно державним стандартам. Значення символів і числових коефіцієнтів, які входять у формулу, повинні бути наведені безпосередньо під формулою. Значення кожного символу пишеться з абзацу нового рядка у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі, крім першого опису, який починається із слова «де». Якщо у формулі є дріб, то спочатку позначають значення символів у чисельнику, а потім у знаменнику.

Приклад тексту і формули: “.... Будівельна вартість перевантажувального обладнання

К_М = П_{У *} К_у,, (3.1)

де П_У – кількість механізованих установок (кранів) на причалі;

К_У – будівельна вартість установки.”

Вище і нижче формули необхідно залишати один вільний рядок. Якщо формула не вміщується в один рядок, вона повинна бути перенесена на другий рядок після знака дорівнює (=) або після знака плюс (+), мінус (-), множення (·), ділення (/). Знак, на котрому зроблено перенос формули, пишеться два рази: у кінці першого рядка і на початку другого.

Усі формули, якщо їх у пояснювальній записці більше за одну, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається із номера розділу і порядкового номера формули, які поділені крапкою. Номер розміщують праворуч аркуша у круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні рядка. Посилання у тексті на номер формул дають у дужках, наприклад, “..... у формулі (1.5)”.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації подаються для пояснення тексту. Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для такого пояснення. Ілюстраціями можуть бути фрагменти креслень і схем, графіки, фотографії з натури тощо. Фотографії, розміром менші формату А4, повинні бути наклеєні на аркуші дипломної роботи.

Ілюстрації розміщуються в тексті роботи, відразу після посилання на них, або в додатках. Ілюстрації повинні бути виконані згідно вимог стандартів ЄСКД.

Нумерація ілюстрацій, якщо їх більше однієї, робиться в межах розділу арабськими цифрами. Номер ілюстрації складається із номера розділу і порядкового номера, які поділяються крапкою, наприклад: рисунок 2.2, рисунок 4.3 тощо.

Ілюстрації позначаються словом «Рисунок___», яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад “Рисунок 3.2 – Структура випуску продукції”.

Посилання у тексті дипломної роботи на ілюстрації подають на зразок “... надані на рисунку 1.2” або “... показані на рисунку 1.3”. Посилання на ілюстрації, які йдуть попереду, дають із скороченим словом "дивись", наприклад, (див. рисунок 1.1). Також допускаються скорочення «на рис. 3.1», «див. рис. 2.3».

Приклади оформлення рисунків, графіків та діаграм наведено у Додатку М.

Побудова таблиць

У вигляді таблиць оформлюється, як правило, цифровий матеріал. Таблиці розміщують по можливості ближче до тексту, у котрому роблять на них посилання або розміщують у додатку. Ліворуч у верхньому куті таблиці розміщують підпис “Таблиця” з позначкою номера, наприклад: “Таблиця 1.1”. Крапка після номера таблиці не ставиться. Таблиці нумеруються арабськими цифрами. Номер таблиці складається із номера розділу і порядкового номера, які поділяються крапкою. Нумерація таблиць здійснюється в межах розділу. Таблиці кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Якщо в документі одна таблиця, то вона повинна бути позначена “Таблиця 1”, або “Таблиця А.1”, якщо вона наведена в додатку А.

Таблиці можуть мати тематичні заголовки.

Заголовок записується таким чином “Таблиця 1.1 - Параметри…”. Назву не підкреслюють.

Основними елементами таблиці є (рисунок 3.1):

• головка - верхня частина таблиці;

• рядки - горизонтальні рядки, які розташовані під головкою;

• боковик - частина таблиці ліворуч;

• графи або колонки - частина таблиці праворуч.

Головка таблиці, боковик і графи виконують товстою лінією, рядки (якщо їх креслять) - тонкою суцільною лінією. У головці таблиці розміщують заголовки боковика і граф. При необхідності розміщують і підзаголовки граф. У рядках боковика розміщують заголовки рядків. Решту рядків використовують для розміщення цифрового матеріалу.

Таблиця 3.1 – Назва таблиці

Голівка
				8 мм
Боковик

Г Р А Ф И

Рисунок 3.1 - Побудова таблиці

Заголовки записуються із прописної літери. Підзаголовки граф, якщо вони є продовженням заголовків, починаються із маленьких літер. Якщо заголовок має самостійне значення, то він починається із прописної літери. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику — всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Графа “№ пор.” у таблицю не входить. При необхідності нумерації показників, параметрів та інших даних у боковику таблиці порядкові номери позначають попереду їх найменування.

Діагональний поділ головки неможливий.

При переносі таблиці на другий аркуш головку таблиці повторюють і над нею позначають слово “Продовження таблиці 1.4” з абзацу. Тематичний заголовок у цьому випадку розміщують тільки над першою частиною таблиці. При поділі таблиці на частини допускається заміна голівки чи боковика відповідними номерами граф чи рядків.

Боковик, як і голівка, вимагає лаконічності. Повторювані слова тут також виносять в об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

Якщо у боковику записано найменування у кілька рядків, то записи, які розміщені у один рядок у суміжних графах, починаються на рівні останнього рядка. У решті випадків записи починаються на рівні першого рядка.

Розмірність цифрових даних позначають або у заголовках граф (рядків) або над таблицею.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «те ж саме», а далі лапками.

Не можна вживати лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Цифри у графах таблиць, як правило, розміщують так, щоб класи чисел у графі були один під другим.

