проектування практикум

призначення. Під час реконструкції можливе також будівництво нових цехів і об‘єктів необхідної продукції на заміну цехів, що ліквідуються, та об‘єктів того ж призначення, але подальша експлуатація яких визнана недоцільною.

Мета реконструкції – підвищити ефективність виробництва за рахунок заміни морально застарілого або фізично зн ошеного обладнання, механізації автоматизації виробництва, усунення диспропорцій в технологічних потоках і допоміжних службах, які забезпечують збільшення об‘ємів виробництва; підвищити якість продукції та знизити рівень технологічних витрат.

Реконструкція передбачає впровадження новітніх технологій і розширення асортименту. Її проводять, коли покращення техніко -

економічних показників виробництва можна досягти з меншими витратами і за коротший термін, ніж при будівництві нових підприємств.

Реконструкцію здійснюють також з метою перепрофілювання підприємства й організації виробництва нової продукції.

Прив'язування типових проектів. Типові проекти поширюються масово і розробляються для певних «ідеальних» умов будівництва:

сейсмічність району не перевищує 6 балів, рельєф території спокійний,

ґрунтові води відсутні, ґрунти не здимаються, не просідають. Тому типові проекти повинні спочатку бути прив'язані регіональною проектною організацією до місцевих умов з урахуванням топографічних, геологічних,

гідрогеологічних і кліматичних особливостей будівельного майданчика.

У процесі прив'язування типових проектів проектні організації визначають координати розміщення будівель на місцевості, уточнюють розміри та глибину закладання фундаменту, перевіряють відповідність несучих конструкцій сніговому та вітровому навантаженню у районі будівництва, розробляють примикання відповідно інженерних мереж,

уточнюють кількість і тип приладів опалення та вентиляції, а також

41

кошторисну вартість будівництва. Якщо ж окремі види обладнання зняті з виробництва або коли до початку будівництва змінилися конструкції, норми і правила, проектна організація, що прив'язує типовий проект, повинна внести у проект необхідні уточнення.

Стадії проектування. Проектування об'єктів для тва рин може здійснюватися в одну або дві стадії. При проектуванні в одну стадію розробляють робочий проект, поєднаний із робочими кресленнями. Проектування тваринницьких підприємств в одну стадію дозволяється за умов наявності типових проектів або вдруге використаного економічного індивідуального проекту, а також на технічно не складних об'єктах. Робочий проект складають в обсязі, необхідному для оцінки прийнятих рішень і проведення будівельно-монтажних робіт. Усі будівельні креслення є робочими.

У дві стадії проектують великі підприємства, будівництво, яких намічено виконувати по черзі. На першій стадії складають проект із зведеним розрахунком вартості будівництва, на другій — робочу документацію. За умови двостадійного проектування роботи починають із розробки генерального плану підприємства і головних проектних рішень,

необхідних для визначення вартості будівництва в цілому. Проект, що представлений до затвердження, розробляють, уникаючи зайвої деталізації. Затверджений проект — це підстава для підготовки робочої документації. На цій стадії проектування проводять уточнення і деталізацію передбачених проектом рішень до такого ступеня, який потрібен для виконання будівельно-монтажних робіт безпосередньо на майданчику.

До проекту тваринницького підприємства на стадії робочих креслень вводять таку технічну документацію: пояснювальну записку,

схему генерального плану, проекти будівель і споруд, запасні специфікації на обладнання, прилади та інші вироби, кошториси.

42

Генеральний план – це проектний документ, який вивчає розміри необхідної території, розміщення всіх будівель і споруд, їхні габарити,

інженерну організацію та економічну ефективність загального рішення.

Основні принципи розробки генерального плану:

-дотримання роздільного утримання статево-вікових груп тварин (на великих підприємствах);

-дотримання розривів між виробничими і допоміжними будівлями;

-транспорт розподіляти на внутрішнього та зовнішнього використання;

-виключення заїзду зовнішнього транспорту на територію ферми без дозволу;

-обладнання дезинфекційних бар‘єрів;

-передбачати зонування території (А-адміністративна зона, Б-

зона зберігання та заготівлі кормів та підстилки, В-виробничо-

переробна зона, Г-господарсько-обслуговуюча зона).

