11. Висновки
Виходячі з вивченої літератури, сказ – це вірусне антропозоонозне захворювання, яке викликає ураження центральної нервової системи і закінчується загибеллю організму внаслідок асфіксії. Хвороба передається через слину хворої тварини через укуси. Інкубаційний період триває від декількох діб до року і навіть більше. Цей період значно коливається за рахунок таких факторів:
1. Місце нанесеного покусу;
2. Відстань ураженої ділянки від головного мозку;
3. Кількість нанесених покусів;
4. Концентрація вірусу у слині в момент укусу.
За характером епізоотії розрізняють сказ урбанічного типу (основним джерелом вірусу сказу є коти і собаки) та сільватичного типу (основне джерело збудника інфекції – руда (червона) лисиця).
Хвороба перебігає частіше в буйній і тихій (паралітичній) формі.
Характеризується при буйній формі на початку хвороби зміненою поведінкою тварини (надмірна доброта обо навпаки – настороженність), а вподальшому – нападами неспровокованої агресії, відсутністю страху, паралічем нижньої щелепи, гідрофобією, гіперсалівацією, наприкінці хвороби – паралічами тазових а потім і грудних кінцівок. Смерть настає внаслідок паралічу центру дихання і серцебиття.
При тихій формі ознаки подібні. Але у тварини не спостерігається ознак агресії і буйства. Ця форма сказу дуже небезпечна завдяки цій особливості.
Хворих тварин не лікують, підозрілих у зараженні ізолють і карантинують напротязі 10 діб. Якщо напротязі цього часу у тварини не виникає клінічних ознак сказу, то ії вважають здоровою. Якщо напротязі 10 діб тварина гине, то у лабораторії досліджують головний мозок для підтвердження діагнозу на сказ.
Взагалі, при діагностиці сказу у лабораторних умовах користуються такими методами:
Виявлення тілець – включень Бабеша – Негрі у нейроцитах головного мозку;
Постановка МФА;
Постановка біопроби на лабораторних тваринах (білих мишках)
Сказ диференціюють від інших хвороб заразної і не заразної етіології:
чума собак (нервова форма);
хвороба Ауєскі;
інфекційний енцефаломієліт коней,
не заразні хвороби зі симптомокомплексом кольок;
гострі отруєння тварин.
Заходи боротьби з цією хвороби спрямовані на:
проведення профілактичних заходів;
проведення заходів ліквідації хвороби.
З метою профілактики використовується ряд вакцин. Антирабічні вакцини стимулюють розвиток імунітету у організмі тварини і запобігають захворюваності. Використовують такі вакцини:
1. Антирабічна вірусвакцина інактивована суха культурна із штаму “Щовково – 51 К” для імунізації собак, котів, кіз, овець, великої рогатої худоби, коней, свиней.
2. Nobivac rabies (фірма “Іртервет”, Нідерланди);
3. Nobivac РЛ (фірма “Іртервет”, Нідерланди);
4. Гексадог (фірма Рон – Мер’є, Франція);
5. Рабіфокс (фірма “Іпмфштофф Верк Дєссау – Торнау ГмбХ”, Німеччина);
6. Квадрікет (фірма Рон – Мер’є, Франція);
7. Nobivac Tricat – комбінована, ліофілізована вакцина, (фірма “Іртервет”, Нідерланди) та інші.
При виникненні хвороби на населений пункт і прилеглі території накладають карантинні обмеження, які знімають через 2 місяці з моменту виникнення останнього випадку хвороби з дотриманням всіх ветеринарно – санітарних заходів. Визначають загрозливу зону.
Основних попереджувальним заходом є вчасне проведення профілактичних заходів по сказу.