- •Передмова
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Організації і установи, які забезпечують функціонування та розвиток цієї служби
- •I. Управління забезпечення протиепізоотичної роботи:
- •II. Управління організації ветеринарної справи і профілактики незаразних захворювань:
- •III. Управління державної інспекції ветеринарної медицини:
- •IV. Фінансово-економічне управління.
- •Контрольні запитання
- •Розділ 2.
- •Установи дільничного типу
- •Контрольні запитання
- •Кількість господарств, організацій та підприємств, які
- •Обслуговуються структурними підрозділами Київського
- •Міського управління ветеринарної медицини
- •Станом на 1 січня 2004 року
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Розділ 3.
- •Організація ветеринарного сервісу.
- •Госпрозрахунок у ветеринарних
- •Установах
- •Контрольні запитання
- •Розділ 4.
- •План заходів по оздоровленню
- •Б. Дезінфекція тваринницьких приміщень
- •Здорових тварин
- •Туберкуліни для сса- вців і птахів
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Диспансерна карта тварини
- •Контрольні запитання
- •Приблизні коефіцієнти захворюваності, летальності та питомі величини економічного збитку при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах тварин
- •Інвазійні захворювання
- •Розділ 5.
- •5.3. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •5.4. Організація ветеринарно-санітарного контролю
- •Контрольні запитання
- •Розділ 6.
- •Матеріально-технічне забезпечення
- •Та підготовка спеціалістів служби
- •Ветеринарної медицини
- •Кошторис
- •Контрольні запитання
- •Норми витрачання перев'язувальних засобів та шовного матеріалу для ветеринарних цілей в установах державної ветеринарної медицини
- •Розрахункові норми витрачання спирту етилового на лікувально-профілактичні, діагностичні заходи та наукові дослідження
- •Картка кількісно-сумового обліку матеріалів
- •Контрольні запитання
- •6.3. Організація будівництва підприємств і установ
- •Рішення
- •Контрольні запитання
- •Розділ 7.
- •7.1. Ветеринарний облік
- •7.2. Ветеринарна звітність
- •Звіт про заразні хвороби тварин
- •1. Діагностичні дослідження
- •2. Щеплення і лікувально-профілактичні заходи
- •3. Ветеринарно-санітарні роботи
- •Звіт про ветеринарно-санітарний нагляд при перевезені продуктів тваринництва та заразні хвороби, виявлені при транспортуванні за 200 р.
- •Контрольні запитання
- •7.3. Ветеринарне діловодство
- •Розділ 8.
- •Міжнародні ветеринарні організації
- •Та служба ветеринарної медицини
- •В зарубіжних країнах
- •Всесвітні асоціації ветеринарних спеціалістів
- •Національні асоціації країн- членів вва
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
- •Контрольні запитання
Розділ 3.
Організація ветеринарного сервісу.
Госпрозрахунок у ветеринарних
Установах
Перехід до ринкових методів господарювання АПК вимагає підвищення ролі спеціалістів ветеринарної медицини та зоотехнічних працівників в діяльності всього народногосподарського комплексу та забезпеченні епізоотичного і епідеміологічного благополуччя країни шляхом пізнання організаційних форм сервісного обслуговування тваринництва, покращення системи економічних і правових взаємозв'язків у процесі фірмового виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств, регулювання раціонального використання виробничих ресурсів, в тому числі з проблем ветеринарної медицини.
3.1. Економічна сутність, завдання та функції зооветсервісу
Збільшення виробництва продукції тваринництва при одночасному зниженні її собівартості є одним з головних завдань працівників сільського господарства. У виконанні цього завдання поряд з інтенсифікацією, концентрацією, спеціалізацією тваринницьких галузей, вдосконаленням всього технологічного процесу, організації праці, важливе місце належить ветеринарним заходам, що здійснюються службою ветеринарної медицини нашої країни.
Ветеринарна медицина - комплекс наук про будову організму тварин, його життєдіяльності, про етіологію і симптоми хвороб, методи їх діагностики, профілактики і ліквідації, способи терапії, а також про заходи охорони людей від захворювань, спільних для тварин та людей.
Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася історично і спрямована на збереження та ріст поголів'я тварин, відновлення здоров'я, забезпечення нормальної продуктивності та працездатності, а також попередження захворювань людей хворобами, що передаються від тварин людині.
У цьому полягає сутність ветеринарних заходів, сутність ветеринарної справи.
Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства (тваринництво: промисловість, що переробляє продукти та сировину тваринного походження; транспорт: торгівля тваринами і сирими продуктами тваринництва; імпорт та експорт), у тому числі і з охо-
84
роною здоров'я людей. Цим визначається її важливе народногосподарське та соціальне значення.
