Аркадій Любченко (1899 – 1945)

Народився у с. Старий Животов на Уманщині. Закінчив церковнопарафіяльну школу, гімназію. Втупив на медичний факультет, але не закінчив його, бо брав участь у подіях громадянської війни у 1921 – 1922 рр.

1923 р. – переїздить до Харкова, де плідно займається літературної діяльністю.

1926 р. – виходить збірка новел «Буремна путь»

1929 р. – написана повість «Вертеп», яку називають синтезом розстріляного відродження, а А. Любченка – синтезатором розстріляного відродження.

У 1932 р. – виходить збірка «Вітрила»; 1937 р. – «Вибрані твори»

Відомий як прозаїк, драматург.

У цей час ним зацікавилося КГБ.

1937 р. – арешт,1938 другий арешт, але йому вдалося уникнути репресій.

У період війни відмовився від евакуації і залишився у Харкові.

1942 р. – переїздить до Києва.

Його турбувала виразка шлунка.

1943 – їде на лікування до Галичини у Моршин.

Там вийшла його повість, яка написана у 1929 р. «Вертеп».

Ним зацікавилось гестапо

Відступає з німецькими військами до Німеччини, бо боявся розправи більшовицького режиму.

На 3-ій день після операції він помирає.

«Вертеп»

«Вертеп» - лірична повість, яка синтезує ідеї, характерні для культурного відродження, утверджує романтику вітаїзму, яку проголошував Хвильовий.

Це втілення мрії про український народ, про подолання провінційності, про опанування європейської культури.

Головна ідея – ідея вічного неспокою, ідея творчої наснаги, ідея віри в народ і Україну.

Ю. Шевельов за значенням до своєї епохи порівнював її із «Фаустом» Гете і з «Божественною комедією» Данте.

Це твір, в якому поєднуються різні види мистецтва: кінематограф, література, музика і живопис.

У творі можна виділити 2 провідні дискурси:

1. Національний – розкриття образу України, національно-політична концепція боротьби за нову Україну, утвердження нової України.

2. Філософський, антропоцентричний – утвердження гуманістичної спрямованості нової України, утвердження людини як центру світу.

Це твір, у якому поєднуються риси романтики вітаїзму, особливості необароко, імпресіоністичні засоби.

Твір має символічну загалом назву. Цей твір варто розглядати як політеїста і в семантичному плані, і в плані стильовому.

Назва «Вертеп» пов’язує нас із вертепним театром середньовіччя, але разом з тим автор вказує, що це новітній вертеп. Твір складається з 11 новел, має композиційну рамку.

У вступній новелі «Слово перед завісою» автор підкреслює, що це прийде новітній вертеп. У цьому дійстві важливу роль мають думки, почуття.

Якщо в середньовічному вертепі утверджували універсальність світу, ???????????? керував лицедіями, то тепер підкреслюється значення людини як центру світу.

Рушієм дії є протиріччя. У цьому вступному розділі ми побачимо значення кольорової семантики у розкритті концепції твору. Сірий колір підкреслює пасивність, інертність особистості, її спокій. Чорний і темно синій кольори іноді нагадують розмежовану просторінь праці. Зелений колір життєдайний. Є колір червоний – «нестримних палахкотінь», тобто пошуку, вічного неспокою.

Автор досить плідно використовує прийом синестезії – кольоровий звук, поєднання кольорових і звукових образів.

Подається образ старої України як героїні екзотичних танків. Автор підкреслює вадливість народження нової України, яка буди індустріальна Україна, це Україна міста. Нова Україна виростає із старої України.

З’являються проблеми міста і степу; майбутнє за містом.

Особливості хронотопу – його горизонтальний характер. Праве вікно – смерть, ліве – майбутнє, перебування героя у кімнаті – сучасність.

Мають значення блокноти, в яких людина фіксує якість події. Вони символізують минуле. З них людина бере те, що важить для майбутнього.

Автор показує окремі об’єкти повсякденної реальності.

Могила – минуле. Підкреслюється зв'язок минулого і майбутнього. Без нього не може бути нової України.

Говорячи про концепцію цього твору, ми маємо звернути увагу на назву ще в іншому аспекті. Поєднує риси, характерні для бароко, містерії та інтермедії, але вони мають інший характер. Поєднуються більш абстрактні та емпіричні розділи.

У творі чимало роздумів пов’язаних із зв’язком матерії та духу.

Розділ «Сеанс індійського гастролера». Персонажі реальні, але вони не мають конкретних імен: оповідач, жінка, дівчина, робітник.

Є персонажі умовно лялькові, які виражають певні сентенції – індійський філософ Сакія-Муні, 2 чоловіки.

Є образи уявні: степ, місто.

З’являється книжка індійського філософа Сакія-Муні, в якій містяться роздуми про нірвану, про матеріальне і духовне. Автор утверджує ідею вічної матерії – ідея неспокою, яку протиставляє ідеї вічного духу, ідеї нірвани, яка символізує бездіяльність.

Побудовані роздуми про значення неспокою, про значення творчого пошуку.

У новелі «Танок людського вечора» звучить гімн місту як символу нового життя. з містом пов’язана категорія сильної особистості, яка може змінити життя.

Він показує місто як мегаполіс протиріч, місто, яке представлене різними людськими постатями. Вважаючи, що це місто може оновитися, коли в ньому з’являються герої степу. Мотив підкорення міста героєм степу.

Цей твір розглядають як синтез ідей розстріляного відродження.

Автор підкреслює зв'язок миттєвого і вічного і зазначає, що людина існує для того, щоб скоряти світ своєю творчістю, своєю працею. У цьому ми відчуваємо зв'язок із романтикою вітаїзму, яка була характерна для покоління розстріляного відродження.

У новелі «Пантоміма» автор ставить питання про ірраціональне начало в людині.

У новелі «Лялькове дійство або повстання ??????» мова йде про дискусію двох чоловіків з приводу біологічного і раціонального, яку роль відіграють пристрасті, емоції. Мова йде про статеві проблеми, еротичні. Підкреслюється значення молодого покоління у житті.

Автор виводить образ жінки, яка не має конкретного імені, але цей образ конкретний – жінка, яка втратила чоловіка, яка шукає своє щастя і знаходить його. Але жінка – це і символ України, символ життя; жінка - символ вічності життя. жінка символізує життєві сили відродження українського народу.

Ці ліричні повісті поєднуються композицією рамки.

Твір звершується розділом «Наказ», побудований за принципом лаконічних тез, характерні для розстріляного відродження. Лейтмотив – думка про повноту буття, про енергію творення, про важливість творчого начала, те, що визначало романтику вітаїзму. Утверджується пафос оптимізму і дух неспокою.

Тому ми говоримо, що це політекст (за жанром, за семантикою). Тут з’являється полісемантичність.

1. Окремі розділи – новели, а в цілому – це лірична повість, до поєднується матеріал емпіричний, абстрактний і конкретний.

2. Синтез різних стильових принципів – імпресіонізм, романтика вітаїзму, необарокові риси, частково виявляються риси соціального реалізму.

3. Синкретизм образів – поєднання словесного мистецтва з живописом і музикою.

4. Принцип синестезії.