- •Введение
- •3. Понятие «культура». Роль культуры в жизни общества и личности.
- •2. Историческое развитие взглядов на культуру в науке.
- •3. Украинская культура в контексте мировой.
- •1. Понятие «этническая культура».
- •2.Некоторые проблемы и особенности этногенеза украинского
- •3.Культурно-историческое своеобразие регионов Украины.
- •1. Понятие «этническая культура».
- •2.Некоторые проблемы и особенности этногенеза украинского народа.
- •3. Культурно-историческое своеобразие регионов Украины.
- •1. Развитие культуры в дохристианский период Материальная культура и общественный уклад.
- •2. Значение принятия христианства для культурных процессов.
- •3. Расцвет культуры Киевской Руси в х-хi вв.
- •4. Влияние феодальной раздробленности на культуру.
- •III. Украинская культура после татаро-монгольского нашествия (вторая половина XIII - хIвв.)
- •2. Наука и образование
- •3. Развитие книжного дела и литературы
- •4. Архитектура и изобразительное искусство
- •IV. Развитие украинской культуры в условиях национально-освободительного движения (хvi-хviii вв.)
- •2. Книгопечатание и литература.
- •3. Образование.
- •4. Новые области науки.
- •5. Искусство.
- •V. Традиционная культура украинского народа
- •1. Основные занятия и материальная культура.
- •2. Мировоззренческие представления.
- •3. Календарные праздники и обряды
- •4. Семейная обрядность.
- •VI. Украинское культурное возрождение XIX в.
- •2. Особенности литературного процесса.
- •3. Искусство
- •4. Национальные культурные организации и движения в условиях реакционной правительственной политики.
- •VII. Культура украины в XX веке
- •2. Культура Украины в начале XX столетия.
- •3. Основные тенденции культурного развития в 20-30-е гг.
- •4. Развитие украинской культуры в 40-80-е гг.
- •5. Культура современной Украины: достижения, проблемы, перспективы.
- •Список литературы
- •Тема 5. Феномен української культури.
- •5.2. Географічні чинники як підстава формування української культури
- •5.3. Особливості українського менталітету
- •5.4. Основні етапи української культуроґенези
- •5.5. Тенденції розвитку сучасної української культури
- •Список літератури
- •3. Культурно-історична своєрідність реґіонів України. 1. Поняття "етнічна культура".
- •2. Деякі проблеми та особливості етногенезу українського народу.
- •3. Культурнснсторична своєрідність регіонів україни.
- •II. Культура київської русі
- •6.Мистецтво Київської Русі.
- •1. Джерела вивчення культури Київської русі.
- •2. Матеріальна і духовна культура східних слов'ян.
- •3. Особливості прийняття християнства.
- •5. Освіта та наукові знання.
- •6. Мистецтво Київської русі.
- •III. Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина хiiі - хVст.)
- •1. Історичні умови розвитку культури.
- •2. Наука й освіта.
- •3. Розвиток книжкової справи і літератури.
- •4. Архітектура й образотворче мистецтво.
- •IV. Культура україни хvі-хvііі ст.
- •2. Особливості релігійної ситуації в україні.
- •3. Книгодрукування і література.
- •4. Освіта.
- •5. Нові галузі науки
- •6. Мистецтво
- •V. Традиційна культура українського народу
- •1. Основні заняття і матеріальна культура.
- •2. Світоглядні уявлення
- •3. Календарні свята та обряди
- •4. Сімейна обрядовість
- •VI. Українське культурне відродження XIX ст.
- •1. Історичні умови. Освіта і наука
- •2. Особливості літературного процесу.
- •3. Мистецтво.
- •4. Національні культурні організації і рухи в умовах реакційної урядової політики
- •VII. Основні етапи розвитку української культури у XX ст.
- •1. Загальні особливості української культури у XX ст.
- •2. Культура україни на початку XX сторіччя.
- •3. Основні тенденції культурного розвитку в 20-і
- •4. Трагедія українського культури у період сталінізму
- •5. Протиріччя культурного процесу 60-80-х рр.
- •6. Досягнення і проблеми культури незалежної україни.
- •Словник Основні поняття
- •Література
- •Культура Киевской Руси
III. Українська культура після татаро-монгольської навали (друга половина хiiі - хVст.)
Історичні умови розвитку культури.
Наука й освіта.
Розвиток книжкової справи і літератури.
