11. Тема: Категорія діалектики

План:

1. Необхідність та випадковість

2. Можливість та дійсність

3. Зміст та форма

4. Сутність та явище

1. Необхідність та випадковість

Закономірні зв’язки та відношення речей по свої суті є істотні та необхідні.

Необхідність – це сталий істотний зв'язок явищ та процесів, який зумовлений всім попереднім ходом їх розвитку. Необхідне виникає із сутності речей і за певних умов повинно обов’язково статись. Існують схожі категорії – необхідне і неминуче. Не все необхідне є неминучим. В той же час є і випадкові явища та події.

Випадкове – це те, що в даних умовах може бути, а може і не бути, може відбутись, а може і ні.

Релігія стверджує, що багато чого в житті людини є неминучим, наприклад, доля. Віра в долю, в приреченість наз. фаталізмом.

Необхідне та випадкове розрізняється між собою тим, що необхідне зумовлене суттєвими факторами, а випадкове – несуттєвими.

Існують такі види випадковостей:

• Динамічна закономірність

• Статистична закономірність

2. Можливість та дійсність

Велике значення серед категорії діалектики займають категорії можливого та дійсного. Як відомо з нічого не може виникнути щось. Завжди нове виникає на основі умов які закладені в попередній хід розвитку.

Буття нового в його потенційному етапі є можливістю. Наприклад, дитина з’являючись на світ має багато потенціалів: говорити, ходити, мислити.

Під дійсністю слід розуміти актуально існуюче, тобто все, що знаходиться в зародковому, зрілому та згасаючому стані.

Існують різні види можливостей:

1. Можливості одиничних та загальних речей;

2. Формальна та реальна можливість.

Формальна можливість не має умов для переходу в дійсність , а реальна має такі умови.

3. Зміст та форма

Будь-який об’єкт в дійсності являє собою єдність змісту та форми. У світі не має і не може бути змісту взагалі, а є тільки певним чином оформлений зміст.

Під змістом розуміють склад усіх елементів об’єкту, єдність його властивостей та внутрішніх процесів. Наприклад, ручка щоб писати; автомобіль перевозити пасажирів та вантажів.

Під формою розуміють спосіб зовнішнього вираження змісту. Наприклад, ручка ─ колір, матеріал, протяжність.

Форма та зміст ─ це певне співвідношення одних і тих самих речей.

Як форма так і зміст можуть виражати властивості як одиничних так і загальних речей.

4. Сутність та явище

Сутність та явище - це категорії, які виражають різні сторони речей, ступені їх пізнання та властивості.

Встановлюючи причину появи речей або об’єктів ми здійснюємо спробу охарактеризувати сутність речей.

Розуміння сутності полягає в тому, що визначаються властивості, призначення тих чи інших речей або об’єктів.

Пояснення сутності означає пояснення, причини, виникнення.

Суттєве означає важливе або визначення в речах.

Сутність та явище – це різні сторони одних і тих самих об’єктів.

Суттєве проявляється в безлічі предметів, явищ та подій.

Як і для інших категорій діалектики категорій сутність та явище пояснює певний взаємозв’язок між речами.

12. Тема: Основні категорії діалектики.

План:

1. Поняття розвитку та принцип історизму.

2. Закон переходу кількісних змін в якісні.

3. Закон єдності та боротьби протилежності.

4. Закон діалектичного заперечення.

1. Поняття розвитку та принцип історизму.

Поняття розвитку відрізняється від категорії зміни, ти що зміни універсальні і виражають будь-які явища діяльності.

Розвиток – це і є особливий тип змін. Ті чи інші зміни проходять в об’єктах і постійно видозмінюються. Для того, щоб прослідкувати процес зміни необхідно вибрати певний часовий проміжок. Протяжність цього часового проміжку може бути від 1 хв. До 100 тис. р. Прикладом такого розвитку може бути розвиток літосфери, розвиток людських знарядь праці та розвиток живих організмів. Цей розвиток може носити, як якісний так і кількісний характер.

Розвиток – це процес довгих накопичуваних поступальних складних систем в достатньо великих інтервалах часу. Для того, щоб краще зрозуміти сутність розвитку використовують принцип історизму. Суть даного принципу полягає в тому, що для отримання певної інформації про те чи інше явище необхідно отримати таке джерело інформації від очевидця подій або дослідника, який вивчає явища.

