Теоретична частина.

Представники класу Стьожкові черви (Сestoda), мають звичайно вузьке тіло, здебільшого видовжене, часто стьожкоподібне. Воно складається з головки (сколекса), шийки і стьожки, або стробіли, що поділяється на біль­шу або меншу кількість члеників; тільки у невеликого числа видів (Cestodaria, Caryophyllidea) тіло не поділене на членики. Тіло вкрите ніжною, гладенькою кутикулою, під якою міститься гіподерма і тонкі шари м'язів. Нервова система складається з парного мозкового ганглію в сколексі і кількох пар спрямова­них назад нервових стовбурів, серед яких бічна пара розвинена значно краще, ніж решта. Органів травлення немає. Видільна система складається з двох поздовжніх головних каналів. Ста­тева система гермафродитна. Статевий апарат у не почленованих цестод один, у почленованих — повторюється в кожному членику. Життєвий цикл характеризується чергуванням поко­лінь і зміною двох або трьохгосподарів.

Шкідливе значення стьожкових червів дуже велике. Багато видів цестод призводять до дуже серйозних захворювань люди­ни, свійських і промислових тварин. Відомо понад 3000 видів цестод. В Україні поширено понад 500 видів.

Стьожкові черви поділяються на два підкласи: Підклас Цестоподібні (Cestodaria) та Підклас Справжні цестоди (Cestoda) .

До підкласу Цестоподібні відносяться амфіліни (Amphilina foliacea), які паразитують в порожнині тіла осетрових риб. Тіло амфіліни листоподібне, 5—20 мм завдовжки, іноді 60—70 мм (рис. 6). Передній кінець звужений, задній — трохи закруглений.

Середню частину двох передніх третин тіла займають численні сім'яні мі­хурці. Чоловічий статевий отвір міститься на задньому кінці тіла. Лопатевий яєчник лежить в задньому відділі тіла. По боках тіла помітні вузькі смужки жовточників, які складаються з дрібних фолікулів. Матка являє собою довгий канал, що майже тричі проходить вздовж усього тіла і відкривається на передньому кінці тіла.

Рис. 6. Амфіліна:

1 — хоботок; 2 — фронтальні залози; 3 — матка; 4 — жовточники; 5 — сім’яники; 6 — яєчник; 7 — яйцепровід; 8 — жовточна протока; 9 — піхва; 10 — сім'явипорскувальний канал; 11— чоловічий статевий отвір.

Підклас Справжні цестоди (Cestoda) включає ряд ціп’яки (Ciclophyllidea), до яких належать стьожкові черви, що мають сколекс з чотирма присосками та хоботок, на якому містяться гачки. Стробіла, як правило, виразно почленована. Сім’яники численні. Матка закрита, тому яйця з онкосферами виносяться у зовнішнє середовище разом з члеником, який відривається від стробіли і виходить разом з фекаліями. Розвиток відбувається за допомогою лише одного проміжного хазяїна. Типовими представниками цього ряду є неозброєний (Taeniarhynchus saginatus) та озброєний (Taenia solium) та ехінокок (Echinococcus).

Неозброєний та озброєний ціп'яки паразитують у тонких кишках людини.

Рис. 7. Сколекс неозброєного ціп’яка:

а— вигляд збоку;

б — вигляд зверху;

1 — термінальне вгинання;

2 — присосок;

3 — шийка.

Хід роботи.

Розглядаючи свинячих або бичачих солітерів (ціп'яків) на тотальних спиртових пре­паратах, звертають увагу на те, що їхнє довге вузьке тіло нагадує стрічку. Починається воно маленькою голівкою (сколексом) (рис. 7). Сколекс має органи прикріплення - чотири мускуль­ні присоски. У свинячого солітера крім присосків на сколексі є ще віночок гачків, що сидять на особливому хоботку. За сколексом йде не почленована шийка, яка є зоною росту. Від неї відбруньковуються членики, або проглотиди, їх налічується близько 900 у свинячого і понад 1000 у бичачого солітерів. Довжина тіла досягає відповідно 2—3 та 4—10 м. На передньому кінці тіла членики дрібні, в напрямку до заднього кінця вони поступово збільшуються і змінюється форма їх. Всередині стробіли членики квадратні, вони містять і чоловічі, і жіночі статеві органи (гермафродитні членики). Задні хвостові членики довгі і вузькі, в них просвічує матка, заповнена яйцями. Це зрілі членики, які періодично відриваються від стробіли і виходять разом з фекаліями людини назовні. На бічному краї кожного членика помітні неозброєним оком випинання кутикули, що неправильно чергуються. Це отвори чоловічих і жіночих статевих проток.

