Шкірний свербіж

Шкірний свербіж виникає при подразненні чутливих нервових закінчень епідермісу фізичними, хімічними та біологічними факторами.

Етіологія. Шкірний свербіж реєструється при піодерміях, псороптозі, саркоптозі, нотоедрозі, отодектозі, гіподерматозі, дерматофільозі, ксерозі, демодекозі, атопії, алергії та інших ураженнях шкіри. Сверблячка може бути при внутрішніх захворюваннях. Так, розвиток холестазу спричиняє нагромадженню жовчних кислот, ураження нирок - продуктів залишкового азоту, які надходять у шкіру, подразнюючи не­рвові рецептори. Шкірний свербіж виникає при діабеті, розвитку злоякісних пухлин, сказі та хворобі Ауєскі.

Патогенез. Екзо- чи ендогенні подразнення нервових закінчень шкіри фізичними, хімічними або біологічними факторами спричинює свербіж. Із ендогенних чинників найбільше значення надається гістаміну, менше - серотоніну, різним пептидам, протеолітичним ферментам, іншим продуктам обміну.

Симптоми. Шкірний свербіж проявляється розчісуванням, розгризанням і лизанням подразнених місць. Якщо свербіж алергічного походження, то він може проявлятися симетрично, в інших випадках - розчісування асиметричне. При кормовій алергії, кусанні бліх свербіж спостерігається в люмбосакральній ділянці спини, при атонічних хворобах шкіри, корості, кусанні комах - на вентральній частині черева.

Діагноз. Враховують анамнестичні та клінічні дані. Проводять мікроскопію зскребів шкіри.

Лікування спрямоване на усунення основних хвороб, при яких виникає свербіж. Тваринам вводять антигістамінні препарати (димедрол, діазолін, тавегіл, фенкорал та ін.), глюкокортикоїди (преднізолон, преднізон, метилпреднізолон), незамінні жирні кислоти та вітаміни (тетравіт, масло примули вечірньої, риб'ячий жир).

2. Хвороби шкірних залоз Себорея

Себорея (Seborrkoed) - патологія сальних залоз шкіри, яка характеризується посиленим виділенням шкірного жиру. Себорея буває волога (S. оіеоsa) і суха (S.siccd). Хворіють коні, велика рогата худоба, вівці, собаки.

Етіологія. Здебільшого себорея має вторинне походження. Розвиток патології реєструється при виснаженні тварин та при хронічних інфекційних і внутрішніх захворюваннях з тяжким перебігом, різних хворобах шкіри. Себорея є ознакою порушення обміну речовин у шкірі, виникає при дефіциті вітамінів А, В₂, В₃, С, отруєнні йодом. У телят 2-4-тижневого віку себорея і алопеції розвиваються при згодовуванні замінників молока, збагачених жиром. Себорейна екзема невідомої етіології спостерігається у корів на внутрішній поверхні стегна і на вимені у перші тижні після отелення.

Патогенез. Посилене виділення жиру на поверхню шкіри спричинює утворення салоподібного прошарку при вологій себореї або великої кількості світло-сірої та коричневої лупи жирно-сухої консистенції, яка прикріплюється до шерсті, при сухій. Порушуються основні функції шкіри.

Симптоми. Себорея розвивається у місцях з добре розвиненими сальними залозами (голова, шия, внутрішня поверхня степна, хвіст), рідше - по всьому тілу. При вологій себореї уражені ділянки вологі, сальні. Шкіра потовщена, брудно-сірого кольору, має смердючий запах. У ділянці шиї може утворюватися сальне нашарування. Шерсть злипається. При сухій себореї посилюються лущення та ороговіння епідермісу з надмірним утворенням лупи. Шкіра втрачає еластичність, стає сухою, шерсть випадає.

Інколи реєструється вугрове висипання (акне) у вигляді чорних цяток. Це окислений шкірний жир, який закупорює сальні залози та вхід у волосяний фолікул. Свербіж при себореї відсутній.

Перебіг хронічний, патологія триває місяцями, ускладнюючись взимку. Інколи себорея перебігає гостро, поширюючись за кілька днів на великі ділянки шкіри.

Діагноз ставлять на основі клінічного огляду шкіри. Виключають екзему, при якій реєструється свербіння і запалення шкіри, паразитарні захворювання шляхом мікроскопічного дослідження уражених ділянок.

Прогноз обережний, залежить від етіологічного фактора.

Лікування. Усувають основне захворювання. Хворих тварин купають. Уражені ділянки протирають 2%-ним розчином саліцилової кислоти, 2%-ним розчином саліцилового або саліцилово-сірчаного спирту. Вводять вітаміни А, В₂, В₃, С, глюкокортикоїди.

Профілактика. Організація пасовищ, оскільки перебування тварин на свіжому повітрі, під сонцем і дощем профілактує патологію шкіри.

Запобігання інфекційним, паразитарним і внутрішнім хворобам.