Спеціалісти ветеринарної медицини проводять боротьбу з антропо-зоонами, позбавляють людство від небезпеки захворювання такими хворобами як сибірка, сап, сказ, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, туляремія, орнітоз, гельмінтизоопози тощо.
Економічне значення ветеринарної справи визначається, з одного боку, збитком, який наносять тваринництву хвороби худоби та птиці, а з іншого боку - тим ефектом, які дають ветеринарні заходи в скороченні цих збитків.
Критерієм для загальної оцінки ефективності ветеринарних заходів прийнято вважати відсутність (зниження) захворюваності та смертності тварин, високий процент збереження поголів'я чи отримання приплоду. Непрямим показником цієї ефективності може слугувати і збільшення продуктивності тварин. Практика засвідчує, що ефективність спеціальних ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа взагалі та ветеринарний сервіс зокрема.
Основними завданнями зооветеринарного сервісу є:
охорона території України від занесення з інших держав або з карантинної зони збудників заразних хвороб тварин;
профілактика, діагностика та лікування інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин;
контроль за випуском для реалізації доброякісних у ветеринар но-санітарному відношенні продуктів та сировини тваринного походжен ня;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, про дуктів та сировини тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормів тощо;
контроль якості засобів захисту тварин, засобів ветмедицини та кормових добавок.
3.2. Ліцензування підприємницько/діяльності у сфері ветсервісу
Ліцензійна палата України є центральним органом виконавчої влади на чолі з головою, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. До основних завдань Ліцензійної палати України належать:
- узагальнення практики застосування законодавства з питань лі цензування підприємницької діяльності та державної реєстрації суб'єктів підприємництва, розробка пропозиції щодо його узаконення;
85
методичне керівництво роботою, пов'язаною з ліцензуванням підприємницької діяльності та державною реєстрацією суб'єктів підпри ємництва;
координація роботи органів, що здійснюють ліцензування під приємницької діяльності та реєстрацію суб'єктів підприємництва;
введення єдиного ліцензійного реєстру, введення реєстру су б'єктів підприємницької діяльності, контроль за додержанням порядку видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій та державної ре єстрації суб'єктів підприємництва органами, що виконують дані функції.
Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, не обмежені законом у право - або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність".
Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству України "Про підприємництво". У здійсненні підприємницької діяльності існують обмеження без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не можуть здійснюватися ветеринарна практика та реалізація ветеринарних медикаментів і препаратів.
Ліцензія на здійснення підприємницької діяльності видається не пізніше, ніж через ЗО днів з дня одержання заяви. Відмова у видачі ліцензії видається в той же строк у формі відповідного акта.
Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємни цької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
самостійне формування програми діяльності та вибір постачаль ників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до чинного законодавства;
вільне наймання працівників, залучення і використання різних видів ресурсів;
вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне сення встановлених платежів;
самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради народних депутатів або в районі міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходження або проживання даного суб'єкта.
Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи:
рішення власника (власників) майна, а якщо їх більше двох - установчий договір;
статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства;
рішення Антимонопольного комітету України про згоду на ство рення, реорганізацію суб'єкта реєстраційну картку встановленого зразка; документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають заповнену реєстраційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.
Державна реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів, видається посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подаються відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики.
Засновники суб'єкта підприємництва повідомляють реєструючий орган про його місцезнаходження.
Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію.
Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підстав рішення суду.
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці.
Діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи, на підставі рішення суду і в разі закінчення строку дії ліцензії.
Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.
Положення про порядок ліцензування підприємницької діяльності затверджене Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" від 3 липня 1998 р. №1020, визначає порядок видачі, переоформлення, зупинення, анулювання та поновлення дії ліцензій, обліку виданих ліцензій та розмір плати за їх видачу".
86
87
Для отримання ліцензій на кожний вид діяльності суб'єкт підприємницької діяльності подає до органу, що видає ліцензії, заяву, в якій зазначається:
відомості про заявника: для громадянина-підприємця - прізви ще, ім'я, по батькові та паспортні дані (серія і номер, ким і коли вида ний), місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи, для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, банківські реквізи ти, організаційно-правова форма, ідентифікаційний код;
вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію те рмін дії ліцензії.
До заяви додаються такі документи: підприємцями-громадянами -копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження певної діяльності, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, юридичними особами -копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та установчих документів.
Ліцензія - документ суворої звітності. У ній зазначаються найменування та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію, відомості про отримувача й виду діяльності, на яку видається ліцензія, місце провадження діяльності, особливі умови та правила проведення такого виду діяльності, номер реєстрації ліцензії дата видачі і термін дії ліцензії.
Ліцензія скріплюється підписом відповідальної особи і печаткою органу, що її видав.
Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не менше ніж на три роки і може бути продовжений за заявою суб'єкта у порядку, встановленому для її отримання.
