2. Удобрення

Порівняно короткий вегетаційний період, тривале цвітіння і достигання, слаборозвинута, але активна коренева система гречки свідчать про підвищену чутливість її до умов живлення. Для формування 1 ц зерна і відповідної кількості вегетативної маси гречка використовує 3–3,4 кг азоту, 1,5–2 кг фосфору та 4–5 кг калію. До фази цвітіння (з І по VIII етап органогенезу) вона споживає азоту 60%, калію – 62%, фосфору 40%. Решту поживних речовин рослини використовують в період цвітіння достигання (IX–XII етапи органогенезу).

Біологічною особливістю гречки є її здатність засвоювати поживні речовини навіть з важкорозчинних фосфатів, що свідчить про велику енергію дихання і здатність її коріння виділяти органічні кислоти (лимонну, оцтову, щавлеву, мурашину).

Гречка дуже чутлива до внесення органічних і мінеральних добрив, тому правильним визначенням необхідних елементів живлення, їх форм і співвідношення можна значно впливати на темпи росту і розвитку рослин, а значить, і формувати високий урожай доброї якості.

Чим ближче вологість ґрунту до оптимальної, тим краще використовуються рослинами добрива і, зрозуміло, тим більший буде урожай. Однак це не означає, що добрива слід вносити під гречку лише в тих районах, де вдосталь вологи.

У більшості зон республіки в основне удобрення під гречку вносять азоту 30–60 кг, фосфору 45–60 і калію 30–60 кг поживної речовини на гектар.

Гречка здатна добре використовувати післядію добрив, внесених під попередню культуру. Так, якщо гречку в сівозміні розміщують після цукрових буряків, під які дають по 30–40 т/га органічних і 400–420 кг/га поживної речовини мінеральних добрив. Перед сівбою гречки під культивацію вносять фосфорно-калійні добрива з розрахунку 40 кг поживної речовини на гектар. Під час сівби в рядки дають по 30 кг/га аміачної селітри і по 100 кг/га гранульованого суперфосфату та калієво-магнієвого концентрату.

Поверхневе внесення мінеральних добрив, вапна і гіпсу проводять з допомогою розкидачів типу ІРМГ-4, мінеральні добрива можна вносити також сівалками РТТ-4,2А.

Припосівне внесення добрив проводять сівалкою ССТ-12Б, обладнаною туковисівними апаратами АТД-2 або АТ-2А. Підживлюють гречку під час другого міжрядного обробітку за допомогою культиваторів УСМК – 5,4 (Б), обладнаних туковисівними апаратами. Виконують цю роботу при настанні певної фази бутонізації гречки.

3. Обробіток ґрунту

Гречка добре вдається на чорноземах різних типів, а також на сірих лісових ґрунтах. Непридатні для неї кислі опідзолені та важкі солонцюваті ґрунти.

Для розвитку гречки велике значення має основний, або зяблевий обробіток ґрунту. Своєчасне і доброякісне його проведення поліпшує агрофізичні та фізико-хімічні властивості ґрунту, сприяє мікробіологічним процесам, поліпшує структуру орного шару. При виборі знарядь для основного обробітку необхідно враховувати конкретні ґрунтові та інші умови господарства.

Основний обробіток ґрунту після стерньових попередників починають з лущення, яке провадять вслід за збиранням врожаю. Це сприяє нагромадженню і збереженню вологи літньо-осінніх опадів, знищенню багатьох шкідників сільськогосподарських культур. На злущеному полі швидше проростають бур'яни, сходи яких знищуються наступною зяблевою оранкою.

Площі, засмічені коренепаростковими бур’янами (осоти жовтий і польовий, молочай, березка та ін.), обробляють на глибину 10–12 см з одночасним боронуванням. Раннім лущенням більше знищується коренепаросткових бур’янів. На полях, засмічених переважно однорічними бур'янами, лущення дисковими знаряддями провадять на глибину 6–8 см. Глибина і кількість лущень залежать від засміченості поля. Якщо серед бур'янів переважають однорічні види, застосовують дискові лущильники ЛДГ-15 або ЛДГ-10. Ділянки, засмічені осотом та іншими коренепаростковими бур’янами, лущать двічі на глибину: перший раз 6–8, другий (після з’явлення розеток осоту) – 10–12 см.

