Надмірний ріст шерсті

Надмірний ріст шерсті (Hypertrichosis) - це відсутність линяння і періодичної зміни волосся. Як патологічний процес описаний у великої рогатої худоби.

Етіологія. Надмірний ріст шерсті буває природженим при генетичних порушеннях у чорно-рябої породи великої рогатої худоби. Набутий гіпертрихозис розвивається при постійному цілорічному перебуванні тварин на пасовищах або вигульних майданчиках.

Симптоми. При природженому гшотрихозисі телята народжуються з довгою і густою шерстю. У тварин відсутнє линяння і періодична (сезонна) зміна шерсті. У теплу пору року порушується температурна регуляція тіла шкірою, що спричиняє при температурі повітря більшій, ніж 15°С, зниження апетиту або анорексію, зменшення молочної та м'ясної продуктивності, виснаження тварин, теплове перегрівання. Реєструється гарячка, тахікардія і тахіпное. Розвивається бронхопневмонія і емфізема легень.

Прогноз від обережного до несприятливого. Тварини важко переносять теплу пору року, тому їх направляють на вимушений забій.

Лікування. У літній час тварин обстригають або утримують у холодних приміщеннях. Для недопущення розвитку теплового перегрівання тварин обливають холодною водою.

Поїдання шерсті

Етіологія невідома. У великої та дрібної рогатої худоби реєструється при тривалому стійловому утриманні тварин без моціону, годівлі лише гичкою буряків або картоплею, порушенні мінерально-вітамінного обміну, зокрема при нестачі кобальту, міді, вітаміну D, фосфору і кальцію. У молодняку поїдання шерсті може спостерігатися як вада або гра.

Симптоми. Тварини кусають і злизують шерсть, інколи у місцях, які сильно забруднені каловими масами. Шкіра без змін, свербіж відсутній.

Діагноз. Враховують анамнестичні дані (утримання і годівля) та симптоми. Необхідно виключити дерматити та інші ураження шкіри.

Прогноз обережний, оскільки може розвинутися безоарна хвороба.

Лікування. Вигін тварин на пасовища і підгодовування мінерально-вітамінними преміксами. Парентеральне введення вітамінів.

Зміна пігментації шерсті та шкіри

Зміна пігментації шерсті та шкіри (пігментопатії) - це зменшення або збільшення утворення пігменту меланіну, що характеризується посивінням (Hypochromatrichosis) і депігментацією шерсті (Achromatrichosis) або шкіри (Vitiligo), інколи гіперпігментацією (Lentigo, Acanthosis). Природжений недостатній вміст меланіну або його повна відсутність називається альбінізмом.

Етіологія. Зміни пігментації шерсті та шкіри є природженими і набутими. Природжені депігментації пов'язані з рецесивним геном і відсутністю пігментоутворювальних тирозиназ.

Набуте посивіння або депігментація шерсті та шкіри реєструється у тварин після загоєння дерматитів і ран, при дефіциті міді, хронічному отруєнні молібденом, а також має аутоімунний характер.

Причини надмірного утворення меланіну в організмі невідомі.

Патогенез. Утворення і транспорт меланіну відбувається у макрофагах - меланоцитах. При відсутності тирозинази меланоцити не здатні синтезувати меланін із тирозину і триптофану. Надмірне утворення меланіну пов'язане з доброякісними або злоякісними розростаннями меланобластів і посиленою продукцією пігменту.

Симптоми. Спостерігаються ділянки посивіння або депігментації шерсті здебільшого на голові, при цьому пігментація шкіри часто відсутня. Надмірне відкладання меланіну характеризується утворенням на шкірі чорних поодиноких або зливних плям.

У собак найбільш поширеними є наступні пігментопатії: лентиго, чорний акантоз, вітиліго, макромеланосомоз, депігментації носового дзеркала (Борисович В.Б. зі співавт., 2000). Лентиго - це утворення гіперпігментованих плям на тулубі та кінцівках. Чорний акантоз характеризується гіперпігментацією, акантозом і ліхенізацією шкіри після її запалення. Первинний чорний акантоз зустрічається у такс до 1 року і розвивається у вентральній ділянці тіла.

Вітиліго - це прогресуюча депігментація шкіри, шерсті та слизових оболонок у дорослих тварин. Ураження виникають на носовому дзеркалі та морді у ротвейлерів, німецьких та бельгійських вівчарок, чорних шнауцерів, а також у котів сіамської породи. Депігментація лише носового дзеркала зустрічається у німецьких вівчарок, лабрадорів, королівського пуделя та собак інших порід.

Макромеланосомоз - це утворення в шерсті аномально великих гранул меланіну. Реєструється у тварин, які мають блакитне забарвлення волосся (блакитні добермани). У хворих спостерігається посилене випадання шерсті, повна втрата шерсті на тулубі та кінцівках, себорея, піодермія. При мікроскопії виявляють великі пігментовані гранули уздовж стрижня волосяних фолікулів. На зіскрібах шкіри багато сильно-пігментованих фолікулярних пробок.

Діагноз. Враховують анамнез і результати клінічного дослідження тварин. Роблять мікроскопію зіскрібів шкіри та волосся. Проводять лабораторний аналіз крові для визначення вмісту міді, кобальту, молібдену або враховують біогеохімічні зони та провінції. Виключають аутоімунний характер пошкодження шляхом виявлення антимеланоцитних антитіл. Диференціюють запалення шкіри, алергічні пошкодження, паразитарні хвороби.

Прогноз. Залежно від причини пігментацій може бути від сприятливого до обережного. У собак і котів порушення пігментації шкіри та шерсті знижує їх цінність і виключає можливість участі у виставках чи показах.

Лікування. Лікування набутих пігментопатій спрямоване на ліквідацію причини патології. Орально або парентерально дають вітаміни (А, Е, Вї, Вз, F), амінокислоти.