2.1 Генетична класифікації фразеологізмів

Фразеологізми української мови відрізняються один від одного за походженням, за будовою, за функціональним призначенням, за спаяністю компонентів. Відповідно до цього серед фразеологізмів виділяють різні класифікійні групи.

За джерелом виникнення українські фразеологізми можна поділити на власне українські (народні та книжні) та запозичені. До першої групи власне українських фразеологізмів належать одиниці, що виникли в народній стихії і є результатом творчості колективного розуму. Це - розмовні (їсти очима - „невідривно, пильно дивитися на кого-небудь”, оком не моргнути - „запросто, не звернувши найменшої уваги”) та народнопоетичні фразеологізми (стати на рушник - „одружитися (про чоловіка і жінку)”, думати думу - „міркувати, розмірковувати над чим-небудь”, ще треті півні не співали - „коли ще не розвиднялося, перед світанком”). Книжні усталені мовні сполуки є результатом індивідуальної творчості. Це мудрі висловлювання видатних людей (загальновживані цитати, афоризми, сентенції, максими, крилаті вислови та ін.) [3; 10].

Іншомовні фразеологічні запозичення функціонують в українській мові по-різному:

1) одні вживаються так, як і в мові-джерелі, тобто вони не перекладаються;

2) інші - повністю або частково перекладаються;

3) ще інші можуть функціонувати паралельно: як перші і як другі.

Наприклад: terra inkognita „незвідана земля“, alma mater „університет“, finita la Comedia „комедію закінчено“, modus vivendi „спосіб життя“, veni, vidi, vici „прийшов, побачив, переміг“. Одним із шляхів засвоєння чужомовних фразеологічних одиниць є калькування - дослівний переклад фразеологізмів іншої мови.

На початку 60-х років ХІХ ст. Л. Булаховський розробив генетичний принцип, а точніше - класифікацію за походженням. Вона включає вісім груп:

1) прислів'я та приказки;

2) професіоналізми;

3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо;

4) цитати й образи зі Старого і Нового Завітів;

5) ремінісценції античної старовини;

6) переклади поширених іншомовних висловів (французьких, німецьких, італійських, англійських);

7) крилаті слова російських та іноземних письменників;

8) влучні фрази видатних людей.

Класифікація фразеологічних одиниць була розроблена насамперед на матеріалі російської мови [27; 120].

Л.Г. Скрипник пропонує генетичну класифікацію, виділяючи фразеологізми двох груп:

1) фразеологічні одиниці, організовані за моделлю словосполучення (рідше речення), які за семантикою і структурою співвідносяться з окремим словом: функціонують як один член речення: тверезими очима, оком навести, з зав'язаними очима, ні перед очима, ні за плечима, як зіницю ока;

2) фразеологічні одиниці - фрази, що мають організацію простих або складних речень: свій своєму ока не виколе, не при туману в очі, на очі полуда впала, правда очі коле, очей у Сірка позичати [23; 139].

2.2 Класифікація фразеологізмів за будовою

За будовою серед фразеологізмів можна виділити:

1) сполучення службових та повнозначних слів: на очах, по очах, з (з-перед) очей, поза очима, на очі, по очі, перед очима;

2) фразеологічні одиниці, що виникли з вільних словосполучень: падати в очах, з перших очей, зміряти очима, за красиві очі, з п'яних очей, лупити очі, окинути оком, очі рвати, склепити очі;

3) стійкі фрази, що структурно співвідносяться з різнотипними реченнями: очі бігають, очі запливли, очі злипаються, очиці як ясочки грають, очі розбігаються, іскри з очей сипляться, не знати, куди діти очі, очі рогом лізуть, відкрилися очі, очі беруться сном;

4) цілі фразеологічні комплекси, які дуже часто являють собою ряд прислів'їв та приказок, відповідним чином організованих в єдиний міні-текст повчального чи жартівливого характеру: „Або ви, тату, їдьте в ліс, а я буду дома, або я буду дома, а ви, тату, їдьте в ліс - все одно комусь їхати треба” [3; 14].