Юрій Яновський (1902 – 1954)

Біографія

Народився в с. Майєрове на Єлисаветградщині Кіровоградської області у заможній селянській родині.

Закінчив церковно-парфіянську школу; згодом Єлисаветградське реальне училище. Після його закінчення вступає до Київського політехнічного інституту (1922), але не закінчує його.

Він любив морську стихію, мріяв про неї.

Помирає від виразки шлунку.

Творчість

Перший його вірш надрукований російською мовою під псевдонімом Непь носив назву «Море».

Його обдарування відчув Міхаель Семенко, який тоді активно організував угрупування футуристів

1925р. – Ю. Яновський переїздить до Харкова, туту входить до організації ВАПЛІТЕ, тут з’являються його перші новели.

Потім під впливом Семенка переїздить до Одеси – міста, у якому в 1926 – 1927 рр. був редактором на одеській кінофабриці.

Знову повернуся до Харкова і вже далеко від берегів Одеси у 1928 р. з’являється його перший роман «Майстер корабля».

Згодом з’являються романи про події громадянської війни «Чотири шаблі» (1930).

Особливо гостро його критикували у 1947 за роман «Жива вода» - роман про повоєнне життя (потім назва – «Мир»). Це була складна смуга його життя. у нього була рідкісна бібліотека, але він змушений був продавати книги, щоб якось вижити. Його змусили заплатити гроші за набраний роман «Жива вода», який був не надрукований.

Творчість

Роман «Майстер корабля» вийшов друком у 1928 р. сам автор підкреслював, що цей твір народився далеко від моря.

Протягом семи місяців був написаний роман. Це книга, яка утверджувала романтику вітаїзму, повноту буття. Книга, у якій автор утверджував красу молодості і творчої праці.

Ю. Яновський у анкеті ВАПЛІТЕ підкреслював у 1926 р. – «пишу під Лондона і Кіплінга»; підкреслював свою неоромантичну орієнтацію.

У цьому романі він виступає як виразний неоромантик. Це неоромантичні риси виявляються у відображенні екзотичних обставин дії; у незвичних іменах героїв, у піднесеності героїв над буднями, в утвердженні повноти буття, романтики вітаїзму.

Для роману характерне елліністичне світовідчуття – відображення молодості як свята життя. це модерні стичний роман, в якому виявляється модернізація комунікативної функції автором, текстом і читачем.

Це роман, в якому автор відступає від традиційної форми. Це нова форма, в якій оповідь ведеться у формі ліричної сповіді головного персонажа То Ма Кі (Товариш Майстер Кіно). Це редактор кінофабрики.

Його прототипом був сам Юрій Яновський.

Дійсність осмислюється з висоти майбутнього. У 20-ті рр. він говорить з відстані 70-х рр.

У цьому творі домінує раціоналістичний стрижень – поетика саме умовного моделювання.

Для героїв характерне романтичне світовідчуття, світо вираження, асоціативність.

Майстер Корабля розкриває цей ?????????????? моря і творчості; моря і кіномистецтва. Море осмислюється (за словами Маланюка) як психологічна категорія, тобто море як втілення не тільки краси, неповторності; море як втілення свободи.

У творі заперечується стереотипи у малюванні морської стихії.

У творі є роздуми щодо традиційного змалювання моря. Від такої традиції автор хоче відійти. Це прагнення показати свободу самовияву особистості і утвердити повноту людського буття.

Цей роман стилізований під кіно мемуари. Написаний як спогади редактора кінофабрики То Ма Кі.

Автор приділяв дуже важливу увагу заголовку цього твору. Назви:

• Українське хворе кіно

• Мемуари редактора кафедри

• Мемуари старої людини

• Мемуари про море

• Мемуари То Ма Кі

• Майстер корабля

Назва романтична, багатозначна і символічна.

До твору взято 4 епіграфи. Вони концептуально пов’язані. 1-й взятий із твору Гоголя. Він виражає дух вітаїзму , повноти буття. 2-й взятий із Гете. У творі говориться про романтичні пригоди. 3-ій із твору Вільдорта. Безпосередньо пов'язаний із морськими пригодами.4-ий із Горація.

Інший головний персонаж – друг То Ма Кі – режисер Сев. Прототип – О. Довженко (Сашко Енергійний Веселий).

Є балерина, у яку закохуються друзі – Таях (Іта Пензо – прототип), про яку говориться, що вона напівсловянка, напівіталійка.

У творі є й інші персонажі, які мають реальних прототипів:

Моряк Богдан – кінорежисер ????????

Професор - художник ?????????????

Директор кінофабрики - ???????????

Вигадані персонажі – сини То Ма Кі – Майк (пілот), Генрі (письменник).

То Ма Кі поетизує будь-яку працю людини, в якій виявляється творче начало. Звучить натхнений гімн людським рукам – гімн творчому началу в людському житті.

