Комплексне управління поточними активами та пасивами.
Поточні активи, як правило, постійно змінюються. Фінансові менеджери повинні щороку знати сподівані мінімальні та максимальні рівні поточних активів. Мінімальний рівень можна вважати постійною складовою поточних активів, а різниця між мінімальним і максимальним рівнями називається сезонною складовою. Сума постійного фінансування = Мінімальний рівень поточних активів + Фіксовані активи. Сума сезонного фінансування = Поточні активи – Мінімальний рівень поточних активів. Сезонні потреби фінансування нестабільні, тому їх, як правило, покривають за рахунок нетривалих банківських позик. І навпаки, потреби постійного фінансування треба покрити за рахунок тривалого кредиту або власного капіталу. Якщо кошти на постійні потреби буде позичено на короткий термін, то цілком можливо, що банк не погодиться переоформити позику після її погашення. У такому разі компанія буде матиме проблеми з ліквідністю і перед нею постане загроза банкрутства. Рішення про те, як фінансувати активи – за рахунок тривалої чи нетривалої заборгованості, - це вибір між доведенням ризику до мінімуму і одержанням максимальних прибутків. Є кілька типових підходів до фінансування поточних активів.
А. Консервативний підхід
ОВ = тривала заборгованість + власний капітал; ВС = нетривала заборгованість. За консервативного підходу фіксовані активи, мінімальний рівень поточних активів і частину сезонних потреб фінансують за допомогою тривалих кредитів і власного капіталу. За рахунок нетривалих позик фінансують лише частину сезонних потреб. Як наслідок, вартість капіталу за такого фінансування дуже висока, однак ризик залишитися без коштів – мінімальний.
Б. Поміркований підхід
За поміркованого підходу фіксовані активи і мінімальні поточні активи фінансують за рахунок тривалих кредитів і власного капіталу. Сезонні потреби фінансують за рахунок нетривалих позик.
В. Агресивний підхід. За агресивного підходу фіксовані активи і лише частину мінімального рівня поточних активів фінансують за рахунок нетривалих кредитів і власного капіталу. Усі сезонні потреби, а також частину мінімального рівня поточних активів покривають за рахунок нетривалих позик. Вартість капіталу за такого фінансування мінімальна, однак ризик, пов’язаний із проблемою ліквідності, досить високий.
Економічна сутність фінансових ризиків та їх класифікація
Ризик у підприємництві - ступінь невизначеності результату управлінського рішення, вірогідність можливих ризикових подій та втрат внаслідок настання ризикового випадку. Існують наступні класифікації видів ризику: 1.Залежно від характеру факторів, що обумовлюють ризик: -економічний; -політичний (адміністративний); -соціальний;-інше (екологічний, криміногенний). 2.Залежно від виду операцій, якому він притаманний: -виробничий (ресурсний, технологічний, постачання); -збутовий; -інвестиційний; -фінансовий (кредитний, валютний, емісійний та ін.). 3.Залежно від характеру та економічних наслідків, ризикових подій: -чистий (збитковий), який обумовлює лише збитки в разі ризикової події; -спекулятивний (доходовий), який дозволяє отримати і позитивний результат (додаткові доходи). 4.Залежно від місця виникнення ризикових подій: -систематичний (ринковий); -несистематичний (специфічний). 5.Залежно від масштабів ризикових подій: -глобальний; -локальний.
6. Залежно від терміну дії: -тимчасовий; -постійний. 7.Залежно від характеру та систематичності прояву ризикових подій: -внутрішній; -зовнішній; -статистичний (що проявив себе певними ризиковими подіями); -нестатистичний (можливість втрат оцінюється лише потенційно). 8.Залежно від можливостей управління з боку підприємства: -ризик, яким можна управляти; -ризик, що не піддається управлінню. 9.Залежно від економічних наслідків ризикового випадку: -реальний (бухгалтерський), при якому ризикові події завдають реальних збитків майновому стану підприємства; -економічний ризик або ризик, при якому в разі ризикових подій підприємство не отримує (повністю або частково) прибуток, що планується. 10.Залежно від розмірів втрат у разі ризикових подій ризик, наслідки якого знаходяться, відповідно, у зонах ризику: -безризиковий; -допустимого; -критичного; -недопустимого; -катастрофічного. У свою чергу безризиковій зоні підприємства фінансові втрати не очікуються. У зоні допустимого ризику можливі фін. втрати в обсязі планового прибутку. У зоні критичного ризику можливі фін. втрати в обсязі планових доходів. У зона недопустимого ризику можливі фін. втрати в обсязі власного капіталу. У зоні катастрофічного ризику можливі фін. втрати в розмірах більших за власний капітал.