Операційний ліверидж.
Важливим напрямком формування прибутку є управління поточними витратами. У теорії фінансового менеджменту використовується так званий операційний аналіз, який поєднує „Витрати –Обсяг – Прибуток” (CVP) у взаємопов’язану систему. Ціль операційного аналізу полягає у тому, що дозволяє планувати прибуток (фінансові результати діяльності) для певного рівня виручки та постійних витрат.
У
теорії фінансового менеджменту
використовуються два головних підходи
до максимізації маси і темпів нарощування
прибутку: -співставлення граничної
виручки із граничними витратами;
-співставлення виручки від реалізації
із сумарними (постійними та змінними)
витратами. Головні елементи операційного
аналізу: 1.Операційний важіль (ОВ)
(операційний ліверидж) - Будь-яка зміна
виручки завжди породжує більш сильну
зміну прибутку. 2. Поріг рентабельності
(ПР) - Точка самоокупності витрат показує
величину виручки, якої достатньо для
певної окупності витрат, коли прибуток
дорівнює нулю. 3. Запас фінансової
міцності (ЗФМ) - Показує різницю між
фактичним обсягом виручки та порогом
рентабельності.
або
або
,
де к - фактичний обсяг реалізації; Валова
маржа = виручка від реалізації – змінні
витрати. ЗФМ = виручка від реалізації -
Поріг рентабельності, або ЗФМ =
.
ПР = Постійні витрати :
або
ПР = Постійні витрати : (Ціна за один.
товару - Зміна витрат на один. товару).
Підприємницький ризик. Запас фінансової міцності.
Ризики, пов’язані з діяльністю підприємства, мають два головних джерела. Джерела ризиків: 1.Коливання попиту та ціни - Підприємницький ризик - Висока частина постійних витрат у собівартості продукції при зниженні попиту веде до суттєвого зменшення прибутку і генерує ризик, пов’язаний із конкретним бізнесом. (Операційний леверидж) Нетто – результат експлуатації інвестицій. 2.Фінансова нестійкість умов надання кредиту - Фінансовий ризик - Висока частка позикових коштів у джерелах фінансування при зростанні відсотків за кредит зменшує прибуток і, як наслідок, доходи у вигляді дивідендів та знижує ринкову вартість підприємства (Фінансовий леверидж) Суму чистого прибутку, рентабельність власних коштів, частину чистого прибутку на 1 звичайну акцію. Рівень сукупного ризику (РСР) призводить до масштабних змін прибутку за умови одночасного збільшення операційного та фінансового важелів. РСР=ОВ×ФВ, де ОВ – сила впливу операційного важеля; ФВ – сила впливу фінансового важеля; Завдання зниження сукупного ризику складається з вибору варіанта дій: А. – Високий рівень ефекту фінансового важеля зі слабкою дією операційного важеля. Б. – Низький рівень ефекту фінансового важеля із сильною дією операційного важеля. В. – Помірні рівні ефектів фінансового та операційного важелів. Поглиблений операційний аналіз – це такий операційний аналіз, у якому частку постійних витрат відносять на конкретний вид продукції (робіт, послуг). Непрямі постійні витрати – це постійні витрати, які прямо не можна віднести на конкретний вид продукції. Тому їх відносять пропорційно частці конкретного товару у сумарному доході. Головний принцип поглибленого операційного аналізу – поєднання прямих змінних витрат із прямими постійними витратами та обчислення проміжної маржи. Якщо проміжна маржа покриває частку витрат підприємства, то цей товар повинен бути в асортименті. Поріг беззбитковості (ПБЗ) – це виручка, яка покриває змінні витрати та прямі постійні витрати. При цьому проміжна маржа дорівнює нулю. ПБЗ = Прямі постійні витрати : Валова маржа на одиницю товару. РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ: Розвиток підприємства (Згідно із стратегічною політикою), Виплата дивідендів (Згідно із стратегічною та дивідендною політикою). Дивідендна політика сприяє досягненню благополуччя акціонерів. Виплата дивідендів веде до: одночасного відтоку грошових коштів для підприємства; поточного постійного грошового доходу, що сигналізує, що підприємство працює добре; того, що акції підприємства являють собою привабливий варіант інвестування; зменшення економічного потенціалу підприємства; потреби у додаткових вільних коштах задля підтримки рівня ліквідності та платоспроможності. Дивідендна політика – ТЕОРІЇ: 1.Модельяні Міллера - Дивідендна політика не впливає на цінність компаній. 2.Гордона Лінтнера - Дивіденд привабливий для акціонера та сприяє стабільності на ринку капіталу, сприяє підвищенню цінності компанії. 3.Літценберга Рамасвамі - Відмінності в оподаткуванні у різних країнах суттєво впливають на дивідендну політику. Порядок сплати дивідендів та їх оподаткування регулюються законодавчими та нормативними актами. Порядок сплати дивідендів у більшості країн є стандартизованим. Порядок оголошення та сплати дивідендів: дата дивідендів; екс-дивідендна дата; дата перепису; дата виплати. Методики розподілу прибутку з урахуванням дивідендної політики: постійний відсотковий розподіл прибутку; фінансові виплати до дивідендів; виплата гарантованого мінімуму та екстра – дивідендів; виплата дивідендів за залишковим принципом.