2. Розробка технологічної карти на вирощування гречки
Весь комплекс робіт по вирощуванню гречки в конкретних умовах подається в технологічній карті, в якій з врахуванням місцевих ґрунтово-кліматичних, організаційно-господарських та інших умов передбачають послідовність, якісні й технологічні показники всіх агрозаходів вирощування культури.
Складають карту з урахуванням етапів і фаз розвитку рослин гречки за двома великими періодами: перший – допосівний, під час якого провадять осінній і весняний обробітки ґрунту, внесення добрив, підготовку насіння, боротьбу з бур'янами тощо, і другий – післяпосівний, який поділяється на два під періоди: вегетативний (сівба – початок цвітіння) та генеративний (цвітіння – достигання).
В другий період проводиться догляд за посівами: коткування, боронування, розпушення міжрядь та підгортання рослин, боротьба з бур’янами, підживлення, збирання урожаю тощо.
Протягом життя в рослині відбувається 12 якісних змін – етапів органогенезу. Перші сім характеризуються інтенсивним розвитком і відносно повільним ростом рослин. А з моменту утворення бутонів і з’явлення перших квіток настає інтенсивний ріст стебла і гілок. В цей період гречка дуже вибаглива до живлення, особливо азотного, та освітлення.
Наступний етап – цвітіння, запліднення і початок плодоутворення. Це найбільш критичний період у формуванні врожаю, коли на продуктивність рослин впливають головним чином вологість ґрунту та умови, створені на всіх попередніх етапах.
Наведемо порядок розрахунку технологічної карти на прикладі операції сі.
В графу 1 технологічної карти вписують в календарній послідовності механізовані роботи. Агротехнічні вимоги та показники якості проставляємо в графі 2, де зазначають глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість виконання робіт.
В графі 3 вказуємо об’єм робіт, який для сівби дорівнюватиме площі поля 56 га.
В графі 4 вказуємо оптимальні календарні терміни початку та закінчення робіт для даного господарства. Кількість робочих днів (графа 5) призначаємо відповідно до агротехнічних вимог на проведення певної операції.
Тривалість робочого дня (графа 7) вибираємо в залежності від прийнятої в господарстві тривалості зміни та з врахуванням операції, що виконується. Приймаємо тривалість робочого дня рівною 7 год.
Для сівби вибираємо агрегат в складі трактора ЮМЗ-6АЛ та сівалки ССТ-12Б.
Агрегат обслуговує один механізатор і один допоміжний працівник (графа 11).
Норму виробітку за зміну (графа 13) встановлюємо за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані роботи. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 год, тому продуктивність агрегату за годину змінного часу (графа 12) визначаємо за формулою:
, (2.1)
де W – продуктивність агрегату за годину змінного часу, га/год;
Wзм – виробіток агрегату за зміну, га/зм;
Тзм – тривалість зміни, Тзм = 7 год.
га/год.
Виробіток агрегату за добу (графа 14) визначаємо за формулою:
, (2.2)
де Wд – виробіток агрегату за добу, га/доб;
Тд – тривалість робочого дня, Тд = 10 год.
га/добу.
Кількість днів роботи Др визначаємо виходячи з допустимої кількості календарних днів на виконання роботи Дк (графа 5) та коефіцієнта використання календарного часу:
, (2.3)
де – коефіцієнт використання календарного часу.
.
Виробіток агрегату за агротехнічний термін (графа 15) визначаємо за формулою:
, (2.4)
де Wа – виробіток агрегату за агротехнічний термін, га;
Др – кількість робочих днів (графа 6).
га.
Витрату палива на одиницю виконаної роботи gга (графа 16) приймаємо за нормами витрати палива. Для сівби обраним агрегатом gга = 5,8 кг/га.
Витрату палива на весь обсяг роботи gс (графа 17) визначаємо множенням витрати палива на одиницю виконаної роботи (графа 16) на обсяг роботи (графа 3):
. (2.5)
324,8
кг.
Число необхідних тракторів nа (графа 18) для виконання даного обсягу робіт підраховуєтмо в залежності від числа робочих днів Др (графа 6), тривалості робочого дня Тд (графа 7) і годинної продуктивності агрегату (графа 12) за формулою (з округленням до цілого більшого числа):
, (2.6)
де – об’єм робіт, га (графа 3).
,
приймаємо nа
= 1.
Після визначення числа необхідних агрегатів уточнюємо кількість днів роботи і записують в графу 6:
. (2.7)
.
Число необхідних сільськогосподарських машин nм (графа 19) визначається за формулою:
, (2.8)
де пма – кількість машин в агрегаті (графа 10); пма = 1;
.
Кількість трактористів-машиністів mт визначають множенням кількості агрегатів на кількість змін роботи, тобто
, (2.9)
де Кз – кількість змін роботи Кз = 1.
.
Кількість допоміжних працівників mд визначають за формулою:
. (2.10)
Кількість нормогодин Нг роботи агрегату (графа 22) визначаємо за формулою:
.
(2.11)
.
Еталонний виробіток трактора (графа 23) приймаємо з довідника. Для трактора ЮМЗ-6АЛ = 0,6.
Обсяг робіт в у. е.га у.е.га (графа 24) визначаємо перемножуванням числа нормо годин на еталонний виробіток трактора:
. (2.12)
у. е.га.
Затрати праці на одиницю роботи Зп (графа 25) та на весь обсяг робіт Зс (графа 26) визначаємо за формулами:
. (2.13)
.
. (2.14)
.