Ліцензія видається не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення про видачу.
У разі втрати ліцензії у п'ятиденний термін після подання заяви видається дублікат ліцензії.
Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни місцезнаходження чи найменування юридичної особи або відомостей про підприємця-громадянина, яке здійснюється протягом 10 днів з дня подання заяви.
Орган, який видає ліцензію, має право зупиняти дію або анулювати ліцензію при порушеннях ліцензійних умов, передачі іншій особі, виявленні недостовірних відомостей у заяві на видачу тощо.
Орган, який видав ліцензії, веде книгу їх обліку. Діловодство здійснюється окремо по кожному суб'єкту підприємницької діяльності. Кожна справа має подвійну нумерацію - порядковий номер справи та реєстраційний номер ліцензії.
Орган, який видає ліцензії, веде реєстр виданих ліцензій, до якого вносять такі відомості:
ідентифікаційний код - для юридичної особи;
ідентифікаційний номер - для фізичної особи платника податків та інших обов'язкових платежів;
найменування юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові підприємця - громадянина;
код території, місцезнаходження - для юридичної особи, місце проживання - для фізичної особи, факс, телефон;
місце проживання (діяльності) - повна адреса код і найменуван ня підпорядкованості (для суб'єктів, що підпорядковуються органам ви конавчої влади);
код та найменування організаційно-правової форми юридичної особи;
код і найменування виду діяльності номер ліцензії, дата видачі та термін її дії;
дата, номер рішення, причина зупинення, продовження, анулю вання ліцензії.
На базі реєстрів, що ведуться органами, які видають ліцензії, створюється єдиний ліцензійний реєстр.
Контроль за дотриманням суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов здійснюється органом, який видає ліцензії, та Ліцензійною палатою.
Постановою Кабінету Міністрів України затверджений перелік органів, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності, згідно з яким на виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів ліцензії видає Департамент ветеринарної медицини Мінаг-рополітики, а на ветеринарну практику - Республіканське управління державної ветмедицини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Управління державної ветеринарної медицини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Ліцензійною палатою України та Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України затверджена Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з ветеринарної практики та контроль за їх дотриманням за № 12/2 від 1 лютого 1999 року.
Ліцензія видається на ветеринарну практику, до якої належить: профілактика захворювань і диспансеризація тварин, дезінфекція, дезінсекція, діагностична (в тому числі і лабораторна) та лікувальна роботи.
88
89
Для провадження підприємницької діяльності з ветеринарної практики громадянин-підприємець повинен мати ветеринарну освіту, а юридична особа в своєму складі - не менше одного фахівця ветеринарної медицини.
Суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати матеріально-технічну базу, а саме: лікарню ветеринарної медицини, амбулаторію, клініку, пункт швидкої допомоги ветеринарної медицини (робоче місце) з висновками протипожежного, санітарного, ветеринарного державних органів району (міста) про відповідність вказаних об'єктів чинним нормативним вимогам.
Суб'єкти здійснюють за рахунок власних коштів природоохоронні заходи з метою зменшення викликаного підприємницькою діяльністю негативного впливу на довкілля.
Підприємець має право самостійно вибирати спосіб організації установ ветмедицини, призначених для здійснення ветпрактики (лікарня, амбулаторія, клініка, пункт швидкої допомоги ветмедицини тощо) та забезпечення їх фахівцями ветмедицини, отримувати в державних органах ветмедицини інформацію про епізоотичний стан у галузі тваринництва, брати участь у нарадах, семінарах фахівців ветмедицини, оскаржувати в судовому порядку рішення про відмову видачі ліцензії чи дублікату, про зупинення дії та анулювання ліцензії.
Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані:
дотримуватись вимог Закону України "Про ветеринарну медици ну", рішень місцевої державної влади з питань ветмедицини, інструкцій, настанов, розпоряджень та наказів головних державних інспекторів вет медицини;
провадити передбачену ліцензією роботи, інформувати державні установи ветмедицини про виникнення або про підозру виникнення за хворювань тварин;
здійснювати облік захворюваності та загибелі тварин, профілак тичних та інших ветеринарних заходів, а також подавати ветеринарну звітність за формами, в порядку і строки, затверджені Державним комі тетом статистики України;
підвищувати свій професійний рівень на курсах фахівців ветеринарної медицини.
Відповідно до ст. 12 розділу четвертого "Компетенція органів державної ветмедицини" Закону України "Про ветеринарну медицину" для проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, паразитоло-гічних, радіобіологічних та інших) досліджень з метою діагностики хво-
роб тварин суб'єкт підприємницької діяльності за власним вибором укладає угоду з однією з державних лабораторій ветмедицини (районною, міською, обласною, міжобласною, зональною, центральною).