Вивчають сколекси неозброєного (бичачого) та озброєного (свинячого) ціп'яків при малому збільшенні мікроскопа. Сколекс бичачого солітера має кутасто-округлу форму діаметром 1,0—2,0 мм, його фіксуючий апарат складається з чотирьох присосків, розташованих симетрично, навхрест. Гачків немає, тому бичачого солітера називають «неозброєним». Якщо при виготовленні препарату сколекс був дуже стиснутий або якщо він розташований на препараті своєю вершиною до ока спосте­рігача, можна побачити збоку одночасно всі чотири присоски. В протилежному випадку видно одночасно в одній площині лише 2—3 присоски; останні стають помітними при опусканні тубуса мікроскопа. Присосок, коли розглядати його зверху, являє собою досить правильний ввігнутий диск, зовнішній край якого різко відмежований від навколишніх тканин. Опуклі краї присоска покреслені в радіальному напрямку завдяки сильному розвитку в ньому мускулатури. В центральній частині видно заглибину. Механізм прикріплення присосків до стінки кишечника такий: ціп’як сколексом прилягає до слизової стінки кишечника, при розслабленні кільцевої мускулатури присоска в його порожнині створюється від'ємний тиск, завдяки чому втягуються відповідні ділянки стінки кишечника.

За сколексом помітна поперечно зморшкувата шийка. Перші проглотили в ділянці шийки наймолодші, дуже ніжні і короткі. Будь-яких систем органів у них непомітно.

Сколекс озброєного ціп’яка (Taenia solium) відрізняється від сколекса неозброєного (Taeniarhynchus saginatus) трохи меншими розмірами. Під мікроскопом крім чотирьох присосків помітний хоботок, що видається трохи вперед на вершині сколекса (рис.8). Вершина хоботка вкрита хітиновими гачками (їх 24— 28); гачки складаються з широкої частини, що прикріплюється до покривів хоботка, і вільної частини, трохи зігнутої і своїм вістрям спрямованої назад. Хоботок з гачками є додатковим органом прикріплення паразита до стінки кишечника.

Рис. 8. Свинячий ціпяк

Завдання. Зарисовують сколекси неозброєного та озброєного ціп’яків.

Гермафродитні проглотили з цілком дозрілим статевим апаратом розташовані в середній частині стробіли (рис 9, а). Шириною вони дещо перевищують довжину або мають квадратну форму. Вивчати їх найкраще під лупою із збільшенням у 8—10 разів.

Гермафродитний членик неозброєного ціп'яка. Передній кінець проглотили завжди легко розрізнити: її передній край вужчий за задній край передньої проглотили і, в свою чергу, зад ній її край ширший за передній край наступного членика. Один з плоских боків, до якого наближені сім’яники, може бути позначений чоловічим або умовно спинним боком, тоді як протилежний, до якого ближче розташований яєчник,— жіночим або черевним. Збоку, приблизно посередині кожного гермафродитного членика, помітне кутикулярне заглиблення — зовнішній статевий отвір. Ці отвори чергуються в стробілі — то справа, то зліва. Статевий отвір, оточений валиком у вигляді статевого сосочка, веде в статеву клоаку, куди спільним отвором відкриваються і сім'явипорскувальний канал, і піхва.

