19

Міністерство аграрної політики україни

Сумський національний аграрний університет

Факультет ветеринарної медицини

ХВОРОБИ ШКІРИ

Методичний посібник і завдання

до лабораторно-практичних занять і самостійної роботи з дисципліни “Внутрішні хвороби тварин” для студентів факультету ветеринарної медицини із спеціальності 7.13.05.01

Суми - 2002 р.

ББК

М

УДК 619:615-085

Укладачі: канд.вет.наук, доцент Улько Л.Г.

канд.вет.наук, доцент Мусієнко В.М.

Хвороби шкіри. Методичний посібник і завдання до лабораторно-практичних занять і самостійної роботи з дисципліни “Внутрішні хвороби тварин” для студентів факультету ветеринарної медицини із спеціальності 7.13.05.01

В методичному посібнику висвітлені основні питання щодо причин, перебігу, діагностики, лікування та профілактики хвороб шкіри тварин.

Рецензенти: Завідувач кафедрою акушерства та хірургії, професор М.І. Харенко

Головний інспектордержавної ветеринарної медицини Сумського району М.А. Клєцов.

Друкується згідно рішенням методичної ради Сумського національного аграрного університету (протокол № від__________________)

@ Сумський національний аграрний університет

ЗМІСТ

стор.

Вступ...............................................................................................................4

1. Основні синдроми ураження шкіри та шкірних залоз..............................4

2. Хвороби шкірних залоз................................................................................8

3. Алергічні хвороби шкіри............................................................................10

4. Аутоімунні захворювання шкіри...............................................................15

5. Інші хвороби шкіри.....................................................................................16

Завдання для самостійної роботи..............................................................18

Рекомендована література...........................................................................19

ВСТУП

Хвороби шкіри часто зустрічаються у тварин, зокрема близько 40% собак надходять на амбулаторне лікування з пошкодженнями шкіри (Борисевич В.Б. зі співавт., 2000).

Залежно від етіологічного фактора хвороби шкіри розділяють на інфекційні, паразитарні і незаразні. Серед незаразних розрізняють аліментарні, алергічні, аутоімунні, інтоксикаційні, опіки, обмороження, пошкодження фізичними і хімічними чинниками, а також вторинні, які виникають при різних внутрішніх хворобах, патології обміну речовин. Лікування захворювань шкіри часто є безуспішним, оскільки лікарі застосовують лише засоби симптоматичної терапії уражених ділянок. У першій частині підручника "Загальна ветеринарна хірургія" (Біла Церква, 1999) описані гнійничкові хвороби шкіри, екзема, дерматити, опіки, обмороження, травматичні та хімічні пошкодження. У цьому розділі підручника подані хвороби шкіри, які не викладені у навчальній літературі, а також ті, що виникають при різних внутрішніх хворобах та патології обміну речовин.

1. ОсноВні синдроми ураження шкіри та шкірних залоз Алопеція

Алопеція (Аlоресіа) - порушення росту або посилене випадання шерсті (волосся) внаслідок ураження волосяних фолікулів, яке характеризується повним (Atrichosis} або частковим (Hypotrichosis} облисінням окремих ділянок чи всієї шкіри.

Етіологія. Алопеції бувають природжені та набуті. Природжена алопеція всього тулуба спостерігається у тварин при генетичному порушенні, коли передається за спадковістю семидомінантний летальний фактор А. Природжена часткова алопеція реєструється рідше. Вона може спостерігатися у великої рогатої худоби породи герефорд. У собак діагностується природжене розрідження волосяного покриву на череві у такс і бультер'єрів або широкі алопеції у китайської мохнатої собаки (Медведєв К.С., 1999). Часто це є ознакою різного роду ендокринопатій.

Набуті алопеції характеризуються частковим і осередковим випаданням шерсті. Вони спостерігаються при згодовуванні телятам замінників молока у 2-4-тижневому віці, а також при введенні до раціону соєвих та риб'ячих жирів. Набуте облисіння реєструється при дефіциті в раціоні вітамінів (А, В₂, В₃) і мікро­елементів (Co, Zn, Cu, J), отруєнні свинцем, талієм, йодом, селеном, за­хворюванні на аліментарну дистрофію, фолікуліт, гастроентерит, хронічний ацидоз рубця, сальмонельоз, при ураженні паразитами.

Патогенез. Патологія виникає внаслідок порушення розвитку або при ураженні волосяних фолікулів, гіпертрофії епідермісу і потових залоз. При недостатності гіпофіза (гіпофізарний інфантилізм) виділяється мало соматотропіну, що спричиняє негативний вплив на функції залоз внутрішньої секреції, внаслідок чого розвивається облисіння, затримка і слабість росту тварин. Ця патологія може розвиватися при крипторхізмі, атрофії сім'яників, після кастрації, коли виникає гіпоандрогенізм. У сук розвиваються симетричні алопеції у ділянці піхви і задньої частини тулуба, коли у них появляється гіпо- чи гіперестрогенізм при кістах яєчників, персистентному жовтому тілі, оваріоектомії. Облисіння може виникати при гіпотиреозі, гіперадренокортицизмі або надмірному введенні глюкокортикоїдних препаратів.

Симптоми. При природженому порушенні розвитку волосяних фолікулів тварини народжуються безшерстні або волосся значно зріджене. Здебільшого хворі гинуть через кілька днів після народження або патологія виявляється у мертвонароджених.

Набуті алопеції проявляються зрідженістю або відсутністю шерсті на окремих ділянках. Свербіж відсутній. Реєструється надмірне утворення лупи і жирність шкіри. При обширних алопеціях тварини чутливі до холоду.

Діагноз. Ураховують анамнез та симптоми. Проводять лабораторне Дослідження зрізів шкіри для виключення паразитарних захворювань. Досліджують вітаміни, мікроелементи, при дефіциті яких виникають алопеції. Виключають отруєння, гіпофізарний інфантилізм та патологію залоз внутрішньої секреції: надниркових, щитоподібної, статевих.

Прогноз. При природженому облисінні - несприятливий, при набутому - сприятливий або обережний.

Лікування. Усувають основну причину, оскільки симптоматична терапія без етіотропної, як правило, неефективна.

При гіпофізарному інфантилізмі вводять гормон росту, однак це мало ефективно і дорого.

Профілактика. Дотримують правил розведення тварин. Згодовують повноцінні раціони, багаті на вітаміни та мінеральні речовини, застосовують премікси або проводять ін'єкції вітамінів. Не допускають отруєння і захворювань, при яких виникають алопеції.