До протиепізоотичних заходів можна вдаватися за рахунок відповідних бюджетних асигнувань за погодженням з головним держінспекто-ром ветмедицини району (міста) відповідно до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії.
Ліцензійною палатою України та Держдепартаментом вєтмедицини Мінагрополітики України затверджена Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та контроль за їх дотриманням за № 13/3 від 1 лютого 1999 року.
Суб'єкти підприємництва здійснюють свою діяльність з виготовлення лише тих ветеринарних медикаментів і препаратів, які внесені до Державного реєстру засобів захисту тварин.
Для провадження підприємницької діяльності з виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів громадянин-підприємець повинен мати вищу освіту з ветмедицини, а юридична особа - мати в своєму складі принаймні одного лікаря ветмедицини.
Суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати виробниче підприємство з позитивними висновками про його протипожежний, санітарний та ветеринарний стан, наданими відповідними державними органами району (міста), а також Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок про відповідність виробничого підприємства вимогам чинних нормативних документів щодо виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та забезпечення технологічного контролю їх якості.
На кожен ветеринарний медикамент і препарат, який виготовлятиметься, потрібно мати настанови для споживачів з їх застосування, затверджені в установленому порядку. Природоохоронні заходи такі ж, як і для ветеринарної практики.
Підприємець має право:
самостійно вибирати для власного виробництва ветеринарні ме дикаменти і препарати, внесені до Державного реєстру засобів захисту тварин;
купувати компоненти і субстанції, потрібні для виробництва вет- препаратів і медикаментів;
отримувати в державних органах ветмедицини інформацію про потребу в тих чи інших лікарських засобів у ветмедицині;
90
91
- оскаржувати в судовому порядку рішення про відмову видачі лі цензії чи дубліката, переоформлення, зупинення та анулювання ліцензії.
Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний:
забезпечувати виробництво якісних ветеринарних медикаментів і препаратів згідно з діючими технічними умовами, дотримуватись ре жимів їх зберігання, транспортування та реалізації;
підвищувати свій професійний рівень на курсах фахівців ветме- дицини. Обидві інструкції розроблені відповідно до законів України "Про підприємництво", "Про ветеринарну медицину", постанов Кабінету Мініс трів України "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" від З липня 1998 року № 1020, "Рішення Державного департаменту ветери нарної медицини" від 17 листопада 1997 року, "Про затвердження По ложення про Державний науково-дослідний контрольний інститут вет- препаратів і кормових добавок" та положення про "Національний центр штамів мікроорганізмів" від 7 травня 1998 року № 637, про затвердження "Положення про Державну фармакологічну комісію ветеринарної меди цини" від 7 травня 1998 року № 645. Контроль за дотриманням суб'єкта ми підприємництва ліцензійних умов з ветеринарної практики та з пи тань виготовлення ветмедикаментів і препаратів здійснюють Ліцензійна палата, Державний департамент ветмедицини, головні держветінспек- тори, їх заступники або спеціалісти державних установ ветмедицини за письмовим доручення голови Державного департаменту ветмедицини.
Перевірки суб'єктів підприємницької діяльності на предмет дотримання ними умов і правил провадження зазначених видів підприємницької діяльності здійснюються не частіше одного разу на рік. Крім того, можна також провадити непланові перевірки, пов'язані зі скаргами громадян або із зверненням чи поданням інших державних контрольних органів.
Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри та порядок нарахування плати за видачу та переоформлення ліцензій на провадження певних видів підприємницької діяльності" від 4 січня 1999 року № 6 розмір плати за видачу та переоформлення ліцензії на виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та на ветеринарну практику становить з юридичних осіб 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з громадян-підприємців - два неоподатковуваних мінімуми доходів.
3.3. Організаційно-економічні основи малих та середніх підприємств у сфері зооветсервісу
Закон України "Про ветеринарну медицину" визначає особливості приватизації закладів державної ветеринарної медицини. Установи державної ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, лабораторії, за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Центральної, зональних, міжобласних, республіканської Автономної Республіки Крим, біологічних фабрик, обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках) можуть приватизуватися в порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому приватизовані об'єкти не можуть бути перепро-фільовані протягом десяти років.
Найкраще процес приватизації провадиться у системі корпорації "Укрветзоопромпостач". Нині практично всі обласні та республіканське Автономної Республіки Крим державні підприємства "Ветзоопромпос-тач" з підпорядкованими їм районними, міськими аптеками ветеринарної медицини та спеціалізованими магазинами перетворені у акціонерні товариства.
Спеціалісти ветеринарної медицини за власним вибором на одному із сільськогосподарських підприємств у зоні обслуговування мають право на приватизацію майна на умовах, передбачених для членів трудового колективу підприємства, що приватизується.
