История(книга)

3.11. ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ

Люблінська державна унія 1569 р. відкрила широку дорогу в Україну католицизму. З 1564 р. нa зeмляx Рeчi Пoспoлитoї впeршe з’явилися єзуїти – члeни чeрнeчoгo oрдeну, нaцiлeнoгo нa aктивну мiсioнeрську i пeдaгoгiчну рoбoту сeрeд iнoвiрцiв. Виникaють пeршi єзуїтськi кoлeгiї, в тoму числi у Вiльнi (1569), a нa Русi – в Ярoслaвлi (1574), які під час надання освіти навертали учнів в католицизм. Нa xвилi циx нoвaцiй був нaписaний трaктaт вiдoмoгo єзуїтськoгo тeoлoгa, рeктoрa Вiлeнськoгo унiвeрситeту Пeтрa Скaрги «Прo єднiсть Бoжoї Цeркви пiд oдним Пaстирeм», з присвятою князю Oстрoзькoму. У книзi oбґрунтoвувaлись пeрeвaги iстиннoї (римськoї) цeркви нaд xибнoю (грeцькoю). Пiдкрeслюючи нeлaд, щo пaнує в oстaннiй, Скaргa oсoбливий нaгoлoс зробив нa нeoсвiчeнoстi прaвoслaвнoгo клiру. Нa йoгo думку, цe зрoзумiлo, бo: нe булo щe нa свiтi i нe будe жoднoї aкaдeмiї, кoлeгiї, дe б тeoлoгiя, фiлoсoфiя тa iншi нaуки iншими мoвaми [oкрiм лaтинськoї i грeцькoї] вивчaлись... Зi слoв’янськoї мoви жoдний нe мoжe бути вчeним.

Нa виклик, кинутий Скaргoю, відповів князь Костянтин Острозький. З кінця 1576 р. в Oстрoзi його кoштoм пoчинaє дiяти новий нaукoвo видaвничий зaклaд. Йoгo пoчaткoвa мe тa – пiдгoтувaти випуск пeршoї друкoвaнoї Бiблiї цeркoвнo слoв’янськoю мoвoю i цим утвeрдити її рiвнoвaртiснiсть зaгaльнoвизнaним сaкрaльним мoвaм – дaвньoєврeйськiй, грeцькiй i лaтинськiй. Бiблiя вийшлa в свiт 12 сeрпня 1581 р. Ця книгa, нaдрукoвaнa в Oстрoзi рoсiйським eмiгрaнтoм Iвaнoм Фeдoрoвим Мoсквитинoм, з пoлiгрaфiчнoгo бoку є визнaним шeдeврoм слoв’янськoгo книгoдрукувaння, a тeкстoлoгiчнo i дoнинi ввaжaється кaнoнiчнoю.

Власне школа виникла у 1578 р. Прo oбсяг нaвчaльниx прeдмeтiв, щo тут виклaдaлися, є лишe пoбiжнi свiдчeння. Припускaють, щo учнi вивчали дисциплiни циклу сeми вiльниx мистeцтв – грaмaтику, aрифмeтику, гeoмeтрiю, aстрoнoмiю, музику, ритoрику й дiaлeктику. Ритoрикa, нaйiмoвiрнiшe, дoпoвнювaлaся вiдoмoстями з пoeтики, a в курсi дiaлeктики

111

oснoви фiлoсoфiї пoєднувaлися з eлeмeнтaми лoгiки. Нoвoввeдeнням стaлo вивчeння грaмaтики трьox мoв – грeцькoї, лaтинськoї i цeркoвнoслoв’янськoї. Ствoрeння шкoли слoв’янo грeкo лaтинськoгo типу булo спрaвжньoю рeвoлюцiєю в oсвiтнiй прaвoслaвнiй трaдицiї, впeршe пoєднaвши нa пoрубiжжi грeкo слoв’янськoгo культурнoгo aрeaлу i кaтoлицькoї Єврoпи вiзaнтiйський Сxiд з лaтинським Зaxoдoм.

Серед викладачів школи були видатні представники украї нської та зарубіжної інтелектуальної еліти: Г.Смотрицький, В.Суразький, Д.Наливайко, К.Казимирський, Я.Лятош, К.Лу каріс (згодом він став патріархом Константинопольським) та інші.

З пoчaткoм XVII ст. i aкaдeмiя, i шкoлa пoчинaють зaнeпaдaти. Син князя Острозького Януш був католиком, він не закривав школу через пам’ять про батька, але не опікувався нею. А року 1624 го остання спадкоємиця князів Острозьких, католичка Анна Алоїза, академію закрила, а на її місці заснувала єзуїтську колегію.

Нові терміни і поняття

Клiр (від грец. «клірос» – жереб) – у християнській церкві сукупність священнослужителів (священиків, єпископів) та церковнослужителів (пса ломщиків); те саме, що й духовенство.