2. Закон переходу кількісних змін в якісні.

В сер. 19 ст. німецький філософ Георг Гегель, досліджуючи закономірності в природі та суспільстві створив з основних закони діалектики. Першим із них є закон переходу кількісних змін в якісні . Суть даного закону полягає в тому, що при накопичені певних кількісних змін даного об’єкту відбувається швидкий перехід до іншого. Якісні зміни є наслідком нагромадження кількісних змін, які порушують міру явища як даної якості. Наприклад: вода (одна якість) нагріваючись (зміна к-ті) стрибком (100 С) переходить в іншу якість (пар); студент (одна якість) накопичуючи знання стрибком (в день випуску) переходить в іншу якість (спеціаліст).

В даному законі стрибок – це є швидкий перехід від однієї якості до іншої. В даному законі використовуються також такі категорії, як: якість, кількість, міра. Цей закон, як і інші закони діалектики є універсальним тому, що він стосується різних об’єктів, речей та явищ. Таким чином цей закон є взаємозв’язком та взаємодією якісних та кількісних сторін предмету, коли непомітні кількісні зміни нагромаджуючись стрибком переходять до якісних змін.

3. Закон єдності та боротьби протилежності.

Слідуючим законом діалектики є закон єдності та боротьби протилежностей. Згідно цього закону в основі всіх речей та явищ є діалектична суперечність. Це означає, що всі ці речі можуть існувати завдяки своїм протилежностям. Прикладом цього може бути : доба – день і ніч; атом - +,-; колір – білий і чорний; людина – добро і зло, молодість та старість, життя та смерть. Всі ці приклади свідчать про те, що єдність будь – якої речі або явища можлива завдяки її діалектичним протилежностям.

Діалектична суперечливість – це така суперечливість, яка є складовою в основі кожної речі. Суперечності поділяються на антагоністичні та неантагоністичні. Прикладом антагоністичної суперечності можуть бути соціальні класи, як раби та рабовласники.

Таким чином даний закон є законом в силу якого всім речам властива внут. суперечливість, яка водночас є джерелом їх розвитку.

4. Закон діалектичного заперечення.

Закон діалектичного заперечення полягає в тому, що поява будь-якого нового явища виникає на основі старого або попереднього стану. Якщо у звичайному розуміння заперечення можна замінити словом «ні», то в діалектичному запереченні – це є розвиток нового за рахунок заперечення старого від якого народження нове. Наприклад: на місце старої людини приходить молода, але це стає можливим завдяки існування старої; на місці старого дерева виростає нове, але поштовх до появи став можливим завдяки старому дереву. Виникаючи нове явище не просто заперечує попереднє, але і бере від нього все потрібне і позитивне для розвитку.

Цей закон має форму кола або спіралі у розвитку (старе-нове-старе-нове-старе…).

Таким чином сутність закону діалектичного заперечення полягає у появі будь-якого нового явища за рахунок існування попереднього або старого стану.

Базис

Базис і Надбудова— категорії марксистської соціальної філософії, покликані відобразити взаємовідносини між економічною та іншими структурами, процесами, явищами та сферами життєдіяльності суспільства, зокрема юридичними, політичними, духовними тощо. Економічна структура суспільства, тобто сукупність об'єктивних суспільних відносин, у які вступають люди між собою в процесі матеріального виробництва, визначається як базис, а властиві певному суспільству форми ідеологічного й політичного життя, його державний устрій, притаманні йому правові, моральні, художні, філософські та релігійні погляди, дії, нормативи, відносини, а також організації та установи — як надбудова, що породжується і зумовлюється базисом.

На початок 90-х pp. XX ст. неспроможність подібних тез стала очевидною, проте з принциповими труднощами стикаються вже самі подальші розробка і використання понять Базис і Надбудова як таких, оскільки під час переходу від індустріального до поапіндустріального суспільства відбуваються докорінні зміни і характеру співвідношення їх, і самих предметних полів, відображенням яких поставали категорії Базис і Надбудова. Це, звичайно, не є підставою для вилучення зазначених понять із наукового обігу, а, навпаки, зумовлює виникнення нових проблем, що актуалізують їх подальше вивчення.