Метою створення малих ветеринарних підприємств різних форм власності, що займаються виробництвом засобів ветеринарного призначення з обмеженою кількістю працівників, є ліквідація дефіциту засобів ветеринарного призначення, прискорення впровадження науково-технічних досягнень у галузі ветеринарної медицини, задоволення потреб у ветеринарних послугах, ефективне використання місцевих трудових та сировинних ресурсів і відходів виробництва, розширення видів та підвищення якості платних ветеринарних послуг. Засновниками малих ветеринарних підприємств можуть бути державні установи ветеринарної медицини, сільські та промислові підприємства, підприємці в галузі ветеринарної медицини.
Малі ветеринарні підприємства можуть створюватися на базі:
власності громадян: індивідуальні та сімейні;
колективної власності: колективне підприємство, ветеринарний колектив, підприємство сільськогосподарського кооперативу, акціонерне
92
93
товариство, ветеринарне товариство, підприємство громадської організації;
- державної власності: державне, комунальне, орендне, спільне товариство.
Ветеринарний кооператив - особлива форма організації ветеринарного бізнесу, що ґрунтується на добровільному об'єднанні спеціалістів ветеринарної медицини для спільної ветеринарної діяльності. В ньому матеріальна винагорода кожного спеціаліста залежить від результатів роботи всього колективу. Для створення ветеринарного кооперативу потрібно мати ліцензію на ветеринарну діяльність, дозвіл санітарно-епідеміологічного нагляду і державну реєстрацію в органах виконавчої влади. Для цього визначений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 15 серпня 1992 року № 478 перелік заходів ветеринарної медицини з профілактики і ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветсанекспертизи, які здійснюються за рахунок власників тварин і продукції за плату, по тарифах.
Лікар ветеринарної медицини може створювати приватну установу ветеринарної медицини з власним найменуванням і вказівкою організаційно-правової форми та прізвища власника її майна. Приватне ветеринарне підприємництво створюється на базі власності лікаря ветеринарної медицини, майно якого формується шляхом придбання клініки ветеринарної медицини, інструментів, устаткування, медикаментів тощо, за рахунок особистих прибутків чи інших узаконених джерел.
Для організації приватної клініки ветеринарної медицини необхідно мати ліцензію Державної служби ветеринарної медицини, дозвіл санітарно-епідеміологічного нагляду, державну реєстрацію в органах юстиції чи адміністрації району, документ про ветеринарну освіту та сплатити відповідне держмито.
Юридичними особами ветеринарної медицини є державні підприємства та установи ветеринарної медицини (обласні підприємства, районі та міські підприємства (лікарні); обласні, районі, міські лабораторії ветмедицини; аптеки), а також ветеринарні товариства, спілки, кооперативи тощо.
Юридичні особи в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, цими правилами і в межах наданих повноважень забезпечують виконання Законів України "Про ветеринарну медицину", "Про підприємництво", розпоряджень і наказів Головного державного інспектора ветеринарної медицини і відповідних інспекторів області, району, міста.
Приватне підприємництво здійснюється на підставі власності або оренди юридичною особою державних підприємств і установ ветеринарної медицини, майно якої формується шляхом придбання обладнання інструментів, медикаментів тощо за рахунок власних коштів або інших законних джерел.
Обслуговування тварин різних форм власності здійснюється, як правило, згідно з договорами, які укладаються між юридичною особою і власником.
Основні завдання юридичних осіб:
профілактика, діагностика, лікування заразних і незаразних хво роб тварин;
захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;
впровадження в практику досягнень ветеринарної науки та передового практичного досвіду;
забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринни цтва в зоні обслуговування;
- охорона навколишнього середовища від забруднення. Обов'язки юридичних осіб:
постійно вивчати епізоотичний і ветеринарно-санітарний стан в зоні обслуговування;
організовувати і здійснювати виконання ветеринарних заходів щодо профілактики, діагностики, лікування заразних і незаразних хвороб тварин;
надавати пропозиції до планів протиепізоотичних, лікувально- профілактичних і ветеринарно-санітарних заходів;
здійснювати карантинні заходи;
виконувати заходи щодо охорони зони обслуговування від зано су збудників особливо небезпечних хвороб;
контролювати виробництво доброякісних продуктів і сировини тваринного походження;
аналізувати причини захворюваності незаразними хворобами, за гибелі тварин, розробляти заходи щодо їх профілактики;
проводити роботу щодо охорони праці та соціального захисту працівників трудового колективу;
здійснювати кожні 5 років позадипломне навчання працівників;
при виконанні своїх обов'язків взаємодіяти з місцевими органами самоврядування.