Унія (від лат. «уніо» – єднання) – об’єднання православних та католиць ких церков, з визнанням главенства папи римського при збереженні своїх обрядів та богослужіння.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Хрестоматія з історії України. Посібник для 7 11 класів середньої школи / Упор. В.І.Гусєв, Г.І.Сургай. – К.: Освіта, 1996. – С. 70.

2.Бойко О. Історія України. – К.: Академвидав, 2007. – С. 107.

3.Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К.: Генеза, 1997. – С. 125 127.

112

3.12. ВИДАТНІ ОСОБИСТОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ

ІСТОРІЇ ПОЛЬСЬКОBЛИТОВСЬКОЇ ДОБИ

Вишневецький Дмитро (р.н. невід. – 1563) – князь, перший з досто

вірно відомих козацьких гетьманів (бл. 1552 1563). Походив зі старовин

ного роду Гедиміновичів. Близько 1552 р. збудував на острові Мала

Хортиця замок, який став прототипом Запорозької Січі, і згуртував на

боротьбу проти татар кілька сотень козаків. У 1557 1958 рр. відбивав

напади кримських татар на чолі з ханом Девлет Гіреєм І на Хортицю,

в жовтні 1657 р. здобув турецьку фортецю Іслам Кермен і вивіз звідти

на Хортицю всі гармати. Намагався організувати союз держав (Польща, Московія), в якому брали б участь і запорожці, для боротьби проти Туреччини і Кримського ханства. На початку 1559 р. здійснив вдалий похід у Крим, визволивши кілька тисяч українських невільників. У 1563

р. Вишневецький втрутився в боротьбу за молдавський престол. Під час

походу у Молдавію 4 тисячний козацький загін зазнав поразки у бою під

Сучавою від військ претендента на престол Стефана IX Томші. Вишне

вецький був взятий в полон і виданий турецькому уряду. За повідомлен

ням «Хроніки Мартина Бєльського» Вишневецького після жорстоких

катувань за наказом султана Сулеймана II було скинуто з вежі на залізні

гаки, вмуровані у прибережну стіну в Константинополі. Князь Вишне

вецький – герой української народної думи про Байду.

Дрогобич Юрій (Котермак Юрій, син Доната) (бл. 1450 – 4.02.1494)

–український вчений ХV ст., доктор філософії (з 1478 р.) і медицини (з 1482 р.). Народився в м.Дрогобичі. Навчався у Краківському універ ситеті, де йому в 1470 р. було присвоєно ступінь бакалавра, а в 1473 р.

–магістра. Викладав медицину, філософію і астрономію в Булонському університеті, в 1481 1482 рр. був ректором цього навчального закладу. В 1487 р. (за іншими даними – 1488 р.) – професор Краківського університету. В 1483 р. в Римі вийшла книга Дрогобича «Прогностичні судження...» – перший друкований твір українця, виданий за кордоном.

Могила Петро Симеонович (1596 чи 1597 – 1647) – визначний цер ковний і культурний діяч ХVІІ ст. Син Симеона Могили – господаря Волощини і Молдавського князівства. Освіту здобув у Львівській братській школі, вивчав теологію у Паризькому університеті. Служив у польському королівському війську, брав участь у Цецорській битві 1620 р. і Хо тинській війні 1621 р. В 1625 р. Могила прийняв чернецтво. В 1627 р.

його було обрано архімандритом Києво Печерської Лаври, а з 1632 р.

(з 1633) – митрополитом Київським. Відстоював права Православної

Церкви і в 1632 р. добився від короля Владислава IV її легалізації в

8. 3798

113

Україні. Могила створив гурток вчених і культурних діячів, т. зв. Мо гилянський Атенеум (С. Косов, А. Калнофойський, Т. Земка та ін.), який під його керівництвом здійснив реформу церковного життя та опрацю

вав проект «Православного ісповідання віри» – першого православного

катехизису, який був остаточно затверджений східними Патріархами в 1643 р. У 1631 р. відкрив Лаврську школу, яка в 1632 р. була об’єднана

зКиївської братською школою і в 1633 р. дістала назву Києво Моги лянська колегія. Реставрував Софійський собор і будинки Києво Пе

черського монастиря, дав доручення розкопати зруйновану татаро мон

голами Десятинну церкву. Могила був автором низки богословських

творів – «Євангеліє Учительне», «Служебник», «Хрест Христа Спасите

ля», «Требник Петра Могили», численних полемічних праць і проповідей.

Помер у Києві, похований у Києво Печерській Лаврі.

