11. Висновки

Виходячі з вивченої літератури, сказ – це вірусне антропозоонозне захворювання, яке викликає ураження центральної нервової системи і закінчується загибеллю організму внаслідок асфіксії. Хвороба передається через слину хворої тварини через укуси. Інкубаційний період триває від декількох діб до року і навіть більше. Цей період значно коливається за рахунок таких факторів:

1. Місце нанесеного покусу;

2. Відстань ураженої ділянки від головного мозку;

3. Кількість нанесених покусів;

4. Концентрація вірусу у слині в момент укусу.

За характером епізоотії розрізняють сказ урбанічного типу (основним джерелом вірусу сказу є коти і собаки) та сільватичного типу (основне джерело збудника інфекції – руда (червона) лисиця).

Хвороба перебігає частіше в буйній і тихій (паралітичній) формі.

Характеризується при буйній формі на початку хвороби зміненою поведінкою тварини (надмірна доброта обо навпаки – настороженність), а вподальшому – нападами неспровокованої агресії, відсутністю страху, паралічем нижньої щелепи, гідрофобією, гіперсалівацією, наприкінці хвороби – паралічами тазових а потім і грудних кінцівок. Смерть настає внаслідок паралічу центру дихання і серцебиття.

При тихій формі ознаки подібні. Але у тварини не спостерігається ознак агресії і буйства. Ця форма сказу дуже небезпечна завдяки цій особливості.

Хворих тварин не лікують, підозрілих у зараженні ізолють і карантинують напротязі 10 діб. Якщо напротязі цього часу у тварини не виникає клінічних ознак сказу, то ії вважають здоровою. Якщо напротязі 10 діб тварина гине, то у лабораторії досліджують головний мозок для підтвердження діагнозу на сказ.

Взагалі, при діагностиці сказу у лабораторних умовах користуються такими методами:

3. Виявлення тілець – включень Бабеша – Негрі у нейроцитах головного мозку;

4. Постановка МФА;

5. Постановка біопроби на лабораторних тваринах (білих мишках)

Сказ диференціюють від інших хвороб заразної і не заразної етіології:

1. чума собак (нервова форма);

2. хвороба Ауєскі;

3. інфекційний енцефаломієліт коней,

4. не заразні хвороби зі симптомокомплексом кольок;

5. гострі отруєння тварин.

Заходи боротьби з цією хвороби спрямовані на:

1. проведення профілактичних заходів;

2. проведення заходів ліквідації хвороби.

З метою профілактики використовується ряд вакцин. Антирабічні вакцини стимулюють розвиток імунітету у організмі тварини і запобігають захворюваності. Використовують такі вакцини:

1. Антирабічна вірусвакцина інактивована суха культурна із штаму “Щовково – 51 К” для імунізації собак, котів, кіз, овець, великої рогатої худоби, коней, свиней.

2. Nobivac rabies (фірма “Іртервет”, Нідерланди);

3. Nobivac РЛ (фірма “Іртервет”, Нідерланди);

4. Гексадог (фірма Рон – Мер’є, Франція);

5. Рабіфокс (фірма “Іпмфштофф Верк Дєссау – Торнау ГмбХ”, Німеччина);

6. Квадрікет (фірма Рон – Мер’є, Франція);

7. Nobivac Tricat – комбінована, ліофілізована вакцина, (фірма “Іртервет”, Нідерланди) та інші.

При виникненні хвороби на населений пункт і прилеглі території накладають карантинні обмеження, які знімають через 2 місяці з моменту виникнення останнього випадку хвороби з дотриманням всіх ветеринарно – санітарних заходів. Визначають загрозливу зону.

Основних попереджувальним заходом є вчасне проведення профілактичних заходів по сказу.