Додаткова інформація.

Для виготовлення тотальних препаратів фасціол стискають між двома предметними скельцями, перев’язують їх по краях нитками і опускають на хвилину в киплячу воду. Потім їх переносять в 95%-ний розчин спирту і витримують там деякий час. Після цього обережно знімають одне скельце і знову опускають в галуновий кармін (на 30 хв.). Після фарбування фасціолу промивають і кладуть у 95%-ний розчин спирту, де залишають годин на п’ять. Потім фасціол переносять у 70%-ний розчин спирту (на 30 хв.), просвітлюють у карболксилолі і вміщують у канадський бальзам.

Робота 3. Ознайомитися з основними представниками класу Моногенетичні сисуни (Mоnogenoidea).

Представники класу Моногенетичні сисуни (Mоnogenoidea) – це дрібні плоскі черви. У них задній кінець розширений і перетворений у прикріпний диск, на якому містяться хітинові гачки, а іноді присоски. Розвиток моногенетичних сисунів прямий, без змінигосподарів. Личинки за допомогою війок можуть плавати вільно у воді, а прикріпившись до хазяїна, втрачають їх.

Переважна більшість Monogenoidea — ектопаразити і тільки деякі з них оселюються в органах і порожнинах, безпосередньо пов’язаних із зовнішнім оточенням. Найбільша кількість видів паразитує на зябрах морських і прісноводних риб. Деякі види є збудниками серйозних захворювань риби. Кількість видів Monogenoidea досягає 2500.

Типовим представником моногенетичних сисунів є жаб'ячий сисун (Polystoma integerrimum), який паразитує в дорослому стані у сечовому міхурі жаб ( рис. 3) та дактилогіруси (рис. 4).

Рис. 3. Будова жаб’ячого сисуна: 1 - ротовий присосок; 2 - глотка; З - статеві отвори; 4- сім’япровід; 5 - матка; 6 - яєчник; 7 - яйцепровід; 8 - жовточники; 9 - кишечники; 10- присоски прикріпного диска; 11 — великі гачки прикріпного диска

Рис. 4. Будова дактилогіруса: 1 - головні залози; 2- - очі; 3 - глотка; 4 - копулярний орган; 5 - статевий отвір; 6 - матка; 7- жовточна протока; 8 - піхва; 9- яйцепровід; 10 - сім’япровід; 11- яєчник; 12 - кишечник; 13 - сім’яник; 14 - жовточники; 15 — пучок мускулів; 16 - крайові гачки; 17- центральні гачки

Представники роду Dactylogyrus живуть на зябрах прісноводних риб. На одній рибині зустрічається до 500 екземплярів і більше цих паразитів. Вони дуже маленькі. Найбільшою формою є Dactylogyrus vastator, що паразитує на зябрах коропа і карася. Довжина D. vastator досягає 1,1 мм. Тіло витягнуте, звужується до переднього кінця, дещо розширене в задній чверті, складається з тулубової частини і прикріпного диска, відокремленого перехватом від тулуба.

Також до моногенетичних сисунів відноситься Спайник парадоксальний (Diplozoon paradoxum), який паразитує на зябрах ляща (рис.5). Diplozoon paradoxum - це дві з'єднані між собою навхрест гермафродитні особини. При цьому статеві протоки зростаються, що забезпечує перехресне запліднення. З'єднання їх відбувається ще в личинковій стадії.

Кожна особина досягає не більш як 0,5 см, має витягнуте тіло, що поступово звужується до переднього кінця. На задньому кінці тіло розширюється, переходячи в прикріпний апарат. На черевному боці прикріпного диска кожної особини по краях видно чотири пари хітиноїдних прикріпних клапанів. Кожний клапан має дві стулки з пережимом посередині. При складанні стулок між ними затискуються зяброві листочки; в такий спосіб і здійснюється фіксація паразита на зябрах.

Рис. 53. Спайник парадоксальний: а — зовнішній вигляд; б — будова статевої системи:

а: 1 — рот; 2 — ротові присоски; 3 — глотка; 4 — кишечник; 5 — жовточники; 6 — комплекс статевих залоз; 7 — прикріпні клапани;

б: 1 — жовточна протока; 2—жовточники; 3—зовнішній отвір матки; 4 — яєчник; 5— матка; 6- піхва; 7 — яйцепровід; 8 — сім’яник; 9 — прикріпні клапани; 10 — сім'япровід.

Робота 4. Вивчити будову неозброєного (Taeniarhynchus saginatus) та озброєного (Taenia solium) ціп’яків. Розглянути тотальні препарати сколексів ціпяків їх гермафродитних та дозрілих члеників, яєць та поперечних зрізів через членик, Ряд ціп’яки (Ciclophyllidea), Підклас Справжні цестоди (Cestoda), Клас Стьожкові черви (Сestoidea)