2. Інструменти місцевої демократії

Усі інструменти місцевої демократії та способи впливу на органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб є законними правами територіальних громад. Сьогодні їх існує півтора десятка, усі вони нормативно врегульовані на законодавчому та місцевому рівнях. Для того, щоб інструменти місцевої демократії та способи впливу членів територіальної громади на органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб можна було ефективно використовувати, необхідно мати чітке уявлення про їх зміст та логіку використання.

Основні з них такі:

• створення консультативно-дорадчих органів;

• створення органів самоорганізації населення;

• створення громадських об’єднань;

• ініціювання розгляду електронних петицій;

• проведення громадських слухань;

• участь в громадських обговореннях;

• подання місцевої ініціативи;

• подання депутатам письмових доручень;

• вимагання звітування сільського, селищного, міського голови та депутатів місцевої ради;

• здійснення моніторингу порядку ухвалення рішень місцевою радою;

• проведення аналізу проектів рішень та рішень, ухвалених місцевою радою;

• відвідування пленарних засідань місцевої ради та засідань постійних депутатських комісій;

• проведення загальних зборів громадян;

• подання проектів на фінансування з бюджету участі;

• проведення місцевого референдуму.

Консультативно-дорадчі органи – це ті органи, що були утворені громадянами при органах влади з метою участі громадян у процесах вироблення рішень, надання можливості для вільного доступу до проектів рішень, іншої суспільно важливої інформації.  Вони можуть створюватися при місцевій раді, виконавчому комітеті, виконавчих органах ради, постійних депутатських комісіях у різній формі, зокрема, як:

• громадські ради;

• консультаційні ради;

• експертні комісії.

Створивши відповідний консультативно-дорадчий орган, його члени беруть активну участь у процесі вироблення рішень та проводять широкі консультації з громадськістю щодо розроблених проектів рішень для подальшого їх ухвалення відповідною місцевою радою.

Статус консультативно-дорадчих органів, повноваження та основні форми їх діяльності визначаються положенням про відповідний орган, яке, зазвичай, затверджується рішенням місцевої ради чи розпорядженням сільського, селищного, міського голови.

Слід мати на увазі, що порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11. 2010 р. №996 “Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” регулює створення громадських рад лише при органах державної виконавчої влади.

Орган самоорганізації населення (ОСН) – це представницький орган, створений громадянами, які спільно об’єдналися в межах певної території (будинку, вулиці, кварталу) з метою її розвитку та захисту своїх інтересів.

Повноваженнями ОСН є:

- представлення інтересів жителів будинку/вулиці/кварталу у місцевій раді через участь у її засіданнях, подання пропозицій до проектів рішень, програм, сільського, селищного, міського бюджету;

- здійснення контролю за якістю надання житлово-комунальних послуг, якістю проведення ремонтних робіт у будинках (ремонт під’їздів, утеплення, підготовка до опалювального сезону);

- організація заходів з облаштування території, проведення робіт з благоустрою, озеленення, освітлення вулиць, утримання у належному стані прибудинкової території.

Створивши ОСН, його представники мають право вимагати ухвалення місцевою радою окремого рішення про наділення конкретного ОСН додатковими повноваженнями, зокрема, у сфері контролю за наданням житлово-комунальних послуг, контролю за проведенням різного роду ремонтних робіт.

Порядок створення ОСН регулюється Законом України “Про органи самоорганізації населення”.

Громадське обєднання – це добровільне об’єднання громадян для здійснення та захисту своїх прав і свобод, задоволення економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Для того, щоб створити громадське об’єднання, необхідно зробити декілька нескладних кроків:

• знайти двох активних людей, які можуть стати засновниками організації;

• провести установчі збори та затвердити статут;

• підготувати необхідні документи та подати їх до реєструючого органу;

• отримати відповідні документи про державну реєстрацію.

Громадське об’єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Створення громадського об’єднання надає можливість:

• об’єднати частину активних людей населеного пункту в одну спільноту;

• налагодити конструктивну співпрацю з місцевою владою;

• забезпечувати ефективний захист інтересів громади.

Порядок створення громадського об’єднання визначається Законами України “Про громадські об’єднання” та “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”.

Електронна петиція – це звернення громадян до органів державної влади, органів місцевого самоврядування з вимогою розглянути важливе питання чи вирішити існуючу проблему.

Розгляд електронної петиції може бути ініційований членами територіальної громади шляхом збору підписів на офіційному веб-сайті органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або на веб-сайті громадського об’єднання. Електронна петиція розглядається лише у тому випадку, якщо було зібрано необхідну кількість підписів на її підтримку.

Кожен громадянин може створити електронну петицію та розпочати процес збору підписів – для цього достатньо у відповідному розділі на веб-сайті органу влади описати сутність звернення (проблеми, яку потрібно розглянути), зазначити свої ПІБ та адресу електронної пошти.

Електронна петиція, яка набрала встановлену кількість підписів, підлягає обов’язковому розгляду органом влади, зокрема, виноситься на розгляд сесії місцевої ради у першочерговому порядку.

Відповідно до статті 231 Закону України “Про звернення громадян”, члени територіальної громади можуть звертатися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування з електронними петиціями через офіційний веб-сайт органу влади.

Проведення громадських слухань – це право територіальної громади, яке передбачає колективні зустрічі з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.

Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, щ обули внесені за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

У разі виникнення проблем на території міста, кварталу, вулиці, за вирішення яких відповідає місцева влада, необхідно ініціювати проведення громадських слухань та провести їх. За результатами громадських слухань колективна резолюція з пропозицією щодо вирішення наявної проблеми надсилається до відповідного органу місцевої влади.

Стаття 13 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Деталізований порядок проведення громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

Місцева ініціатива є інструментом місцевої демократії та правом територіальної громади, сутність якого полягає у тому, що жителі села, селища, міста можуть внести на розгляд у раду будь-яке питання, віднесене до відання місцевого самоврядування.

Місцева ініціатива подається до місцевої ради після збору необхідної кількості підписів членів територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.

Інструмент місцевих ініціатив надає можливість членам територіальної громади бути фактично депутатами місцевої ради, тільки без нагрудного значка, а саме: готувати та подавати на розгляд ради проекти рішень. Такі проекти можуть бути підготовлені виключно з питань, що належать до компетенції сільської, селищної чи міської ради.

Стаття 9 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Виборці можуть давати своєму депутатові місцевої ради доручення на зборах під час його звітів чи зустрічей з питань, що випливають з потреб відповідного виборчого округу чи територіальної громади в цілому. Доручення виборців не повинні суперечити законодавству України, а їх виконання має належати до відання місцевих рад та їх органів.

Доручення виборців депутатові місцевої ради має бути підтримане більшістю учасників зборів. Доручення виборців враховуються при розробці планів і програм економічного та соціального розвитку відповідної території, місцевих економічних програм, складанні бюджету, а також при підготовці рішень з інших питань.

Брати активну участь у зустрічах з депутатами під час їхнього звітування, відвідувати громадські приймальні та подавати відповідні доручення виборців.

Питання, які порушуються виборцями у дорученні, повинні:

• не суперечити законодавству;

• належати до компетенції місцевої ради;

• бути реалістичними у вирішенні.

Частина 1 статті 17 Закону України “Про статус депутатів місцевих рад”.

Вимагання звітування сільського, селищного, міського голови та депутатів місцевої ради – cільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами.

Депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на рік, зобов’язаний звітувати про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого округу, об’єднаннями громадян. Орієнтовні строки проведень звітів депутатів місцевої ради перед виборцями визначає відповідна рада.

Вимагати від сільського, селищного, міського голови щорічно проводити публічне звітування перед громадянами на відкритих зустрічах. Вимагати від депутатів місцевої ради регулярно проводити зустрічі з громадянами та звітувати про свою роботу (подані та прийняті рішення, хід їх виконання; про активність в обговоренні та підтримці проектів рішень; про проведені зустрічі з виборцями; про надіслані депутатські запити та звернення).

Здійснення моніторингу порядку ухвалення рішень місцевою радою - на кожному колегіальному засіданні місцевої ради (засідання постійної депутатської комісії, пленарне засідання) ведеться протокол, де зазначається питання, які обговорювалися, подані пропозиції, результати голосування.

Протоколи засідань мають публікуватися на офіційному веб-сайті місцевої ради або надаватися на запити громадян. Аналізувати пропозиції депутатів, які подаються до проектів рішень. Проводити моніторинг голосування депутатів на засіданнях депутатських комісій та пленарних засіданнях ради.

