Атопічний дерматит

Атопічний дерматит - це поліетіологічне захворювання алергічного характеру, яке проявляється дерматитом, ринітом і кон'юнктивітом (Медведєв К., Борисович В., 2000).

Етіологія і патогенез. Встановлена спадкова схильність до атопії у собак порід тер'єри, лабрадори, боксери, кокер-спанієлі, німецька вівчарка, шарпей, англійський бульдог, сетери, інколи безпорідних. Здебільшого захворювання виникає у 1-3-річних собак та 0,5-2-річних котів незалежно від статі та породи, які мають білу шерсть. У хворих утворюються антитіла (Ig E) проти алергенів довкілля (пилок квітів, тополиний пух, побутовий пил та ін.).

Симптоми. На місці ураження (морда, вушні раковини, груди, спина, черево, хвіст) виявляють еритеми, алопеції, гіперпігментації, ліхенізації та свербіж. Спостерігається набряк і гіперемія кон'юнктиви повік, сльозотеча. Слизова оболонка носа червона, набрякла, із носа виділяється водянистий ексудат, собака час від часу чхає.

Діагноз. Враховують порідність, вік, біле забарвлення шерсті та основні клінічні симптоми. Проводять мікроскопію зіскребів шкіри. Найбільш специфічним та інформативним тестом є внутрішньошкірна проба на алерген. Виключають алергію, яка виникає при укусах бліх, після застосування медикаментів, годівлі незвичними кормами, а також саркоптоз, дерматити, дерматофітоз.

Лікування. Застосовують антигістамінні препарати (див. Лікування кропивниці). Хворим вводять глюкокортикостероїди (преднізолон, преднізон, метилпреднізолон), тетравіт або тривіт, застосовують аутогемотерапію (2-5 мл через 48-72 год.) (Медведєв К.С., 1999). Місцеве уражені ділянки обробляють маззю "Фторокорт".

Бражний мокрець

Бражний (бардяний) мокрець (дерматит) - різновидність дерматиту, яка виникає внаслідок згодовування рідкого білкового корму (браги) у великій кількості. Хворіє велика рогата худоба, переважно бички, які знаходяться на відгодівлі брагою.

Етіологія. Патологія виникає при згодовуванні великої кількості браги (до 40 кг на добу), яка містить 92% води і лише 8% сухої речовини, переважно білка, що спричиняє алергічну реакцію.

Патогенез. На думку В.Б.Борисовича зі співавт. (1999), часте сечовиділення і мацерація вінцево-путової ділянки не є патогенетичним механізмом виникнення бражного мокрецю. Подразлива дія сечі на шкіру тазових кінцівок майже повністю виключається у бичків, які утримуються на щілинній підлозі. Крім того, алергічна реакція проявлялась у ділянці плеча, шиї, які сечею не зволожуються і не зазнають мацерації. Алергія у тварин на згодовування значної кількості браги пов'язана з алергічною дією білка, який в основному міститься у сухій речовині цього корму. Швидкий розвиток мокрецю відбувається внаслідок надмірного виділення через шкіру води, у якій знаходяться розчинні білки браги. Водночас, бражний мокриць може проявлятися лише у 10% відгодівельних бичків, а це дає підставу твердити, що хвороба розвивається у тварин з підвищеною генетичною чутливістю до алергії. На місці розвитку шкірного діатезу виявляють дегідратацію тучних клітин, гістамін гранул яких запускає алергічну реакцію. Епідермальний шар шкіри просочується ексудатом, інфільтрується лімфоцитами та мононуклеарами, зазнає некробіозу та некрозу.

Симптоми. Загальний стан тварин не змінюється. Спостерігається кульгавість уражених кінцівок. На плантарній поверхні пута виявляють шкірний висип у вигляді везикулярної екзантеми. Від вінчика до путового суглоба шкіра запалюєтья, припухає і стає болючою. Везикули лопаються, утворюються вологі червоні плями і кірочки сірувато-жовтого кольору. Інколи виникають тріщини і розвивається гнійний дерматит, виразки, некроз, гангрена шкіри. У тяжких випадках, коли уражується вся задня частина тулуба, грудна стінка і шия, реєструється септицемія.