Архітектура й образотворче мистецтво.
1. Історичні умови розвитку культури.
Розвиток культури у другій половині XIII - XV ст. визначався складною історичною ситуацією. Напередодні монголо-татарського нашестя Київська Русь розділилася на безліч князівств, незалежних одне від одного або неміцно пов'язаних певними військово-політичними договірними відносинами. Джерела нараховують 18 великих державних утворень, а якщо враховувати й дрібні, то біля ЗО. Внаслідок відсутності політичної єдності, неповного підпорядкування молодших князів старшим князям не було і військової єдності. Тому протистояти великим, добре навченим, наполегливим і жорстоким військам монгол о-татар князям Русі було надто складно. Вже при першому зіткненні на ріці Калка в 1223 р. русичі зазнали поразки, але і це не привело до подолання міжусобних конфліктів.
1237-1240 рр. можна вважати найбільш трагічними в історії Київської Русі. Літописи й археологічні джерела розкривають жахливі картини пожеж, вуличних боїв, масової загибелі людей у Києві, Чернігові та інших містах. Разом з містами знищувалися і витвори культури, було вбито і забрано в полон десятки тисяч людей, серед яких зустрічалося немало різних майстрів, решта населення втекла в ліси, обезлюдніли цілі області.
У 40-х роках XIII ст. для більшості князівств Київської Русі почалася іноземна навала, яка закінчилася лише через чверть сторіччя і ще стільки ж тривали періодичні набіги казанських, астраханських і кримських ханів. Військові спустошення і важкий тиск податків привели до затяжного економічного занепаду. За перші 50 років ординського правління не було побудовано жодного міста. Масштаби кам'яного будівництва досягай рівня, що передував нашестю, тільки через сто років. У ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість: зникли сердолікове намисто, скляні браслети, мистецтво перетої емалі, поліхромна кераміка, виробництво смальти для мозаїк, більшість прийомів .обробки металу і багато іншого. Зв'язок міста з селом, який зароджувався, широка торгівля великих міст з периферією були знищені татарами практично скрізь. Відбувся відрив Київської Русі від світових торговельних шляхів, затрималося формування буржуазних елементів суспільства. Деякі дослідники серед наслідків навали виділяють зміни в ході внутрішнього розвитку: перехід від добровільного єднання під Владою одного князя до піднесення ролі монарха. Але, всупереч думці деяких західних вчених, мон-голо-татари істотно не вплинули на сам характер культури, яка стояла набагато розвиненішою за культуру завойовників. Хоч у мову і проникли деякі слова, принесені татарами (базар, вежа, черевик, скриня, горище, ковпак, кафтан), загалом культура на Русі розвивалася на внутрішній основі. Крім того, знаходячись під владою степових орд, Київська Русь зберігала зв'язок з візантійським світом, що сприяло розквіту духовності в майбутньому. Руська митрополія перебувала під невсипущим контролем Константинополя, Володарі -Орда, розуміючи значення церкви, звільнили православне духовенство від данини й оголосили недоторканими його земельні володіння за умови, що митрополити, як і князі, будуть їздити за ярликом в Орду. Тому навіть у скрутні дні для Київської Русі часи в монастирях і церквах продовжувало концентруватися культурне життя.
Потрібно зазначити, що різні князівства різною мірою відчули наслідки монголо-татарського нашестя. Воно визначило остаточне оформлення в XIII - XIV ст. історичних шляхів розвитку основних регіонів Київської Русі: південно-західного з центром у Галицько-Волинському князівстві, яке охоплює в основному етнічні території сучасної України, північно-східного з центром у Володимиро-Суздальському князівстві і північно-західного з центром у Новгороді. Київське і Чернігівське князівства занепали. У зв'язку з переміщенням європейської торгівлі з Візантії в Західну Європу на Русі торговельні пріоритети перемістилися з Київського у Галицько-Волинське князівство, де перетиналися шляхи із західної, північної і східної Європи. Це, в свою чергу, обумовило інтенсивний культурний розвиток вказаного регіону. Литовське правління, що постало на українських землях з другої половини XIV ст., кардинально не вплинуло на культурний процес. Принцип литовської політики "нічого не змінювати і нічого не вводити" якнайкраще відповідав інтересам підвладного йому населення. Крім того, певною мірою литовське правління сприяло інтенсивним зв'язкам вказаних земель з Західною Європою і її впливу на місцеву культуру.