Тема 2. Зміни в публічній організації

1. Децентралізація як передумова змін в публічній організації

2. Поняття органів місцевого самоврядування та змін, які в них відбуваються

3. Стратегічні зміни в публічній організації 

4. Можливі ризики децентралізації

 

1. Децентралізація як передумова змін в публічній організації

Децентралізація влади та оновлення конституційного регулювання здійснення місцевого самоврядування і організації адміністративно-територіального устрою відповідно до вимог Європейської хартії місцевого самоврядування є передумовою змін в органах місцевого самоврядування. Впроваджені зміни у формі децентралізація влади зумовлені істотними недоліками конституційно-правового регулювання питань місцевого самоврядування концептуального, системно-структурного та термінологічного характеру, що ускладнювало чітке розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що функціонують в адміністративно-територіальних одиницях різних рівнів, призводило до дублювання їх повноважень, негативно впливало на земельні, бюджетно-фінансові та інші відносини.

Метою запропонованих змін у формі децентралізація влади є зміцнення конституційно-правових засад місцевого самоврядування, підвищення ефективності системи місцевого самоврядування, здатної забезпечити оптимальні умови для реалізації прав і свобод людини на рівні громади, округу та області, сприяння подальшому розвитку форм безпосередньої демократії та децентралізації влади, визначення раціональної просторової основи організації влади для забезпечення децентралізації, доступності та якості надання адміністративних послуг, посилення спроможності та відповідальності громад за свій розвиток, створення передумов стійкого розвитку територій.

Децентралізація може бути територіальною – переміщення влади від центрального міста на інші території, і може бути функціональною – шляхом передання повноважень на прийняття рішень з головного органу будь-якої галузі уряду до чиновників нижчих рівнів.

Тобто, децентралізація означає делегування повноважень від вищого до нижчих рівнів управління для вирішення питань різного характеру, а в рамках бюджетної політики регіонів це передача повноважень і відповідальності за спільні функції від уряду до органів місцевого самоврядування.

Існують такі види децентралізації:

1) політична передбачає переміни, які надають більше можливостей для громадян чи обраних ними представників для законотворчої діяльності, розподілу політичної влади між національним та нижчими рівнями управління, можливість органів влади нижчого рівня приймати політичні рішення незважаючи на національний рівень;

2) економічна передбачає перемни через запровадження дерегулювання та скасування обмежень для бізнесу та підприємств, що функціонують на території відповідного органу місцевого самоврядування чи конкурують з державними підприємствами;

3) фінансова децентралізація: наприкінці грудня 2014 року за поданням Уряду Верховна Рада України прийняла зміни до Бюджетного та Податкового кодексів України. Зміни забезпечили передачу органам місцевого самоврядування додаткових бюджетних повноважень і закріпили стабільні джерела доходів для їх реалізації. Отже, 2015 рік став роком впровадження першого етапу фінансової децентралізації.

Органи місцевого самоврядування отримали повну бюджетну самостійність щодо наповнення своїх бюджетів та здійснення видаткових повноважень, зросла кількість джерел формування дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок передачі окремих доходів з державного бюджету, запроваджено новий вид податку – акцизний податок з кінцевих продажів, розширено базу оподаткування податком на нерухомість.

Систему тотального збалансування усіх місцевих бюджетів замінено системою горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій залежно від рівня надходжень на одного жителя. При цьому, вирівнювання здійснюється лише по одному податку – податку на доходи фізичних осіб, решта платежів залишилися в повному розпорядженні місцевих органів влади.

Запроваджено нові субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам – освітню та медичну з метою здійснення видатків на делеговані державою повноваження в галузях освіти та охорони здоров’я.

Підвищено фіскальну незалежність органів місцевого самоврядування щодо місцевих податків та зборів, зокрема шляхом надання права самостійного визначення ставок податків та встановлення пільг з їх сплати.

Фінансова децентралізація поділяється на:

- бюджетну децентралізацію, тобто процес передачі повноважень управління доходами та видатками з метою збільшення ефективності реалізації даних повноважень та ретельніше управління бюджетними коштами громад. Такий вид децентралізації включає перерозподіл та закріплення загальнодержавних податків та зборів за місцевими бюджетами; розподіл видаткових повноважень між рівнями бюджетної системи; прямі міжбюджетні відносини та горизонтальне бюджетне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів; розширення бюджетної автономії місцевих бюджетів: спрощення процедури здійснення місцевих запозичень, розширення доступу до вітчизняного та міжнародного фінансового ринку; забезпечення фінансової самостійності органів місцевого самоврядування;

- фіскальну децентралізацію, яка передбачає передачу місцевому самоврядуванню як фінансових ресурсів, так і певних фінансових повноважень, що передбачають їх витрачання. При цьому основними формами фіскальної децентралізації, що наповнюють місцеві бюджети є місцеві податки і збори та трансферти від загальнодержавних податкових платежів, які доповнюють муніципальні запозичення.

Формами фіскальної децентралізації:

- деконцентрація, що припускає розосередження ряду функцій центрального уряду у фіскальній сфері на різних рівнях суспільної структури при збереженні повноважень контролю і фінансування. По суті, дана міра є більш адміністративною, оскільки право прийняття остаточних рішень в сфері реалізації фіскальної політики залишається за центральною владою;

- деволюція (справжня децентралізація), заснована на передачі видаткових повноважень і джерел їх фінансування на нижчі рівні державного управління, що забезпечує фіскальну автономію регіональної та місцевої влади, а також підвищення транспарентності і підзвітності процесу надання суспільних благ.

4) адміністративна означає переміни у напрямку розширення прав та компетенцій органів місцевого самоврядування у прийнятті управлінських рішень.