До спогадів То Ма Кі втручаються його сини. Вони висловлюють свої міркування ,як розвивати ті чи інші сюжетні лінії. Майк до цих спогадів вміщує поезію Пам’ятник», який поетизує людину творчої праці.

Це гімни молодості, молодість розкривається через головних персонажів То Ма Кі, Сева, Таях.

13. 12. 11.

У творі важливе значення мають образи-символи. Головний у структурі твору – образ корабля. З ним пов'язаний символ майстра корабля.

Виходячи із концепції твору – корабель – це сама українська держава. Автор мріє про те, щоб відбулося духовне відродження за законами краси, творчості, свободи, відродження всієї держави.

Корабель – це держава. Майстер корабля – це фігурка на кораблі, яка має вивезти його із будь-яких складних випробувань, яка спрямовує рух до успішного завершення плавання.

У творі говориться, що має бути інший майстер корабля – людина, яка пройшла через різні випробування.

Богдан говорить, що майстром корабля має бути дівчина. Він сам виготовляє бронзову фігурку Баджін.

Жінка – основа життя, жінка дає життя.

Майстер корабля символізує і вічність життя, і продовження життя, і прагнення до життя. Майстер корабля у автора – український народ, який відродиться. В основі цієї віри є люди творчої праці.

Море виступає як символ свободи, а місто виступає як символ рідної землі, як символ рідного берега.

У своїх героях він підкреслює прагнення до гармонії, до краси. Найбільше це підкреслює в образах Сева і То Ма Кі.

Через Тайах підкреслюється віра у духовне відродження людини і духовне відродження нації.

Республікою автор називає Україну.

Однією з особливостей цього твору є звернення до екзотичних обставин. Вони надають особливу чарівність твору, ліричність. Підкреслюють силу духу, витримки.

Важливе місце у творчості Яновського посідають романи, присвячені подіям національно-визвольного руху і подіям громадянської війни.

«Чотири шаблі» вийшов друком у 1930 році, якому автор приділяв досить багато уваги, який відіграв неабияку роль у його творчості. Був заборонений майже 50 років. Тільки у 1983 році роман був удруге надрукований.

Роман складається з кількох розділів (7 розділів), які автор сам називає піснями. Отже, конденсована розповідь, що на його погляд дає можливість використати пісенну структуру.

Віршові початки побудовані за принципом античної драми. Вони складаються з партії голосу і партії хору. Партія голосу дає повністю розгорнуту концепцію наступної епічної частини пісні, а хорова партія виступає лейтмотивом.

В романі була присвята, але вона знята з пізніших видань («Партизинам України присвячується»).

До роману є епіграф з колядки Метлинського, яка підкреслює поетичну стихію народної боротьби, символізує піднесеність боротьби.

У творі розкриваються події національно-визвольної боротьби 17 – 20 рр.

Автор використовує розповіді-мемуари Григора Тютюнника – одного із безпосередніх учасників національно-визвольних змагань, одного із члена Центральної Ради, який у 20-ті роки перебував на Одеській кінофабриці і багато розповідав про особливості партизанського руху.

Твір відображує не більшовицьку партизанщину, бо автору дорікали, що він не показав більшовизму у війні. Мова йде про партизанський рух, про боротьбу поневоленого народу.

Автор розкриває стихійну боротьбу народу за свою свободу проти поневолювачів рідного краю.

У пісні, присвяченій подіям громадянської війни, 3 – першим повоєнним рокам.

Я. Гиатюн стверджує, що за авторським задумом повинно бути 8 пісень. У 8-ій автор показував крах ілюзій у прагенні до свободи бойових побратимів. 8-ма частина залишалася ненадрукованою, незавершеною, зберігається у архівах Ю. Яновського.

Головними персонажами є чотири бойових побратими: Шахай, Остюк, Галат, Марченко.

Події громадянської війни описуються в неоромантичній стильовій манері. Автор поетизує прагнення героїв до свободи, показує їхні героїчні вчинки, протиріччя між організованим началом і стихією.

Організоване начало втілює Шахай, прихильником анархізму виступає Марченко.

У 4-х частинах досить яскраво підкреслюється спадковість генетичного коду ,спадковість прагнення до свободи.

Рід для Яновського як нація.

Автор прагне показати своїх героїв як відважних борців за свободу, як людей, сповнених своєї відповідальної місії перед народом.

Це не бандійський рух, а армія, тому вже називаються Марченком, генералами французької армії.

У 5,6 піснях наявне авантюрно-пригодницьке начало, яке характерне для жанру авантюрного роману.

У 5-ій пісні автор показує одного з героїв, який перебуває як дипкур’єр у Парижі. Автор показує його у різних обставинах міста, його зверненість до минулого.

3 останні частини виразно втілюють мости втраченого покоління.

Герої після війни опиняються у різних віддалених точках, у чужому для них просторі.

Захоплення красою Парижа викликає захоплення французькими жінками.

Чужий простір є місцем для роздумів і про свою країну. Автор протиставляє природне, культурне середовище і цивілізаційне місто.