Числові величини у графі повинні мати однакову кількість знаків. Виключення має бути, коли у графі записують дані про параметри, які мають різну розмірність.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дипломної роботи або з поворотом проти годинникової стрілки. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку — боковик.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід.

Приклади таблиць наведено у Додатку Н.

Оформлення додатків

У додатках дипломної роботи розміщують ілюстрації, таблиці, а також текст допоміжного характеру. Посилання на додатки наводяться у тексті роботи. Якщо в роботі один додаток, то він позначається “Додаток А”.

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформлювати додатки на аркушах формату А3, А4х3, А4х4, А2 та А1 за ГОСТ 2.301.

Текст кожного додатку, при необхідності, може бути розділений на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, які нумерують в межах кожного додатку. Перед номером ставиться позначення цього додатку.

Кожний додаток повинен починатися з нового аркуша (сторінки) симетрично тексту словом “ДОДАТОК” прописними літерами. Додаток - може мати заголовок, котрий записується з великої літери симетрично тексту. В нумерації додатків не використовуються такі літери української абетки – Є, З, І, Ї, Ґ.

Додатки помічають літерами, наприклад: “ДОДАТОК А”, “ДОДАТОК Б” тощо. Після слова “ДОДАТОК” і заголовка крапка не ставиться.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до складу документа, повинна бути наскрізною.

Ілюстрації і таблиці у додатках нумерують у межах кожного додатку, наприклад: “Рисунок А.1”, “Таблиця А.3”.

Список використаної літератури

Список використаної літератури (бібліографія), який використовується при написанні дипломної роботи, розміщують в кінці дипломної роботи. Над списком розміщують заголовок, написаний великими літерами.

Бібліографічні описи в переліку посилань подають у порядку, за яким вони вперше згадуються у тексті.

Порядкові номери списку, під котрими записана у ньому література, виділяють у відповідних місцях тексту дипломної роботи квадратними дужками, наприклад: [1], [2] тощо.

У списку літератури позначають обов'язкові елементи бібліографічних посилань. Такими елементами для книг мають бути:

• основний заголовок книги;

• довідка про автора (прізвище, ім'я та по батькові);

• довідка про повторне видання;

• місце видання;

• видавництво;

• рік видання;

• кількість сторінок.

Основний заголовок книги записують так, як він приведений на титульному аркуші книги. Додатковий заголовок, наприклад, “Навчальний посібник для студентів спеціальності…” у бібліографічному посиланні не розміщують.

Довідки про авторів, якщо їх не більше трьох, розміщують попереду бібліографічного посилання. При цьому позначають прізвище, ім'я та по батькові одного автора, якщо книга написана одним автором, або двох авторів, якщо книга написана двома авторами. Якщо ж книга написана трьома авторами, то позначають прізвище, ім’я та по батькові першого автора з додатком слів “і інші”. Можна позначати прізвище, ім'я та по батькові усіх трьох авторів.

Довідку про авторів, якщо їх більше трьох, розміщують, як правило, у бібліографічному посиланні після основного заголовка книги. При цьому позначають не менше трьох авторів з додатком слів “і інші”.

Прізвища, ім'я та по батькові інших виконавців записують після основного заголовка книги. Якщо вже позначені основні автори, то інших виконавців записують після них.

До обов’язкових елементів бібліографічного посилання на статтю відносять:

• основний заголовок статті;

• довідка про авторів;

• довідка про видання, у якому надрукована стаття. Попереду довідки про видання ставлять знак розподілу . - (крапку і тире);

• сторінки видання, на яких розміщена стаття.

Кожна позиція списку повинна бути згадана хоча б один раз в тексті дипломної роботи. Посилання на джерела необхідно виконувати таким чином: “… в роботах [1–7]…”, “…[4]…”, “… [5, 9–12]…”.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні дипломної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в дипломній роботі. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел із великою кількістю сторінок, тоді в посиланні треба точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке дано посилання в дипломної роботі.

Посилання в тексті дипломної роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1—7]...».

Якщо в тексті дипломної роботи потрібно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

цитата в тексті:”... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати інші канали передачі інформації [6]”.

На всі таблиці дипломної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово „таблиця” в тексті пишуть повністю, наприклад: „...в таблиці 1.2”.

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово „дивись”, наприклад: „див. таблицю 1.3”.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• цитування повинно бути повним, без дозвільного скорочення.

Примітки

Примітки наводять в документах, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу.

Примітки слід розміщувати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відноситься ця примітка і друкувати з прописної букви з абзацу. Якщо примітка одна, то після слів “Примітка” ставиться тире і примітка друкується з прописної букви. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують по порядку арабськими цифрами. Примітки до таблиці розміщують в кінці таблиці над лінією, яка позначає закінчення таблиці.

Приклади.

Примітка - _________

або

Примітки

1 ______________

2_______________

Виноски

Якщо необхідно пояснювати окремі данні, які наведені в документі, то ці дані слід позначити надстроковими знаками виноски. Виноски в тексті розміщують з абзацу в кінці сторінки, на якій вони позначені, і відділяють від тексту короткою тонкою горизонтальною лінією з лівої сторони, а до даних, що розташовані в таблиці, в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці.

Знак виноски ставлять безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого надається пояснення, і перед текстом пояснення.

Знак виноски виконують арабськими цифрами з дужкою і розміщують на рівні верхнього обрізу шрифту.

Приклад – “... максимальний зимовий режим ¹⁾...”

Нумерація виносок повинна бути окремою для кожної сторінки. Допускається замість цифр виконувати виноски зірочками: *.

Використовувати більше як чотири зірочки не рекомендується.