Додаткова інформація.

Планарій шукають восени в стоячих водоймах з чистою во­дою на водяних рослинах, наприклад на лататті. Зустрічаються планарії також на підводних стеблах оситняку, тілорізу, куширу, ряски. З рослин планарій обережно знімають скальпелем або шпателем і переносять у низьку широку банку з чистою водою. На дно банки кладуть опале листя, а на поверхні тримають кілька рясок. Банку обгортають темним папером, а зверху зав'язують марлею або накривають склом. У таких умовах планарії житимуть цілу зиму, якщо хоч раз на тиждень кидати їм половинки дощового черв’яка або роздушених молюсків. Годувати планарій можна також водяними осликами, у яких перед тим відривають кінцівки, білим хлібом або дрібненькими шматочками м'яса. Кидаючи планаріям їжу, треба стежити, щоб вона не гнила і в банці не було бруду. Міняти воду можна один раз на три дні. Перегрівання планарії не люблять.

За день до занять треба обов’язково нагодувати планарій, щоб був помітний кишковий канал.

Робота 2. Вивчити і замалювати будову печінкового сисуна, або фасціоли (Fasciola hepatica), представника класу Трематоди, або Дигенетичні сисуни (Trematoda, або Digenea).

Представники класу трематоди - це плоскі черви з овальним тілом, виключно ендопаразити паразити хребетних. Переважна більшість має два присоски — ротовий і черевний. Розвиток пов’язаний із зміною кількох поколінь личинок, а також зміною двох або трьох господарів. Першим проміжним господарем є молюски. При наявності двох проміжних господарів церкарії, що утворюються в першому проміжному господарі, активно або разом із своїм господарем з поживою чи водою проходять у тіло другого проміжного господаря і тут інцистуються в тих або інших органах і тканинах.

Серед трематод є багато видів, що можуть спричинити серед свійських і промислових тварин масові епізоотії. Відомі і такі види трематод, що завдають великої шкоди здоров’ю людини. В класі Trematoda відомо понад 5000 видів. Типовим представником класу Війчасті черви є печінковий сисун (Fasciola hepatica), який паразитує в жовчних протоках печінки великої рогатої худоби, овець, а іноді і людини.

Хід роботи.

Фасціольозну печінку здобувають на бойні. Місця, де локалізуються паразити, добре помітні — жовчні протоки потовщені, стінки їх просякнуті вапном. Обережно розрізуючи такі протоки вздовж, можна знайти живих фасціол. Щоб зняти з них слиз, їх кидають у чашку Коха, в яку перед тим налили підігрітої води. Вивчення проводять на живому матеріалі, а також на забарвлених тотальних препаратах під препарувальною лупою. Бажано було б комбінувати вивчення живої фасціоли з вивченням тотального препарату.

Печінковий сисун (рис. 2) досягає 3 - 5 см довжини при максимальній ширині 1-1,3 см. Тіло листоподібне, сплющене в дорсо-вентральному напрямку, в передній частині розшире­не. На передньому кінці є добре помітний конусоподібний виступ. До зад­нього кінця тіло поступово звужується. Кутикула вкрита маленькими ши­пиками, помітними лише на гістологічних зрізах при великому збільшенні мікроскопа. На тотальному препараті їх можна побачити в передньому відділі тіла.

Рис. 2. Печінковий сисун (Fasciola hepatica) передня третина тіла з черевного боку):

1 - ротовий присосок; 2 - глотка; 3 - кишечник; 4 - черевний присосок; 5 - матка; 6 - сім'яники; 7 - жовточна протока; 8-тільце Меліса; 9 - лаурерів канал; 10 - яєчник; 11- жовточники; 12 - сім’япроводи; 13 - сім’яний міхурець; 14 - статева бурса; 15 - цирус. Жовточники показано тільки з лівого боку, кишечник — тільки з правого.

Розглядаючи фасціолу під лупою, перш за все треба відшу­кати ротовий та черевний присоски. Перший розташований на вершині переднього кінця тіла. Черевний присосок лежить на невеликій відстані від ротового, по середній лінії тіла біля осно­ви конусоподібного виступу.

Вивчення внутрішніх органів слід розпочинати з травної системи. Вона починається ротовим отвором, розташованим в глибині ротового присоска. Останній переходить у мускулисту круглу глотку ектодермального походження і короткий вузький стравохід. Ентодермальна середня кишка складається з двох стовбурів, що відходять від стравоходу паралельно бокам тіла і досягають заднього кінця тіла, де сліпо закінчуються. Від стовбурів відгалужуються бічні кишкові гілки також із сліпими закінченнями. Живляться фасціоли кров'ю з капілярів тканин хазяїна. Неперетравлені частинки їжі викидаються через рот. На тотальному препараті кишечник помітний тільки в передньому відділі тіла, а весь він прикривається органами статевої системи.

Статева система гермафродитна. Жіноча статева система міститься в передній частині тіла. Яєчник у вигляді товстої непарної розгалуженої трубочки розташований праворуч від середньої лінії тіла, трохи позаду від черевного присоска. Від яєчника бере початок яйцепровід, який недалеко від середньої лінії тіла розширюється і утворює оотип, де відбувається за­пліднення яйцеклітин. Тут у нього впадає жовточна протока і протоки залозок тільця Меліса. Останнє на препараті помітне у вигляді ясно-рожевої плями. Перед тільцем Меліса прохо­дять петлі матки. При великому збільшенні мікроскопа в кана­лі матки добре помітні яйця жовтого і коричневого кольору. Перед черевним присоском матка підходить до статевої клоаки, в яку вона відкривається поряд з чоловічим статевим отвором. По боках тіла розміщуються добре розвинені жовточники, що складаються з численних фолікулів. Вони починаються ззаду від конусоподібного кінця тіла, тягнуться вздовж його бокових країв і, зливаючись у задній чверті тіла, цілком її заповнюють. Протоки жовточників зливаються в один спільний поздовжній канал, що йде вздовж тіла фасціоли з обох боків, відмежовуючи собою жовточники і сім'яники. В передній частині тіла добре помітні дві поперечні жовточні протоки, які направляються від боків тіла до середньої лінії, де вони зливаються в жовточний резервуар. Останній на препараті помітний у вигляді коричне­вої плями.

Чоловіча статева система складається з парних розгалужених сім'яників, які займають весь центральний простір фасціо­ли. Іноді на препаратах можна помітити сім'япроводи, що йдуть вперед у вигляді темних ниток по обидва боки від середньої лінії і зливаються спереду від черевного присоска в сім'яний міхур. Останній переходить, у сім'явипорскувальний канал, який закінчується чоловічим копулятивним органом - цирусом. Ци­рус, сім'явипорскувальний канал і сім'яний міхур містяться в мускулистому мішечку - статевій сумці. Чоловічий і жіночий статеві отвори відкриваються у спільну статеву клоаку.

Завдання. Зарисовують фасціолу, відмічаючи наступні деталі її будови: ротовий присосок, глотку, кишечник, черевний присосок, матку, яєчник, сім’яники, статеву бурсу, жовточники, тільце Меліса.

Кровоносної та дихальної систем у фасціоли немає. Дихання відбувається анаеробним шляхом — без участі вільного кисню.