Протоколи сесії ради є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” (частина17 статті 46 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”). Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації” (частина 10 статті 47 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Проведення аналізу проектів рішень та рішень, ухвалених місцевою радою – процес підготовки місцевих нормативно-правових актів складається з декількох етапів, а саме: розроблення проекту акту, його оприлюднення, доопрацювання (при необхідності), попередній розгляд, прийняття та оприлюднення.

Чинне законодавство вимагає, щоб і проекти рішень, і вже ухвалені радою рішення були обов’язково оприлюднені на офіційному веб-сайті місцевої ради у спеціальному розділі. Подавати пропозиції до проектів рішень та вимагати їх розгляду. Подані пропозиції можуть бути розглянуті автором проекту рішення, під час засідання постійної депутатської комісії або пленарного засідання місцевої ради. Вимагати оприлюднення всіх ухвалених рішень, виданих розпоряджень та здійснювати їх аналіз.

Ухвалені рішення, які не були оприлюднені за 20 робочих днів до дати їх розгляду, можуть бути скасовані в судовому порядку. Для того, щоб рішення було скасовано, необхідно підготувати адміністративний позов та звернутися з ним до місцевого суду.

Проекти рішень місцевої ради оприлюднюються не пізніше 20 робочих днів до дати їх розгляду, а ухвалені рішення – не пізніше 5 робочих днів з дня затвердження документа (частини 2 і 3 статті 15 Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Відвідування пленарних засідань місцевої ради та засідань постійних депутатських комісій – cесія сільської, селищної, міської ради скликається при необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше, ніж один раз на місяць.

Сесія ради скликається для розгляду електронної петиції, що набрала необхідну кількість підписів упродовж терміну, встановленого для її розгляду. Сесія складається із пленарних засідань та засідань постійних депутатських комісій. Оголошення про проведення чергової сесії місцевої ради та графік засідань постійних депутатських комісій публікуються на офіційному веб-сайті ради. Сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством.

Загальні збори громадян є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Загальні збори громадян проводяться за місцем проживання громадян (збори мешканців під`їзду, будинку, кварталу, вулиці, мікрорайону, міста в цілому) для обговорення або вирішення актуальних питань. У випадках, коли організаційно й технічно неможливо провести загальні збори громадян, можуть скликатися збори (конференція) представників громадян від відповідних територіальних утворень.

Брати участь у зборах та обговорювати будь-які питання, віднесені Конституцією і законами України до відання місцевого самоврядування, а також такі, що стосуються інтересів мешканців відповідної території.

Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

Подання проектів на фінансування з бюджету участі – члени територіальної громади мають право подавати до місцевої ради пропозиції та проекти, які можуть бути профінансовані за рахунок коштів громадського бюджету участі.

Створена при місцевій раді конкурсна комісія проводить попередній відбір проектів. Відібрані проекти виносяться на голосування членів територіальної громади. Проекти, які набрали найбільшу кількість голосів, фінансуються за рахунок коштів громадського бюджету участі. Необхідно подавати проекти на фінансування з громадського бюджету участі або брати участь у конкурсній комісії з відбору таких проектів. Поруч з цим, варто контролювати, щоб місцева рада щорічно виділяла необхідний розмір коштів із загального фонду місцевого бюджету.

Порядок фінансування, проведення конкурсу та відбору проектів, що фінансуються з громадського бюджету участі, визначається окремим положенням, яке затверджується місцевою радою. У бюджеті на кожен рік місцева рада повинна передбачати суму коштів для фінансування громадського бюджету (це може бути не менше,аніж 1%% від загального фонду бюджету).

Місцевий референдум – це право територіальної громади безпосередньо брати участь в ухваленні рішень шляхом прямого волевиявлення (голосування). На місцевий референдум можуть бути винесені будь-які питання, що належать до компетенції місцевого самоврядування. Рішення, що були ухвалені на місцевому референдумі, є обов’язковими до виконання на всій території громади. Ініціювати проведення місцевого референдуму можуть голова громади, депутати місцевої ради, або громадяни шляхом збору підписів. На місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.

Проведення місцевого референдуму варто ініціювати для вирішення питань, які є важливими для громади. Це може бути питання добровільного об’єднання територіальних громад, питання дострокового припинення повноважень місцевої ради чи сільського, селищного, міського голови.

Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах (частина перша статті 38 Конституції України). Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються виключно референдумом, визначаються законом про референдуми (частина 5 статті 7 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).