Додаткова інформація.

Неозброєний та озброєний ціп'яки паразитують у тонких кишках людини. Матеріал дістають з лікарень, глистогонних пунктів. Вигнаний з людини паразит добре промивають у воді. Сколекс з прилеглою до нього шийкою і початком стробіли фіксують 70%-ним розчином спирту або 40% -ним розчином формаліну і з нього готують тотальний препарат, забарвлений галуновим карміном. Для виготовлення мікроскопічних препаратів члеників середньої частини черв'яка їх затискують між двома скельцями. Далі скельця перев'язують нитками і опускають у 70%-ний розчин спирту. Час від часу скельця рознімають, щоб дати приплив свіжої рідини до препарату.

Щоб вивчити характер розгалуження матки, незабарвлені, перезрілі членики збезводнюють, просвітлюють ксилолом і вміщують у канадський бальзам. Для вивчення гермафродитного статевого апарата Т. saginatus та Т. solium фіксовані у стисненому стані передні членики забарвлюють галуновим або борним кар­міном, проводять через спирти зростаючої концентрації, збез­воднюють в абсолютному спирті, просвітлюють і вміщують у канадський бальзам.

Личинкові форми ціп’яків (солітерів) вивчають на фінозному м’ясі. На вичавлених пальцями фінках можна добре ознайомитися з морфологією сколекса стьожкового черв'яка.

Робота 5. Вивчити будову ехінокока (Echinococcus), Ряд ціп’яки (Ciclophyllidea), Підклас Справжні цестоди (Cestoda), Клас Стьожкові черви (Сestoidea)

Ехінокок собачий (Echinococcus granulosus) – один з найменших за розмірами ціп’яків, який досягає всього 5-6 мм , а стробіла його складається з 3-4 члеників (рис. 10); незрілий, гермафродитний і зрілий. На головці є чотири присоски і хоботок, який має два ряди (подвійний віночок) дрібних гачків, кількість яких дуже варіює в середньому їх 35—38. Шийка дуже коротка і за шириною не відрізняється від сколекса . Статевозрілі ехінококи живуть у великій кількості в кишечнику представників родини собачих: собак, вовків, шакалів, лисиць. Проміжними господарями є різні ссавці – велика і мала рогата худоба, свині, коні, верблюди, кролі, різні гризуни, а також людина. Проміжні живителі заражаються при проковтувані яєць з онкосферами, що виходять з випорожненнями собаки . онкосфери заносяться переважно в легені, печінку, де розвиваються великі міхурчасті фіни, що теж називаються ехінококами, з багатьма сколексами. У великої рогатої худоби маса міхурів ехінокока може досягати 60 кг, а величина фіни – розмірів кавуна.

Рис. 10. Ехінокок

Завдання. Зарисовують дорослу форму ехінокока, відзначивши деталі його будови.

Робота 6. Вивчити і замалювати будову Стьожка широкого (Diphyllobothrium latum), Ряд Стьожки (Pseudophyllidea), Підклас Справжні цестоди (Cestoda), Клас Стьожкові черви Сestoіdеa)

Представнки ряду Стьожки мають головку без присосок, з двома присисними щілинами – ботріями. Тіло, за винятком представників родини Caryophyllaeidae, почленоване .Жовточники парні, розташовані по боках тіла. Матка розеткоподібна або мішкоподібна і має власний зовнішній отвір, що міститься на плоскій поверхні проглотиди. Розвиток пов'язаний із зміною двох, іноді трьох господарів. З яйця виходить корацидій. Паразитують у представників усіх класів хребетних тварин. Типовим представником ряду Стьожки є Стьожок широкий Diphyllobothrium latum).

Доросла форма лентеця широкого паразитує в тонких кишках людини, собаки, кота, лисиці та інших рибоїдних ссавців у місцевостях, де риба становить головне джерело прісновод­ного промислу (Прибалтика, Карелія). Личинкові стадії роз­виваються в рачках (циклопах), а потім в мускулатурі риб (щука, окунь, йорж, линь, форель та ін.).

З члеників різних відділів стробіли виготовляють тотальні препарати, забарвлені за методом Блажина. Якщо є фіксований раніше матеріал, членики забарвлюють галуновим кар­міном. ^:

Хід роботи. Розглядають тотальний спиртовий препарат широкого лентеця. Довжина його стробіли досягає 2-9 м і більше. Спереду є голівка (сколекс), нерідко відмежована від шийки. Стробіла складається з великої кіль­кості (3000—4000) члеників (проглотид), коротких і широких у ділянці за шийкою. Поступово в напрямку до заднього кінця тіла проглотиди збільшуються в розмірах. Починаючи приблизно з другої третини тіла, в центральній частині членика просвічує бурувата, іноді чорнувата плямочка. Це — матка, яка має вигляд покрученої трубки, заповненої яйцями.

