2. Менеджмент ефективності використання соняшнику на виробництво біодизелю

Соняшник – основна олійна культура в Україні. Насіння його районованих сортів і гібридів містить 47-52 % олії, а селекційних – до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами в Україні соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по країні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні Популярність цієї культури полягає в стратегічній та значній економічній ефективності її вирощування. Олія з насіння соняшнику має високу харчову цінність, поступаючись у цьому лише оливковій. Вона має великий вміст полінасиченої жирної ліноленової кислоти, фосфатів, стеаринів, вітамінів (А, Д, Е, К) [1, с. 101].

Соняшникову олію використовують не лише в харчовій промисловості, але й за виготовлення лаків, фарб, лінолеуму, водонепроникних тканин. Крім того, побічні продукти при виробництві соняшникової олії також знайшли своє застосування. Макуха і шрот є кормом для худоби, лузга – сировиною для виробництва гексозного і пентозного цукру. Кошики соняшнику є ціннім кормом для тварин. Стебла можна використовувати для виготовлення паперу, а попіл – як добриво. Жовті пелюстки язичкових квіток соняшнику використовують як ліки у фітотерапії.

Згідно даних USDA, соняшникова олія займала біля 9% світового ринку рослинних олій у 2012/13 маркетинговому році. Найбільшими виробниками соняшникової олії є Україна, Європейський Союз, Росія та Аргентина. Інші країни, такі як Китай, США та Індія також виробляють соняшникову олію, однак обсяги виробництва у цих країнах є незначними і практично не впливають на світовий ринок.

Високоінтенсивне збільшення площ вирощування соняшнику як в Україні, так і в світі в цілому, обумовлюється можливістю використання високоолеїнових гібридів на харчові цілі, а також для переробки на біодизель.

Біодизель є сумішшю ефірів – продуктів взаємодії мононасичених (олеїнової, ерукової) та поліненасичених жирних кислот (ліноленова, лінолева) із спиртами (метанол). Процес його отримання з погляду хімії наступний: рослинна олія взаємодіє з метанолом (рідше етанолом або ізопропиловим спиртом) і гідроксидом натрію (калію) у пропорції: 1 т рослинної олії + 200 кг метанолу + гідроксид натрію (реакція переетерифікації). Одержана в результаті згаданого процесу суміш не придатна для заливання в баки тракторів та автомобілів, тому що потрібна ще ціла низка перетворень і очищень. Після проходження реакції переетерифікації вміст метилових ефірів (біопалива) у суміші має бути не нижче 96%. Біопаливо потрібно очистити від метанолу та висушити від води, оскільки вільна вода в суміші призводить до стрімкого розвитку мікроорганізмів, які в процесі своєї життєдіяльності розкладають біопаливо до вільних жирних кислот, що, взаємодіючи з металевими деталями в двигуні, спричиняють швидку корозію. Попри такий доволі технологічно складний процес виготовлення, очищення та сепарації біопалива, граничний термін його зберігання без використання не більше як три місяці. Процес дальшого вдосконалення біодизелю неможливий без застосування олеїнової кислоти [10, с. 114].

На сьогоднішній день гібриди високоолеїнового соняшнику мають вміст олеїнової кислоти від 80 до 92%. Високий відсоток олеїнової кислоти робить соняшник цінною культурою в хімічній галузі; вміст вітаміну Е (антиоксидант) в соняшнику більший, ніж у маслинах, ріпаку та сої; гібриди високоолеїнового соняшнику створено на основі елементарних методик і заходів селекції, а не зміною генетичного коду, як у сої та ріпаку; побічні продукти (шрот, макуха) не шкідливі для тварин, як кислоти в ріпаку (ерукова та глюкозинолати) та сої (інгібітори трипсину, сапоніни та гемаглютиніни). В свою чергу, паливні характеристики олії соняшнику також прямо залежать від співвідношення лінолевої та олеїнової кислоти. Лише за високого відсотку олеїнової кислоти експлозивні дані палива відповідатимуть чинним вимогам.

Олія, отримана з високоолеїнового соняшнику, є найкращою сировиною для біопалива, а добавки її до олій, які одержали з інших культур (ріпаку, сої, арахісу, кукурудзи), істотно поліпшують якість отримуваного біопалива. Так, високоолеїновий соняшник стає реальною альтернативою ріпаку, особливо для регіонів із малим вологозабезпеченням і високими температурами.

Як виробник насіння соняшнику Україна посідає 3-4 місце в світі після Аргентини, Росії, країн ЄС і забезпечує 7 – 12 % від світового виробництва соняшнику. Більша частина потужностей галузі виробництва жирів та олії в Україні зосереджені в південно – східних регіонах [3, с. 50].

Таким чином, етанольною переестерифікацією соняшникової олії можна отримати паливо, яке так само, як і паливо на основі ріпакової олії, демонструє належні технічні характеристики та є екологічно прийнятнішим, ніж мінеральне дизпаливо і метилові естери жирних кислот на основі будь-яких олій.

Хоча з погляду енергоекологічних характеристик використання біодизельного палива у сумішах з нафтовим дизпаливом у всьому діапазоні концентрацій, із чистим біодизелем включно, не потребує жодних змін у паливній системі двигуна, однак для остаточного судження про правомірність цього твердження потрібні тривалі випробування двигуна на сумішевих паливах різного складу.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА