Тема 4. Технологія розробки стратегічного плану

 

1. Організаційне забезпечення стратегічного планування

2. Аналітична складова розробки стратегії змін

3. Формування системи цілей стратегічного розвитку

 

1. Організаційне забезпечення стратегічного планування

Ініціювати процес розроблення стратегії може будь-який суб’єкт місцевого розвитку. В ініціативних пропозиціях необхідно обґрунтувати актуальність та корисність стратегічного планування, свій погляд стосовно розробників стратегії, визначити можливі перешкоди щодо запровадження стратегічного планування, шляхи їх подолання. Дуже важливо – заручитись підтримкою та розумінням місцевого керівництва, насамперед міського голови (якщо ініціатором розробки стратегії не є місцева влада).

 З метою обговорення та затвердження ключових рішень, пов’язаних із розробкою та реалізацією стратегії змін, створюється робоча група, яка є найвищим органом стратегічного планування, координатором усієї діяльності в рамках даного процесу.

 Орієнтовний склад робочої групи (2530 осіб):

• депутати місцевої ради;

• керівники управлінь (відділів) виконкому;

• керівники (представники) громадських організацій;

• представники місцевого бізнесу;

• керівники органів самоорганізації населення;

• представники місцевих ЗМІ;

• інші представники місцевої еліти, агентств регіонального розвитку, залучені експерти, консультанти.

В процесі спільного обговорення загальних проблем і роботи над пошуком шляхів їх розв’язання, люди і організації починають  краще розуміти один одного. З’являється можливість зіставлення та узгодження своїх інтересів з інтересами інших груп і територіальної громади в цілому. За рахунок цього відбувається консолідація активної частини громади на основі усвідомлення загальних інтересів, у людей з’являються нові зацікавленості й можливості.

Крім того, залучення різних представників населення до роботи з формування стратегії місцевого розвитку є реальним кроком до подолання таких явищ, як невіра людей у можливість «спільної справи», взаємна недовіра, відсутність у них конкретних уявлень про власне майбутнє, неготовність до спільних дій. Подолання цього є серйозним внеском у підвищення людського потенціалу територіальної громади.

Зрозуміло, що суб’єкти й групи включатимуться в процес підготовки стратегії місцевого розвитку по-різному. Дехто буде активно встрявати в будь-які дискусії, нічого не роблячи для практичного вирішення обговорюваних питань. Інші, навпаки, підтримуватимуть обговорення, але не пропонуватимуть конкретних дій. Будуть і такі, хто, відстоюючи певні нібито спільні інтереси, насправді, вирішуватимуть власні вузькі завдання, як і такі, хто, вирішуючи свої завдання, слугуватимуть суспільним інтересам. Проте залучення до процесу стратегічного планування територіальної громади не означає необхідності включення до складу розробників стратегії кожного з жителів. Достатньо виявити соціальні структури, з яких складається місцева громада, і співпрацювати, передусім, з їх лідерами. Позиція, зайнята керівником, дозволить зрозуміти поведінку людей, що входять до його оточення.

Досвід українських міст підтверджує: залучення громадян до стратегічного планування є необхідним та ефективним на різних рівнях цього процесу, а саме:

• територіальна громада має бути в курсі того, що відбувається (інформаційний рівень участі);

• активна частина громади повинна мати можливість вносити свої пропозиції і мати гарантії, що ці пропозиції будуть почуті (консультативний рівень участі);

• компетентна частина територіальної громади («місцева еліта») повинна мати можливість безпосередньо брати участь у процесах розробки і реалізації стратегії (партнерський рівень участі).

До основних критеріїв, за якими здійснюється добір членів Робочої групи, можна віднести:

– активна участь у соціально-економічному, громадському та культурному житті території;

– обізнаність з місцевою ситуацією, наявність інтелектуальних, фінансових, інституційних і творчих можливостей, а також часу та бажання брати активну участь у розробці/реалізації Стратегії;

– можливість реального впливу на місцеву ситуацію, зацікавленість у вкладанні фінансових, матеріальних і нематеріальних ресурсів з метою реалізації програм та проектів місцевого розвитку.

Для того щоб мати найбільше шансів на успіх, Робоча група повинна бути дієвим керівним органом. Тому доцільно скласти план діяльності, у якому визначити:

• чіткий графік засідань;

• частоту і кількість зустрічей з представниками громади та бізнесу, час їх проведення; кількість осіб, персонально залучених до процесу планування на різних етапах;

• відповідальних за збір та обсяг базової аналітичної інформації;

• час і спосіб проведення соціологічних досліджень;

• відповідальних за обробку результатів соціологічних досліджень;

• терміни завершення кожного етапу.

Основні функції Робочої групи:

1. Підготовка для розгляду і затвердження місцевою радою стратегічного бачення, довгострокових пріоритетів і середньострокових стратегічних цілей.

2. Підготовка до розгляду і затвердження місцевою радою базової версії тексту Стратегії місцевого розвитку.

3. Підготовка змін до місцевих нормативних актів про стратегічне планування, включаючи кадрові, що стосуються складу Робочої групи.

4. Добір заходів та проектів, що рекомендуються для першочергової реалізації і мають бути включені в базову версію Стратегії місцевого розвитку.

5. Розгляд проектів оперативних планів з реалізації Стратегії місцевого розвитку.