Генеральний план тваринницької ферми – це зображення даної території при вигляді її з верху. Схема генерального плану підприємства відображає розміщення всіх виробничих і допоміжних будівель і споруд,

об‘єднаних технологічними процесами, а також спільними транспортними,

енергетичними та санітарно-технічними засобами.

Розробка генеральних планів проектними організаціями виконуються за Державними будівельними нормами України, генеральними планами сільськогосподарських підприємств (ДБН Б.2.4. -3-95) та нормами планування та забудовою малих сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств (ДБН Б.2.4.- 4-97).

Генеральний план включає:

-всі будівельні об‘єкти (діючі, запроектовані, реконструйовані та підлягаючі знесенню);

-під‘їзні дороги;

43

-зелені насадження;

-огорожу;

-розу вітрів.

При проектуванні генерального плану тваринницької ферми необхідно враховувати:

-напрямок пануючого вітру;

-рельєф даної місцевості;

-зонування тваринницького підприємства.

Технологічний зв'язок між окремими приміщеннями залежить від способу утримання тварин і призначення будівель. розміщення приміщень повинно забезпечувати раціональну організацію робіт та здійснення необхідного технологічного процесу.

В залежності від місткості будівлі, при привязному утриманні худоби застосовують одно-, дво або багаторядне розміщення стійл. кожні два ряди стійл об‘єднують загальним кормовим або гнойовим проходом (проїздом).

При прив‘язному утриманні худоби повинні використовуватися групові прив‘язі-відв‘язі.

Для складання генерального плану необхідно знати тип підприємства, його продуктивність та асортимент, пункт, економік о-

географічні та кліматичні умови будівництва, забезпеченість підприємства водо-, тепло- і енергоресурсами, види палива, тип очистки стічних вод і каналізації. Ці дані беруться з техніко -

економічного обґрунтування.

При виборі ділянки для будівництва бажано , щоб вона мала прямокутну форму. При складанні генерального плану потрібно витримувати оптимальне співвідношення між планом забудови і загальною площею ділянки. Це співвідношення називається процентом забудови.

44

Нормою вважається процент забудови в межах 35…42%. Інша частина відводиться під зелені насадження, сквери, газони, дороги,

проїзди та ін.

У процесі складання генерального плану необхідно дотримуватись таких вимог:

1.Будівлі та споруди розміщують відповідно до напрямку панівного вітру, так, щоб захистити більшість цехів підприємства від диму та пилу, можливих викидів аміаку та створення умов для максимального природного освітлення та аерації цехів.

2.Виробничу територію доцільно розділити на окремі зони,

розмістивши в кожній зоні групу цехів, однорі дних за характером виробництва, пожежними та санітарно-гігієнічними умовами, рівнем енергоспоживання, оборотом вантажів та ін.

3.Відстань між будівлями та спорудами повинна бути мінімальною і відповідати поточності та санітарно -технічним вимогам.

4.Допоміжні цехи, склади, енергетичні пристрої розміщують як можна ближче до обслуговуючих або основних цехів.

5.Взаємне розташування будівель і споруд, а також розміщені

вних цехи повинні відповідати вимогам технологічного процесу,

який забезпечує поточність виробництва.

Загальні вимоги до оформлення графічного матеріалу.

Графічний матеріал виконується на креслярському папері відповідного формату А 1, розмір 594 × 841 мм. Штамп розміщують в правому нижньому куті аркуша, куди записують назву типового проекту, назву листа, виконав,

перевірив, кількість листів, номер листа. Розмір штампа 185 × 55 мм. Також розміщують з правого боку експлікацію та специфікацію. А в верхньому лівому куті обов‘язково показують розу вітрів.

На рисунку 1 територія ферми по виробництву молока на 400 корів розділена на зони.

45

Рис.1. Зонування території ферми по виробництву молока на 400 корів.

а – зона збереження та обробки гною; б – виробнича зона; в – зона збереження та підготовки кормів; 1 – санпропускник; 2 – корівник на 200

корів; 3 – доїльно-молочний блок; 4 – вигульні майданчики; 5 – гноєсховище;

6 – лагуна для стічних вод; 7- амбулаторія; 8 – пологова на 50 корів з телятником на 230 голів; 9 – трансформаторна; 10 – вага ; 11 – блок кормоприготування з коренеплодосховищем; 12силосні траншеї; 13 –

сінажна траншея; 14 – сховище для сіна; 15дезбар‘єр.