Герой у прекрасному місті відчуває ностальгію за степом, який втілює для нього свободу. Разом з тим виникає відчуття страху за майбутнє своєї країни. Виникають почуття до Лоретти. Відбуваються випадкові зустрічі. У морзі побачив мертвого чоловіка, аде за повіками ще було життя. він надає йому допомогу. Його країна – країна тільки матерів.

У 6-ій пісні автор переміщує Марченка до Сибіру. Сибір – місто заслання багатьох. Це перебування у Сибіру автор пов’язує з мотивом золото шукання; цей мотив підкреслює, що людина анархічної поведінки не зупиниться заради наживи навіть перед тим, щоб вбити свого напарника.

Спустошений вплив війни на людину – проблема

У Сибіру відбувається зустріч Марченка з Остюком.

Герої відчувають свою зайвість у тих обставинах. У мирних обставинах вони не відчувають своєї реалізованості. Складність утвердження нації в умовах в умовах соціальної несвободи.

Автор знову показує їх у екстремальних обставинах. Доживає останні дні Марченко.

З’являється невеличке післяслово, якого спочатку не було. Це спробу автора захиститися від можливих звинувачень.

Форма новелістичного роману.

20.12.11.

«Вершники» Зинкевич переклав роман російською мовою, після цього у 1935 році роман надрукували на Україні. Вважали, що це один із кращих творів про події громадянської війни.

Після того, як був реабілітований у 1983 році роман «Чотири шаблі» були досить полярні оцінки критиків і в художньому плані вище ставиться роман «Чотири шаблі». Про роман «Вершники» говорили як про твір реабілітаційний.

У творі «Вершники» автор продовжує розвивати події громадянської війни. Це роман новелістичний – кінематографічний прийом монтажу кадрів.

Роман складається із 8 новел, які пов’язані концептуально і долею тих чи інших персонажів, які діють у ряді новел.

Можна говорити про те, що автор розкриває апокаліптичні події громадянської війни. Попри певну тенденційність твору, данин ідеологемам того часу, він досить глибоко переживає проблему розпаду роду, родової єдності. Розкриває дилему родового і класового.

Перша новела, якою відкривається роман, «Подвійне коло» справедливо може вважатися однією з найтрагічніших новел про подіє громадської війни.

Новела «Подвійне коло» має таку назву не випадково, бо йде протистояння родового і класового; боротьба між правдою і кривдою; події відбуваються на фронті і в тилу.

Автор одразу ж вводить нас у напругу подій громадянської війни. Автор, використовуючи, кінематографічний принцип монтажу кадрів, показує битви, які відбуваються між братами, які воюють під різними прапорами, виголошують різні політичні пріоритети.

У першій битві зустрічаються Андрій і Оверко Половці. Андрій командував загоном добровольчої армії Денікіна, а Оверко очолював кінне військо козацького отамана Симона Петлюри.

У цій сутичці між братами на перший план виступає протистояння родового і класового.

Ці битви побудовані за одним принципом. Брат переможений. (У цій сутичці переможений Андрій). Нагадує батьківський заповіт про рід. Брат – переможець ігнорує цей батьківський заповіт.

Андрій – прихильник єдиної неподільної Росії, він монархіст за своїми поглядами. Інші погляди відстоює Оверко. Підтримує національну ідею. Для Яновського улюбленими стихіями були степ і море. Далі замальовується епізод тилу, Мусій Половець – батько. Він згадує своїх синів. Мова йде про 5-ро братів, які воюють під різними прапорами. У наступній битві зустрічаються Оверко і Панас, який очолює загін анархістів. Сашко має 15 років, разом з Панасом перебуває у загоні, не має чіткої політичної орієнтації. Третя битва, у якій зустрічаються Панас та Іван Половці. Іван очолює інтернаціональний загін червоних. Підкреслюються різні прапори (чорний і червоний). Це протистояння було досить характерне для подій громадянської війни. Іван Половець помилував Сашка. Важливе значення має стилістична фігура – вирій степового неба. Автор підкреслює, що пекло на землі, підкреслюється неймовірна серпнева спека. Міфологічний зв'язок із землею і небом знаходить вияв у символі блакитних веж. Герої звертають свої погляди до неба.

Архетип роду знаходить свій розвиток і наступній новелі «Дитинство». Зображується дитинство одного із учасників війни Данилка. Підкреслюється зв’язок поколінь.

«Шаланда в морі» - показана родинна злагода, виховали 5 дітей, але вони не зберегли рід. Важливе значення надається жіночому образу – як берегині роду. Гостріше відчувається трагедія, яку ми бачили в першій новелі.

«Шлях армії» - відчувається більше данина ідеологемам, певна тенденційність автора.

Твір відіграє важливе значення у творчій біографії Юрія Яновського і у розкритті подій громадянської війни.

Ю. Яновський – виразний представник неоромантичної стильової парадигми. Поєднуються риси імпресіонізму, частково риси символізму.