Літературна дискусія
У 1925 році розпочинається літературна дискусія із полеміки між Хвильовим та плужанином Яковенком. Останній напис статтю «Про критику і критику літератури». Хвильовий відповів листом «Про сатану в бочці або про графоманів, спекулянтів та інших просвітян», надрукованим у газеті (один із розділів «Камо грядеши»). Полеміка – точки зору на літературу та її шляхи розвитку.
Яковенко негативно відгукнувся про критиків, які необєктивно поцінували його оповідання, подане на конкурс, як твір низького художнього рівня. Він розкритикував новелу «Я (Романтика)» Хвильового. Хвильовий у листі – відповіді говорить про завдання і пріоритети української літератури.
Одна із тез його памфлету, яка знаходить розвиток у наступних памфлетах «Думки проти течії» (1925), «Апологети писаризму» (1926), статті «Україна чи Малоросія» (1926). У цих памфлетах визначена одна із провідних тез, яка уточнюється у розвитку літератури: Європа чи просвіта; культура чи халтура.
«Камо
грядеши» (1925 р.)
«Думки проти течії» (1925 р.)
«Апологети писаризму» (1926 р.)
«Україна чи Малоросія» (1926 р.)
Основні тези «Камо грядеши»:
Європа чи просвіта?
Культура чи халтура?
Європа для Хвильового символізує інтелігентність, фастівський дух неспокою, іст.-геогр. культурне поняття. У гаслі «Європа чи просвіта» заявлена спрямованість на вищі естетичні зразки, високу культуру. Тут позначився вплив теорії Шпенглера про циклічність розвитку суспільства, теорії Гегеля (Леніна) (ролі колоніальних націй і російського євразійства (російська культура – особлива, поєднує риси сходу і заходу, але в знятому вигляді, а не механічно)). Європа – це досвід багатьох віків. Пов’язана з азіатським ренесансом. Ця теза психологічної Європи розв’язується у всіх його статтях. Викликала полеміку.
М. Зборовська: ця реакція зумовлена тим, що для імперії психологічний аналіз є небезпечний, бо сприяє самоусвідомленню національного суб’єкта. Це гасло Європи було гаслом художнього пошуку, орієнтації української літератури на вищі європейські зразки. З цим гаслом пов'язаний також був ідеал громадської людини або людини фаустівського типу, яка втілює дух неспокою, пошуку.
Автор заперечує просвітянство, масовім. Прихильниками масовізму є члени «Плугу», яких він називає олімпійцями.
Тези памфлетів:
Про азіатський ренесанс. Автор підкреслює, що азіатський ренесанс – це майбутній розквіт мистецтва в Китаї, Індії. Тобто під впливом роботи Шпенглера про занепад Європи, висуває тезу про азіатське відродження. Ця теза розвивається і в художніх творах. Це міф Хвильового, який не реалізувався.
Чинники створення міфу:
Вплив ідей Шопенгауера про занепад Європи, кризу європейської культури, звідси на перший план теза про розвиток незахідних культур.
Сприйняття більшовицької революції як повстання молодого Сходу проти старого Заходу.
Надія на українське національне відродження (пов’язана із вірою в те, що можна поєднати ідеї національних і соціалістичних революцій).
Однією із важливих тез дискусії є теза про те, який напрям, стиль буде превалюючим для нового мистецтва. Хвильовий проголошує, що це має бути романтика вітаїзму (життя) – це фактично активний романтизм, який утверджує дух неспокою, культ краси і сили, яка здатна змінити світ. Тому Хвильовий у полеміці говорить, що це такий напрям на для ЕНКів. Романтику вітаїзму утворюють комунари, розвинені інтелекти. Мистецтво першого періоду азіатського ренесансу.
Ще одна важлива тезаа дискусії – ставлення до Росії, російської літератури, культури. Вона викликала найгострішу полеміку. У дискусію втрутився Сталін. Дискусія набула політичного, ідеологічного характеру. Хвильовий підкреслював, що українська література має орієнтуватися на європейську культуру, а не на російську («у всякому разі не на російську»). Причина – у 20-х роках у Росії розвивалася пролеткультівська література невисокого зразка.