На рисунку 2 наведено генеральний план ферми з виробництва молока на 800 корів з будівлями для утримання корів на 200 голів, обладнаними суміжними боксами для відпочинку, мобільною роздачею кормів та моціоном на глибокій підстилці.

Рис. 2. Генеральний план молочного комплексу на 800 корів

1 – корівник на 200 голів; 2 – пологова на 96 голів; 3 – доїльно-молочний блок; 4 – сховище концкормів; 5 – силосні траншеї; 6 – службово побутове

46

приміщення; 7 – ветеринарний блок; 8 – котельня; 9 – приміщення для тракторів; 10 – майданчик для підстилки; 11 – гноєсховище; 12 – вигульні майданчики; 13 – сечозбірники.

На рис.3 представлена павільйонна забудова комплексу по виробництву молока на 1200 корів.

Рис. 3. Комплекс по виробництву молока на 1200 корів

1 – корівник на 400 корів; 2- доїльно-молочний блок; 3- пологова на 160

корів; 4- ветеринарно-санітарний пропускник; 5- ізолятор на 10 місць; 6 –

ветеринарна лабораторія; 7 – стаціонар на 10 місць; 8 – котельня; 9 – траншея для силосу і сінажу; 10 – кормоприготувальний цех; 11 –

коренеплодосховище; 12 – вигульні майданчики; 13галерея; 14 –

гноєсховище.

На рис. 4. представлений варіант генерального плану комплексу з виробництва молока на 1200 корів моно-блочної забудови, яка дозволяє у 2

рази зменшити площу забудови території ферми з виробництва молока,

підвищує механізацію трудомістких процесів, підвищує продуктивність праці та покращує умови середовища.

47

Рис. 4. Схема генерального плану комплексу з виробництва молока на 1200

корів моно-блочної забудови

1 – виробниче приміщення; 2 – вигульні майданчики; 3 – гноєзбірники; 4 –

гноєсховища; 5 – котельня; 6- траншея для силосу; 7 – кормоприготувальний цех ; 8 – коренеплодосховища; 9 - сховище для сіна; 10 – вага; 11 –

дезбар‘єр.

Рис. 5. Генеральний план ферми для безприв‘язного утримання 200 корів

48

1 – корівники; 2 – доїльна установка; 3 – молочна; 4 – вигульні майданчики; 5

–сховище грубих кормів і підстилки; 6 – силосні траншеї; 7 – гноєсховище; 8

–родове відділення; 9 – адміністративно-побутове приміщення.

На рисунку 5 наведено генеральний план ферми для безприв‘зного утримання 500 корів в боксах для відпочинку та окремими зонами годівлі,

механізованою роздачею кормів та видаленням гною та доїнням у молочному блоці, моціон корів забезпечується на вигульних майданчиках, які розміщенні біля виробничих будівель.

На рисунку 6 представлена ферма для безприв‘язного утримання 400

корів, де в виробничих будівлях передбаченні зони відпочинку корів у боксах та виділена зона для їх годівлі і з розрахунку на кожних дві корови одне місце біля годівниці.

Рис. 6. Схема генерального плану для безприв‘язного утримання корів на 400

голів

1 – корівник; 2 – доїльні станки; 3 – молочна; 4 – технологічні проходи; 5 –

силосні траншеї; 6 – сховище кормів і підстилки; 7 – гноєсховище; 8 –

сечозбірник; 9 – санітарний пропускник з побутовим приміщенням та вагою;

10 – дезбар‘єр; 11 – сховище концкормів; 12 – силосні вежі.

На рисунку 7 наведено схему генерального плану напівкруглої ферми з відкритим приміщенням для безприв‘язного утримання корів, де у центрі

49

розміщенні силосні вежі та доїльна установка, годівниці розміщенні радіально в які подають корми із силосних веж.

Рис. 7. Схема генерального плану ферми з відкритими приміщеннями для безприв‘язного утримання корів

1 – приміщення з боксами для відпочинку; 2 – доїльний блок; 3 – перед доїльний майданчик; 4 – пологове відділення; 5 – стаціонарний рухомий роздавач кормів; 6 – силосні вежі; 7 – приміщення для зберігання кормів; 8 –

годівниці із шнековою подачею кормів; 9 – сховище сечі та гною.

Рис. 8. Генеральний план молочної ферми напіввідкритої форми на 250

корів з безприв‘язним утриманням

50