Тотальний препарат сколекса розглядають при малому збільшенні мікроскопа. Сколекс має видовжено-овальну форму, закруглену на передньому кінці і звужену на задньому, де він переходить у шийку. Присосків немає. Органами прикріплення' є дві присисні щілини — ботрії (рис. 11). Кожна ботрія відмежована дво­ма губами; які затискають торочки кишечника.

Рис.11. Стьожок широкий:

а — гермафродитний членик;

б — дозрілі членики;

в — плероцеркоїд:

1 — цирус; 2 — піхва; 3 — матка;

4 — жовточна протока;

5 — жовточники; 6 — оотип;

7 — яєчник; 8 —сім'яники;

9 — сім'япровід; 10 — отвір матки

Завдання. Сколекс зарисовують.

Тотальний мікропрепарат гермафродитного членика (рис. 11, а) розглядають при малому збільшенні мікроскопа та під лупою. Жіноча статева система складається з дволопатевого яєчника, який лежить в центрі проглотиди. Дрібні жовточники заповнюють бічні частини членика. Матка являє собою довгу нерівномірного діаметра трубку, наповнену яйцями і покручену в клубок у вигляді розетки. Матка відкривається назовні само­стійним отвором, що лежить посередині членика. В передній частині членика, по середній лінії, між двома звивами матки під мікроскопом можна легко знайти округле утворення — статеву бурсу, в якій поруч відкриваються сім' я випорскувальний канал і жіноча статева протока — піхва. Бік тіла, на якому відкриваються статеві отвори, черевний. Отже, в кожному членику на черевному боці є три отвори: один чоловічий (отвір цируса) і два жіночих (отвір піхви та отвір матки). Піхва простягається по середній лінії тіла від статевої бурси назад у вигляді тонкої трубки і впадає в оотип; в останньому об'єднують­ся разом яйцепровід і протоки жовточників; від нього також починається матка. Розрізнити на препаратах оотип не вдаєть­ся через те, що тут розташовуються петлі матки. Функція піхви — проведення в оотип сперматозоїдів, які вводяться до неї з чоловічих статевих шляхів за допомогою копулятивного органа (цируса).

В оотипі відбувається запліднення яєць, після чого вони оточуються жовточними клітинами, покриваються шкаралупою і потрапляють у матку. Заповнюючись яйцями, матка розроста­ється, а інші частини гермафродитної статевої системи редукуються.

Більша частина проглотиди, за винятком ЇЇ середньої частини, зайнята сім'яниками — численними утвореннями у вигляді круглуватих зерен (600—700). Вони займають бічні поля членика, розташовуючись в один шар. Розміри сім’яників більші за розміри жовточників і тому їх легко відрізнити від останніх. Тонкі канальці сім'яників зливаються в спільний випорскуваль-ний канал, який відкривається у статеву клоаку.

Завдання. Зарисовують гермафродитний членик стьожка широкого .

Тотальний мікропрепарат зрілого членика (рис. 11, б) вивчають за допомогою лупи. Ширина проглотиди більша за її довжину. Заповнена яйцями трубкоподібна матка займає всю передню — центральну частину членика. Вона має характерники: сім’яники більші за жовточники, слабше забарвлені і лежать глибше, тому вони стають помітними в іншому оптичному розрізі.

Завдання. Зарисовують зрілий членик широкого лентеця.

Розглядають за допомогою лупи тотальний препарат плероцеркоїда широкого лентеця (рис. 11, в). Це плоскі черв'ячки завдовжки іноді понад 1 см. Тіло їх нечленисте, зморшкувате; по боках головного відділу є дві ботрії.

Завдання. Зарисовують плероцеркоїд широкого лентеця, відмічаючи ботрії.

Яйце лентеця широкого вивчають при великому збільшенні мікроскопа. Воно овальної форми, сірувато-коричневого кольору, покрите тонкою двоконтурною оболонкою. На одному полю­сі яйця кришечка, на другому — невеличкий горбочок. Довжина яйця 0,068—0,071 мм, ширина 0,045 мм.