Права юридичних осіб:
- проводити передбачені відповідними інструкціями заходи щодо запобігання, поширення та ліквідації заразних хвороб;
94
95
давати обов'язкові для виконання власниками тварин розпоря дження щодо виконання ветеринарно-санітарних заходів;
проводити ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою тварин, користування і для маркування в разі надання цих повноважень державним інспектором ветеринарної медицини району (міста);
забороняти споживання продуктів, а також переробку сировини, що не відповідають вимогам;
здійснювати контроль за виконанням карантинних заходів влас никами тварин;
безперешкодно перевіряти санітарний стан тваринницьких гос подарств, заготівельних організацій, підприємств по переробці тварин ницької продукції і давати пропозиції щодо усунення виявлених пору шень;
робити патолого-анатомічний розтин трупів тварин і складати відповідні документи;
звільняти від роботи хворих тварин і рекомендувати умови їх годівлі та утримання;
давати пропозиції щодо заготівлі, транспортування та реалізації продуктів і сировини тваринного походження;
при виявлені порушень ветеринарних вимог власниками тварин і переробними підприємствами складати акти та подавати їх державному інспектору ветеринарної медицини району (міста);
видавати довідки та ветсвідоцтва в разі надання таких повнова жень державним інспектором ветмедицини;
мати круглу печатку та кутовий штамп.
Ветеринарні роботи і послуги власникам тварин надаються за плату згідно з тарифами, які затверджуються державним інспектором ветмедицини області.
Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичні та радіологічні дослідження харчових продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, дослідження на трихінельоз, інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (за переліком, що затверджує Кабінет Міністрів України), а також невідкладна лікувальна допомога у випадках загрози життю тварин здійснюється за рахунок відповідних бюджетних коштів і відрахувань від страхових платежів.
Відповідальність юридичних осіб. За порушення вимог законодавчих актів з питань ветеринарної медицини та підприємницької діяльності, вказівок державних інспекторів та цих правил юридичні особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
96
3.4. Організація госпрозрахункових відносин у ветеринарних установах
Принципи та види госпрозрахункових відносин у ветеринарній медицині
Госпрозрахунок - економічний метод господарювання заснований на використанні закону вартості, співвідношення видатків і доходів і досягнення високих кінцевих результатів.
Госпрозрахункова діяльність ветеринарних закладів організується за такими основними принципами: самостійність, самоокупність, самофінансування, відповідальність і матеріальна зацікавленість.
Самостійність передбачає вільний вибір предмету діяльності, самостійне вирішення всіх господарсько-фінансових питань і управління. Госпрозрахункові ветеринарні установи керуються законами України і документами, які регламентують ветеринарну діяльність.
Установи самостійно визначають структуру управління, визначають штати, вибирають або призначають керівника, визначають його повноваження. Робота організується у відповідності із статутом або положенням про відкриття даного закладу.
Самоокупність передбачає, як мінімум, просте відтворення з прибутком в розмірі 5-10%.
Самофінансування передбачає вирішення всіх виробничо-фінансових проблем за рахунок власних коштів.
Госпрозрахункові підприємства несуть повну майнову відповідальність в випадках несвоєчасного проведення ветеринарних робіт.
Матеріальна зацікавленість працівників в кінцевому результаті праці обумовлена залежністю їхньої зарплати від розміру прибутку.
В системі госпрозрахунку розрізняють загальногосподарський, внутрішньогосподарський, повний, неповний і комерційний.
Загальногосподарський госпрозрахунок використовується при переводі на умови госпрозрахунку ветеринарної служби сільського району або міста, коли на базі вже існуючих державних ветеринарних закладів і виробничих ветеринарних служб господарств створюється єдине ветеринарне об'єднання з правами юридичної особи.
Внутрішньогосподарський передбачає госпрозрахункові взаємовідносини окремих підрозділів (ветеринарних лікарень, дільниць, лабораторій ветсанекспертизи, тощо) в межах єдиного об'єднання.
Повний госпрозрахунок - коли в своїй виробничій діяльності підприємство використовує тільки госпрозрахункові (зароблені) кошти. До таких підприємств можна віднести виробничі ветеринарні лабораторії, які виготовляють лікувальні препарати.
97
Неповний госпрозрахунок використовують ветеринарні установи, які діють з використанням і бюджетних, і госпрозрахункових коштів. В таких закладах бюджетні кошти використовують на проведення державних заходів, капітальний ремонт приміщення, преміювання тощо. Госпрозрахункові кошти використовуються на закупівлю медикаментів, лікування, оплату праці і матеріальне обслуговування працюючих.
Комерційний госпрозрахунок впроваджується в закладах, які займаються постачанням ветеринарної служби необхідними ветеринарними засобами, а також в закладах, які реалізують свою продукцію.
