Множинні та поєднані ураження опорно-рухового апарата. Ускладнення при лікуванні переломів. Сучасні принципи ампутацій та протезування.
Механічна травма систем і органів розподіляється на ізольовану (монотравму) та політравму. Ізольованими пошкодженнями називають пошкодження одного органу, або відносно до апарата руху та опори пошкодження в межах одного анатомічного сегменту (кісткі , суглобу).
Бурхливий розвиток транспорту, техніки та будівнитства, інтенсифікація виробництва супроводжуються ростом травматизму, в структурі якого збільшується частка множинних та поєднаних пошкоджень.
Множинні механічні травми, це пошкодження двох або більше внутрішніх органів в одній порожнині, а також пошкодження двох або більше анатомо-функціональних сегментів апарату руху та опори.
Поєднанними пошкодженнями вважається одночасні пошкодження внутрішніх органів в двох або більших порожнинах, або пошкодження внутрішніх органів та апарата руху та опори.
Комбінованими називають пошкодження які отримані від різноманітних травмуючих факторів: механічонго, термічного, радіаційного і т.д.
В данний час у світовій літературі та практиці прийнято розглядати множинні та поєднанні пошкодження як полісистемні та поліорганні пошкодження.
Полісистемні та поліорганні пошкодження за данними різних авторів складають від 50% до 82,5% усіх пошкоджень і мають стійку тенденцію до росту, як за кількістю, так і за обсягом уражень. Варто зауважити, що насамперед зростає полісистемна, найбільш важка травма.
Полісистемна і поліорганна травма є дуже складною і небезпечною для життя патологією, що призводить до смерті постраждалих у 12-95% випадків, в залежності від обсягу і об’єкту ушкодження. Найчастіше (майже 50%) зустрічається сполучення травми апарата руху та опори і краніальної травми.
Множинні, поєднанні та комбіновані пошкодження характеризуються особливою важкістю клінічних проявів, супроводжуються значним порушенням життєво важливих функцій організму, труднощами під час діагностики, складністю в лікуванні, високим відсотком інвалідності та значною смертністю. Такі пошкодження практично завжди супроводжуються травматичним шоком, великою крововтратою, розладами в системах кровообігу та дихання і термінальним станом.
В останні 10-15 років в науковій літературі та на практиці використовується термін - політравми. Політравма – це сукупність двох чи більше пошкоджерь, які потребують спеціалізованого лікування, характер якого залежить від особливостей кожного з пошкоджень та від взаемного впливу їх на організм. Він став загальновизнаним поняттям, яке вказує на наявність у хворого множинних та поєднаних пошкоджень апарату руху та опори і внутрішніх органів. Зрозуміло, що прямий переклад цього терміну висвітлює тільки кількісну сторону пошкодження і ніяк не вказує на якісну. Ця причина являється вагомим аргументом для багатьох теоретиків та практиків які не визнають терміну "політравма".
Однак життя вносить свої корективи. Термін «політравма» широко росповсюджений і вкорінився серед медичних працівників різних спеціальностей, особливо для тих, хто займається наданням ургентної травматологічної допомоги. Коротке слово «політравма» являє собою символом тривоги, котрий характеризує і складність пошкодження,і важкий загальний стан хворого і наявність шоку, крововтрати і т.д.
Одночасно – це заклик до надання невідкладної допомоги таким пацієнтам на всіх етапах: швидкої допомоги, приймальному відділенні, служби реанімації, операційній. Особливо це важливо в становленні та розвитку медицини катастроф.
Частота політравми складає 5-8% від всіх пошкоджень апарату руху та опори та внутрішніх органів.
На першому місці чинником виникнення політравми стоять автошляхові пригоди-від 50 до 70% всіх несчастних випадків, на другому – падіння з висоти, які досягають 23-40%.
Політравма - це не просто сума переломів та пошкоджень внутрішніх органів. Це низка патологічних і соматичних реакцій, яку Кларк у 1955 р. назвав «травматична хвороба». Вона характеризується складним і багатостороннім патогенезом, в гострому періоді якого на перший план виходять не признаки перелому, а порушення вітальних функцій, які загрожують життю пацієнта.
Травматична хвороба має як специфічні так і неспецифічні ознаки. До специфічних проявів відносяться в першу чергу раптовий початок, майже повна відсутність латентного терміну, наявність морфологічного субстрату пошкодження і обумовлену цим субстратом крововтрату,а найголовніше специфічні реакції органів, що пошкоджені і гіпоксію за циркуляторно-анемічним характером. До речі, саме специфічність реакцій органів і систем на пошкодження визначають поліморфізм клінічної картини травматичної хвороби.
До неспецифічних ознак травматичної хвороби відносяться також системні патологічні і соматичні постагресивні реакції організму (біль, пропасниці, зниження адаптаційних, зокрема імунних резервів, різні інфекційні ускладнення та інше).
Не торкаючись глибоко патогенезу травматичної хвороби варто відмітити, що у плані розвитку цієї хвороби виникає такий загрозливий для життя стан, як мультисистемна органна недостатність. Данний стан характеризується різким напруженням функції багатьох органів та систем, в першу чергу систем життязабеспечення (серцево-судинної і системи зовнішнього дихання). Коли ця недостатність досягає критичного рівня наступає смерть постраждалого. Варто зауважити, що летальність серед хворих з поліорганною недостатністю досягає до 20-25%.