1.2 Сутність та ознаки фразеологічної одиниці

У процесі багатовікового розвитку кожна мова створює свою оригінальну систему лексично неподільних стійких сполучень слів, які використовуються для образного називання об'єктів та явищ навколишньої дійсності. Саме такі стійкі багаточленні назви вивчає мовознавча наука фразеологія, а самі ці мовні одиниці називаються фразеологізмами.

Предметом фразеології як окремого розділу мовознавства виступає дослідження природи фразеологізмів, властивих їм структурних і семантичних ознак, а також джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні.

Фразеологізмом називається семантично пов'язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень або речень), не створюється у процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням. Спільною назвою для всіх фразеологізмів є фразеологічна одиниця. Цей термін уперше ввів у вітчизняну науку В.В.Виноградов. Вона є структурно-семантичною єдністю, монолітністю, що характеризується, як правило, стійкістю словникового складу та додержанням незмінності порядку компонентів. „Стійкість фразеологічної одиниці розуміється як сукупність обмежень у виборі змінних компонентів фразеологічної одиниці на лексичному, семантичному, морфологічному і синтаксичному рівнях”.

Фразеологічна одиниця є основою фразеології. Вона сприймається як певна цілісність, що в процесі мовлення заново не творитися, а відтворюється, бо вона вже є в системі мови в готовому вигляді, має свої, притаманні тільки їй ознаки. Повне або часткове переосмислення - ознака типового фразеологічного звороту. Межа фразеологізму - складне речення. Утворення, які виходять поза його межі, не можуть розглядатись як фразеологічні одиниці. І. Білодід дає таке визначення: фразеологічною одиницею, звичайно, називають лексико-граматичну єдність двох і більше нарізно оформлених компонентів, граматично організованих за моделлю словосполучення чи речення, яке, маючи цілісне значення, відтворюється в мові за традицією, автоматично. На думку М. Жовтобрюха, фразеологічними одиницями слід називати стійкі словосполучення, що сприймаються як одне ціле, як єдиний вислів або мовний зворот, неподільний на окремі частини без втрати його значення.

Фразеологізми утворюють специфічну систему одиниць, об'єднуючись у її складі за кількома типологічними ознаками. Ознаками фразеологічних одиниць є: 1) семантична цілісність; 2) відтворюваність; 3) відносна постійність компонентного складу та структури (стійкість); 4) експресивність.

Семантична цілісність полягає в тому, що значення фразеологічної одиниці не може бути витлумачене, інтерпретоване на основі безпосереднього врахування значень складників - відповідних слів, які належать до лексичної системи. Цілісність значення формується внаслідок переосмислення вільного словосполучення-прототипу, деактуалізації компонентів, які різною мірою втрачають предметну направленість. Окремі значення компонентів втрачаються, і формується нове значення, що є значенням фразеологізму [16; 23].

Більшість науковців вважає відтворюваність основною ознакою фразеологічної одиниці. Відтворюваність фразеологізмів в мовленні пояснюється тим, що вони вже існують у мові (свідомості, пам'яті) як готові „блоки”, з яких ми конструюємо речення і які використовуємо в процесі образної номінації предметів, явищ, властивостей. Вони не створюються в мовленні подібно до вільних словосполучень, вживання яких мотивується конкретними комунікативними потребами, а відтворюються як готові одиниці з фіксованим значенням, компонентним складом і структурою. Фразеологічні одиниці відтворюються як готові надслівні утворення, які беруться членами певного мовного колективу з пам'яті. Щоб такі одиниці легко здобувалися з пам'яті, вони мають бути широко відомими носіям даної мови. На думку Л.І. Ройзензона, властивість відтворювання зумовлюється не тільки лінгвістичними, а й психологічними факторами.

Сталість фразеологізму забезпечується тим, що він завжди має у своєму складі одні й ті ж слова (інколи з певними варіаціями), що розташовуються у фіксованому порядку. Відносна постійність компонентного складу та структури фразеологічної одиниці виявляється як діалектична єдність константного (інваріантного) і змінного (варіантного). Теоретично її можна інтерпретувати як діапазон варіювання у межах норми. Фразеологізми представлені в літературній мові у вигляді таких найуживаніших типів варіантів: лексичних: хоч в око дай (стрель), очі (баньки) вилупити, очі з лоба (голови) вилазять; фонетичних: нехай (хай) повилазять очі; словотворчих: відкривати (розкривати) очі, одним оком скинути (окидати); граматичних: муляти око (очі), плювати в вічі (очі); квантитативних: [аж] очі рогом, очі не висихають [від сліз].

Експресивність як ознака фразеологічних одиниць постає з їхнього призначення - передавати через почуття наше ставлення до фактів навколишньої дійсності, підсилювати логічний та емоційний зміст висловлюваного, виступати засобом суб'єктивного увиразнення мови. Фразеологізми виступають не для позначення нових реалій, а для оцінної характеристики вже названого. Експресивність базується насамперед на основі образності, тобто на імпліцитному зіставленні фразеологічного й вільного омонімічного сполучення, словокомплексу-прототипу з найбільш частотними переважно нейтральними їх складниками і цілісною метафоричною одиницею. У фразеологізмах відчутна влучна характеристика, сконденсованість думки, оцінна функція, у них матеріально втілені яскрава метафора, промовиста гіпербола, зіставлення-паралелізм, каламбур, гумористичний евфемізм [27; 23].