Організація госпрозрахунку у ветеринарних підприємствах
Організація госпрозрахунку у ветеринарних закладах розпочинається з розробки статуту або положення. Для розробки статуту створюється комісія. В положенні або статуті повинні бути висвітлені наступні основні моменти діяльності;
основні завдання підприємства у відповідності з ветеринарним законодавством;
шляхи вирішення завдань, які забезпечать ветеринарне благо получчя ферм, населених пунктів, охорона навколишнього середовища;
порядок ветеринарного обслуговування (на основі договорів з господарствами, фермами чи надання послуг по різних заявках власни ків);
економічні нормативи;
порядок фінансування;
організація обліку госпрозрахункової діяльності;
порядок формування і розподілу доходів;
оплата праці та стимулювання працівників;
порядок формування та використання органів економічного сти мулювання;
економічна відповідальність за результати господарської діяльно сті.
У договорі на ветеринарне обслуговування господарств, фермських і приватних передбачається:
обов'язки ветеринарного закладу по обслуговуванню тваринни цьких та інших об'єктів;
вартість виконаних робіт;
порядок розрахунку за надані послуги;
порядок приймання-передачі виконаних робіт;
відповідальність сторін за невиконання умов договору;
термін дії договору.
До договору додається перелік робіт, які виконуються за рахунок коштів державного бюджету державною службою ветеринарної медицини.
Замість договору госпрозрахункове підприємство може оформити абонемент на гарантування обслуговування фермерських і особистих підсобних господарств. В абонементі зазначаються дані про поголів'я тварин, які беруться на обслуговування, вартість його; відповідальність за невиконання робіт підприємства та відповідальність власників тварин за незабезпечення відповідних умов годівлі та утримання тварин, невиконання рекомендацій ветеринарного спеціаліста; відомості про оплату праці.
Рівні економічні умови для ветеринарних підприємств створюються шляхом закріплення за ними однакової кількості тварин і норм навантаження на одного ветеринарного спеціаліста. Крім того, встановлені єдині економічні нормативи (плата за виробничі фонди та трудові ресурси, відрахування в державний бюджет тощо).
Передбачені єдині правила матеріальної відповідальності за своєчасне та доброякісне проведення передбачених робіт у відповідності з договором.
Вихідними даними для планування діяльності госпрозрахункового ветеринарного підприємства є: діюче ветеринарне законодавство, поголів'я тварин в зоні обслуговування, епізоотичний стан тваринницьких господарств і населених пунктів, технологія виробництва тваринницької продукції, об'єм бюджетних коштів, які виділяють на державний ветеринарно-санітарний контроль та проведення протиепізоотичних заходів.
Госпрозрахункове ветеринарне підприємство самостійно розробляє і затверджує плани протиепізоотичних заходів, профілактики незаразних хвороб, ветеринарно-санітарні заходи.
Порядок розрахунків за ветеринарні послуги, регламентуються статутом або положенням госпрозрахункового ветеринарного підприємства та договорами на ветеринарне обслуговування.
Збільшення витрат у порівнянні з договірною ціною, пов'язаною з порушенням технологічного процесу і збільшенням захворюваності тварин, комплектується за рахунок господарств.
Оцінка результатів роботи госпрозрахункових ветеринарних підприємств
Узагальнюючим показником результатів фінансово-господарської діяльності ветеринарних підприємств є прибуток. А прибуток залежить від цін і механізмів ціноутворення, які застосовуються в країні.
98
99
Світова практика ціноутворення в сфері ветеринарної діяльності враховує вплив п'яти основних факторів: витрат на виробництво та реалізацію ветеринарних товарів і послуг; співвідношення між ціною і об'ємом споживання ветеринарних товарів і послуг; конкуренції; тих що приймають участь в реалізації ветеринарних послуг; державних актів з питань ціноутворення.
Існує дев'ять основних методів ціноутворення:
Ціноутворення на базі середніх витрат є найбільш розповсюдже ним. В цьому випадку не враховуючи витрат конкретного підприємства, базуються на середніх витратах по галузі. При цьому виникає дві про блеми: при меншому об'ємі виробництва продукції зменшується прибу ток підприємств; не враховуються зміни об'ємів споживання в часі (мі сяць, сезон року тощо). Цей метод не вигідний великим підприємствам.
Ціноутворення на базі надвисоких витрат гарантує, що цінність додатково виробленої продукції для споживачів дорівнює витратам її виробництва. Відхилення від цієї системи обумовлює надлишкові витра ти. Якщо надлишкові витрати нижче ціни, то продукція виробника в не достатній кількості, якщо ціна нижча, ніж надвисокі витрати, то об'єм продукції дуже високий.
Метод забезпечення цільового прибутку - встановлення ціни, ви ходячи з того, який прибуток ми хочемо отримати.
Метод ціноутворення на базі цінності, яку ми відчуваємо - вста новлення ціни на базі оцінки товару чи послуг споживачем.