Патолого-морфологічні зміни. При гістологічному дослідженні уражених ділянок шкіри виявляють гідремію, гіперемію, руйнування еііідермісу, некробіоз і некроз.

Діагноз. Патологія виникає при відгодівлі великої рогатої худоби брагою. Враховують розвиток ознак везикулярної екзантеми.

Прогноз. При виключенні з раціону тварин браги і переведенні на силосно-сінажно-концентратний тип годівлі патологія зникає. При тяжкому перебігу хворих вибраковують.

Лікування і профілактика. Фізіологічне обгрунтована і збалансована відгодівля великої рогатої худоби. Не допускають згодовування великої кількості браги. Застосовують антигістамінні препарати. Уражені ділянки шкіри миють, просушують, дезінфікують 20-50%-ним розчином димексиду, 0,5%-ним - калію марганцевокислого, обробляють аерозолями (чеміспрей, дерматозол, кубатол), брильянтовим зеленим, 1%-ним метиленовим синім, накладають пов'язки з бактерицидними і кортикостероїдними мазями (Панько І.С. зі співавт., 1999).

Екзема

Екзема (Ekzema; від грец. ekzema - висипання на шкірі) - запалення поверхневих прошарків шкіри нервово-алергічного походження, яке характеризується помірним висипом (еритема, папула, везикула), мокнучими ерозіями, трофічними виразками, свербіжем та тривалим рецидивним перебігом. Екзема є суха та мокра. За етіологією та патогенетичними механізмами розрізняють невропатичну, ендокринну, алергічну.

Хворіють частіше собаки і коти, рідше коні, свині та рогата худоба.

Етіологія. Невідома. Вважають, що екзема виникає внаслідок дії на шкіру механічних (тертя, розчісування, забруднення) та хімічних чинників (мазей, лініментів, концентрованих розчинів, гною із ран та ін.), термічного та променевого подразнення, мікробної забрудненості. Патологія може спостерігатися при стресах, неврозах, розладах вегетативної нервової системи, порушенні функції щитоподібної залози, яєчників, шлунково-кишкового каналу, печінки, нирок.

Патогенез. Внаслідок дії різних етіологічних факторів виникає сенсибілізація шкіри, яка супроводжується поліморфізмом висипів, підвищенням місцевої температури тіла, свербежем.

Симптоми. Хвороба перебігіє гостро, підгостро та хронічно, з вогнищевим і генералізованим ураженням шкіри. На початку патології болючість відсутня. Червоний колір, який виникає на місці ураження, при натискуванні пальцем зникає. На еритемі появляються папули розміром, як просяне зерно або горошина (папульозна стадія), що змінюються везикулами (везикулярна стадія). При розриванні, розрізі або розсмоктуванні везикул шкіра стає сухою, тріскається, утворюючи багато лупи (себорейна екзема). Коли при розриванні пухирців у рани потрапляє мікрофлора (піококи), утворюються гнійники, трофічні виразки, які довго не загоюються, що є ознакою мокрої екземи. Рани часто покриваються жовто-зеленими струпами, які при натисканні знімаються, відкриваючи знову мокнучу поверхню.

Прогноз. При гострому перебігу екземи сприятливий. При підгострому і хронічному - сумнівний або несприятливий.

Лікування. Усувають етіологічний фактор. Застосовують антигістамінні препарати (димедрол внутрішньом'язово великій рогатій худобі та коням - 1,0-2,0; собакам - 0,05-0,1г), глюкокортикоїди (преднізолон, преднізон, метилпреднізолон), транквілізатори, аутогемотерапію, полівітаміни, внутрішньовенне новокаїн. При мокрій екземі показовим є давання діуретиків, препаратів кальцію, аскорбінової кислоти, рутину. На уражені ділянки застосовують розчини риванолу, фурациліну, етакридину (1:500), ляпісу (0,25%-ний розчин), срібла нітрату (2%-ний). Ефективним є використання мазей (ртутно-цинкової, ксероформної, цинк-саліцилової, Вишневського) та паст (борно-нафтолової, борно-дегтярної).