Рис. 9. Членики неозброєного ціп'яка:

а — гермафродитний членик;

б, в — дозрілі членики:

1 - матка; 2- сім'яники; 3 - внутрішній дорсальний канал видільної системи; 4 - зовнішній вентральний канал видільної системи; 5 - сім’яні канальці; 6 - клапан видільного органа; 7 - яєчник; 8 - жовточник; 9 - шкаралупні залози; 10 - поперечний анастомоз видільної системи; 11 - піхва; 12 - статева клоака; 13 - мішок цируса; 14 - сім'я провід

Жіноча статева система складається з великого дводольного яєчника, розташованого в задній частині членика, праворуч і ліворуч від середньої лінії тіла. Ліва лопать яєчника звичайно розвинута сильніше, ніж права. Від правої і лівої лопатей яєч­ника в напрямку до середньої лінії тіла відходять короткі яйце­проводи, не завжди чітко окреслені. З яйцепроводами сполуча­ється протока тільця Меліса, помітного у вигляді круглого отво­ру в задній частині членика, між часточками яєчника. Позаду яєчника, паралельно до заднього краю членика, міститься ко­роткий, широкий, трикутної форми жовточник. Своєю вершиною він спрямований вперед. До місця з'єднання проток цих органів (яєчника, тільця Меліса і жовточника) підходить довга труб­часта піхва, яка призначена для проведення сюди сперматозоїдів. Піхва відкривається назовні на бічному краю членика у статеву клоаку. На протилежному боці піхва утворює неве­лике здуття — сім'яприймач.

Функція окремих частин жіночого статевого апарата і процес запліднення подібні до трематод.. Запліднене яйце, забезпечене поживними речовинами і захищене шкаралупою, надходить у матку. У ще молодих гермафродитних члениках матка може бути непомітною. Вона прогресивно розвивається в міру над­ходження до неї яєць. Спочатку матка має вигляд розташова­ного посередині вздовж членика невеликого стовбура, нерідко переривчастого, бо помітно лише ті частини матки, які містять в собі яйця; потім від матки починають відходити бічні відгалуження, які повного свого розвитку досягають у проглотидах задньої частини стробіли.

Чоловіча статева система гермафродитного членика складається з численних сім'яників, які розкидані у вигляді дрібних кулеподібних тілець переважно в передній і бічних частинах членика. їхні тонкі вивідні канали зливаються в спільну про­току, добре помітну на препаратах у вигляді товстого інтенсив­но забарвленого звивистого тяжа, що йде до статевої клоаки, в якій він закінчується копулятивним органом — цирусом. З органів, спільних для всієї стробіли, в членику помітні товсті світлі канали видільної системи, які тягнуться паралельно краям препарату, по одному з кожного боку. Позаду жовточника вони об'єднуються поперечним анастомозом. На задньому кінці стробіли поздовжні канали відкриваються назовні кожний самостійним отвором.

Видільна система протонефридіального типу. Паралельно видільним каналам, ближче до краю членика, йдуть нервові стовбури, по одному з кожного боку.

Гермафродитний членик озброєного ціп'яка менший від такого неозброєного ціп'яка. Статева система схожа за будо­вою, але відрізняється тим, що яєчник у цього виду складається з трьох нерівномірних часточок.

Сім'яники (кілька десятків) невеликого розміру, кулястої форми, розташовані переважно в передній половині і бічних частинах проглотиди.

Зарисовують гермафродитний членяк неозброєного або озброєного ціп'яка, відзначивши деталі будови.

Зрілий членик неозброєного ціп'яка (рис. 9, б, в). Мікропрепарат розглядають неозброєним оком або з допомогою лупи. Довжина членика значно перевищує ширину. Задні членики довгі і вузькі. їхні розміри більші за розміри зрілих члеників озброєного ціп'яка. Весь членик зайнятий маткою у вигляді поздовжнього стовбура з численними (17—35) бічними відгалуженнями. Ця дуже розгалужена матка витісняє інші частини статевої системи. В порожнині матки добре помітні при малому збільшенні мікроскопа яйця у вигляді золотистих зерен кулястої або дещо овальної форми. По краях членика, як і на попередніх препаратах, помітні бічні стовбури видільної системи.

У зрілого членика озброєного ціп'яка (рис. 9) матка помітна у вигляді поздовжнього стовбура з 8—10 розгалуженнями, які в свою чергу мають невеликі вторинні гілки. На одному з бічних країв проглотиди на підвищенні міститься статева клоака.

Завдання. Зарисовують зрілі членики неозброєного та озброєного ціп'яка.