Ціноутворення з врахування рівня існуючих цін на аналогічні по слуги і товари - орієнтація на конкурентів. Ветеринарні лікарі-підприємці орієнтуються на державні розцінки.
Нелінійне ціноутворення - встановлення різних цін для різних ка тегорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту. Це є ціно ва дискримінація. За одні і ті ж послуги з одних споживачів беруть високу плату, з інших - низьку. Мета - збільшення прибутку за рахунок значно го збільшення об'ємів реалізації послуг і товарів за рахунок низьких цін.
Олігопластичне ціноутворення - пануюче встановлення однієї ці ни єдиним підприємством (ціновим лідером) з мовчазної згоди інших в галузі. Інші підприємці зберігають свої ціни до того часу, поки лідер не змінить своїх.
Хижацьке ціноутворення - встановлення свідомо низьких цін для витіснення конкурентів з ринку галузі. Як правило, "хижак" знижує ціну дуже різко, до рівня при якому втрачає прибуток, але в надії, що конку ренти втратять ще більше і не зможуть довго триматись на ринку галузі.
9. Ціноутворення в умовах природної монополії базується на двох-компонентному тарифі: споживачі платять фінансову плату за право стати на абонементне ветеринарне обслуговування, а потім оплата утримується за споживання певної одиниці товару чи послуг (переоцінена плата).
У залежності від результатів роботи ветеринарного підприємства його прибуток (після виплати встановлених державою податків) може бути використаний на створення фондів економічного стимулювання розвитку виробництва, науки і техніки соціального розвитку матеріального стимулювання.
Система матеріального стимулювання праці визначається положенням про госпрозрахунок в кожному підрозділі районного або міського ветеринарного об'єднання. В положенні встановлені розміри доплат за успішне виконання планів (місячних, квартальних), порядок розподілу премій тощо.
Важливо, щоб система матеріального стимулювання включала всі категорії працівників: керівників, лікарів, фельдшерів, санітарів, водіїв і інших.
Система матеріального стимулювання праці може передбачати: щомісячне оплачування за виконану роботу; доплату за виконання місячних, квартальних планів ветеринарних заходів; за економію виробничих витрат при умові якісного виконання запланованих робіт; преміювання за рахунок фонду матеріального заохочення, який створюється шляхом відрахувань від прибутку підприємства.
При такій системі матеріального стимулювання річний фонд зарплати ділиться на дві частини - фонд гарантованої оплати та фонд доплат і премій, які виплачуються в кінці року. Перша частина використовується на щомісячне авансування за виконану роботу, друга - розподіляється в кінці року з врахуванням виконання госпрозрахункового завдання. Фонд доплати і премій розподіляється пропорційно величині виданих кожному працівнику авансів. Преміювання за високі кінцеві результати виплачуються з урахуванням благополуччя ферм, які обслуговувались, збереження поголів'я тварин.
З метою підвищення ефективності і дієвості матеріального стимулювання за підсумками роботи плановий фонд матеріального стимулювання розподіляють таким чином: преміювання за своєчасне і якісне виконання робіт (25-30%), винагорода за загальні річні підсумки підприємства (70-75%). Така система формування і розподілу фонду матеріального заохочення підвищать її стимулюючу роль протягом всього року.
Наприклад, розрахунковою ветеринарною дільницею за рік роботи отримано прибутку в сумі 38500 грн. З них на придбання витрачено
100
101
12000 грн., оплату за виробничі фонди, трудові ресурси, відрахування в державний бюджет, фонди науково-технічного і соціального розвитку -12000 грн., щомісячне авансування з відрахуванням в соціальне страхування 10500 грн. Залишок коштів на матеріальне заохочення за рік становить 4500 грн.
Розмір винагороди на 1 грн. отриманого авансу складає: 4500:10500=0,40 грн.
Прибуток кожного робітника встановлюється шляхом складання мінімальної ставки і долі прибутку, який розподіляється. Наприклад, завідувачу ветеринарною дільницею видано авансу за 11 міс. 4600 грн., його доля прибутку, який розподіляється складає 1840 грн., (4600x0,40). Відповідно, його річний прибуток дорівнює 6440 грн. (4600+1840).
Фонд розвитку виробництва, науки і техніки формується за рахунок відрахувань від залишкового прибутку, виручки від реалізації вибулого або зайвого майна, яке рахується в складі основних фондів, засобів централізованого фонду розвитку виробництва, науки і техніки вище стоячих організацій. Витрачається цей фонд по кошторису, схвалений колективом, на будівництво, реконструкцію приміщень, придбання автотранспорту тощо.
Фонд соціального розвитку також формується за рахунок відрахувань від залишкового прибутку. Витрачення фонду соціального розвитку відбувається по кошторису на будівництво та купівлю житла, придбання путівок в санаторії, оплату витрат дитячих закладів працівників підприємства.