Після збирання пізніх просапних культур (цукрові буряки, картопля) поля, чисті від бур’янів, обробляють дисковими боронами БДТ-7 або БДТ-10 у два сліди на глибину 20 см без попереднього лущення.

При потребі після збирання пізніх просапних культур можна проводити обробіток плоско різами КПГ-2–150 на глибину 25–27 см. Такий спосіб, зокрема, застосовують у посушливих степових районах у поєднанні з серпневим лущенням ґрунту або без нього із збереженням стерні.

Дуже важливо для гречки своєчасно і високоякісно зорати поле на зяб. У Степу і Лісостепу в осінній період ґрунт часто пересихає. Тому його необхідно привести в такий стан, який сприяв би проникненню води в його товщу і водночас перешкоджав непродуктивному витрачанню вологи від випаровування. Це й досягається високоякісним зяблевим обробітком. У степовій зоні під гречку треба орати на глибину 25–27 см, в лісостеповій на 23–25 см.

Дуже важлива глибока оранка як засіб боротьби з бур’янами. Під час оранки на вищезгадану глибину на дно борозни переміщуються найбільш засмічені бур’янами верхні шари ґрунту (0–10 см). Приоране насіння бур’янів при цьому потрапляє у несприятливі умови і частково гине. Ті ж проростки, які пробиваються на поверхню, знищуються наступним обробітком. Глибока оранка є також одним з важливих заходів боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

Весняний обробіток ґрунту

Ґрунт на зяб протягом осені й зими дуже ущільнюється, а навесні після відтавання через утворені капіляри з нього інтенсивно випаровується волога. Крім того, слід мати на увазі, що гречка є культурою пізнього строку сівби, тобто від танення снігу до початку засіву минає понад 35–40 днів, а з настанням теплих сонячних днів поля швидко заростають бур'янами. Отже, завдання передпосівного обробітку полягає в тому, щоб запобігати випаровуванню вологи з верхніх шарів ґрунту, утримувати його поверхню у пухкому стані, знищувати бур'яни у фазі проростків. Складається обробіток з ранньовесняного боронування, двох-трьох культивацій, шлейфування і коткування. Боронують зчіпкою БЗСС-1 на глибину 3–4 см під кутом або впоперек напрямку оранки, коли поверхня зябу посіріє і ґрунт не мажеться.

Першу культивацію провадять на глибину 10–12, другу 8–10 см, а наступну (передпосівну на глибину загортання насіння або під кутом до напрямку руху посівного агрегату.

На важких запливаючих ґрунтах зяб доцільно навесні переорати на глибину 15–18 см з одночасним боронуванням і коткуванням.

Важливим агротехнічним заходом є передпосівний, а також післяпосівний обробіток ґрунту котками 3ККШ-6 з метою його ущільнення, підтягування вологи, вирівнювання поверхні поля і подрібнення грудок. Передпосівне коткування сприяє рівномірній глибині загортання насіння під час сівби, а післяпосівне з боронуванням посівними боронами ЗБП-6 – підтягуванню вологи з нижніх шарів ґрунту, а також розпушуванню верхнього шару для зменшення випаровування,

Весною, коли ґрунт поспів, проводять ранньовесняне розпушування з одночасним вирівнюванням його поверхні агрегатами, виготовленими механізаторами колгоспу (з середньої частини зчіпки СП-16, шлейфів ШБ – 2,5, кільчастих котків, важких борін 3ККШ-6 та рай борінок ЗБП-0,6А).

Приблизно за два тижні до сівби провадять культивацію за допомогою КПГ-4 на глибину 7–8 см. Наступну, передпосівну культивацію, провадять, застосовуючи УСМК – 5,4 в агрегаті з прутковими котками і шлейфами на глибину загортання насіння – 4–5 см. Надмірно розпушений ґрунт перед сівбою ущільнюють водоналивними гладенькими котками СКГ-2 з рай борінками ЗБП – 0,6.