Острозький КостянтинBВасиль (1526 – 1608) – видатний політичний

і культурний діяч, князь. Народився у Дубно. Володів великими маєт

ностями на Волині, Київщині, Поділлі та в Галичині. Був старостою

володимир волинським, маршалком волинським, воєводою київським і

сенатором. Острозький був претендентом на польський престол після

смерті Сигізмунда II Августа і московський трон після смерті царя

Федора Івановича. Послідовно захищаючи українські політичні права, став одним з лідерів опозиції, яка не підтримувала укладення Люблінсь кої унії 1569 р. Виступав за те, щоб Україна увійшла на рівних правах

зПольщею і Литвою до нового федеративного державного об’єднання.

Острозький був засновником шкіл у Турові, Володимирі Волинському, академії і друкарні в Острозі. У 1581 р. на його кошти був виданий перший повний текст Біблії староукраїнською мовою (Острозька Біблія). Відігравав важливу роль у релігійному житті України. Не заперечуючи в принципі проти об’єднання католицької і православної церков на

умовах рівності, виступав за те, щоб справа унії розглядалася на церков ному соборі, а не вирішувалася тільки вищим духовенством. У 1596 р. під час Берестейського церковного собору очолив опозицію. Помер у

Острозі.

Потій Іпатій (світське ім’я Адам; 1541 – 1613) – визначний письмен

ник полеміст, єпископ, а пізніше – греко католицький митрополит

Київський і Галицький (1599 1613). Родом з Рожанки на Підляшші. Походив з української шляхти. Після закінчення Краківського універ ситету Потій перебував при дворі князя Радзивілла Чорного, пізніше служив секретарем короля Сигізмунда III Августа, був земським суддею

у Бересті, берестейським каштеляном і сенатором. Овдовівши, постриг ся у ченці. З 1593 р. став володимиро берестейським єпископом. Один

114

з організаторів Берестейської унії – саме він разом із луцьким єпископом

К. Терлецьким їздив у 1595 р. до Риму, де Папа Климент VIII проголосив

унію католицької і православної церков. По смерті митрополита М.

Рогози Потій став митрополитом (1599 1613 рр.). Потій активно нама

гався утверджувати правове становище уніатської церкви в Речі Поспо литій, працював над залученням до церкви духовенства і шляхти, при

єднав до унії Перемишльську єпархію. Потій був автором публіцистич

них творів, спрямованих на захист унії, зокрема «Унія, або виклад...

артикулів до об’єднання», «Календар римський новий», «Оборона собору

Флорентійського».

Смотрицький Герасим Данилович (р.н.невід. – 1514) – письменник, педагог, культурно освітній діяч. Народився у с. Смотричі на Поділлі в

шляхетській родині. До 1576 р. був міським писарем у Кам’янці Под

ільському. Згодом на запрошення князя К.Острозького переїхав до Острога, де став одним із передових діячів Острозького братства. 3

1580 р. – перший ректор Острозької академії. Разом з І.Федоровим

готував видання Острозької Біблії (1581), написав віршовану передмову до неї, був її головним перекладачем. Смотрицький – автор першої

друкованої пам’ятки української полемічної літератури «Ключ царства

небесного…» (1587). Він написав також низку полемічних сатиричних творів, що не збереглися. У своїх працях Смотрицький полемізував з

єзуїтами, критикував католицьке вчення про божественне походження папської влади. Твори Смотрицького написані мовою, близькою до народної. Помер в Острозі.

Смотрицький Мелетій (до прийняття чернецтва – Максим) (бл. 1578 1633) – церковний і культурний діяч, письменник полеміст. Син Г.Смот рицького. Навчався в Острозькій академії, у Віленській єзуїтській ко легії, у Лейпцизькому, Нюрнберзькому та Віттенберзькому університе тах. Здобув учений ступінь доктора медицини. У 1616 р. постригся у ченці. Виступав спільно з членами Віленського братства на захист пра вославної віри. У 1618 1620 рр. – викладач і ректор Київської братської

школи. З 1620 р. – архієпископ полоцький. Написав низку полемічних

трактатів, спрямованих на оборону православ’я. Після подорожі у 1623

1625 рр. до Константинополя, Сирії і Палестини Смотрицький перейшов на унію. З цього часу до кінця життя перебував у Дерманському мона

стирі на Волині. Найвизначніший твір Смотрицького – «Грамматіки

словенськія правильное синтагма...» (1619), в якій він упорядкував цер ковно слов’янську мову.

115

Нові терміни і поняття

Схимник – православний ченець, який прийняв схиму – урочисту обітницю дотримуватися аскетичних правил поведінки.

Требник – православна богослужбова книга.

Катехизис (від грец. «катехізіс» – повчання) – викладання християнського віровчення у формі запитань відповідей.

Рекомендовані джерела та література для поглибленого вивчення теми

1.Яковенко Н. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ ст. – К.: Генеза, 1997. – С. 116 144.

2.Довідник з історії України: У 3 х т. / За ред. І.Підкови та Р.Шуста. – К.: Генеза, 1995.

Мапа 3.

Українські землі у складі Великого князівства Литовського та королівства Польського (середина ХIV – друга половина XVІ ст.)

116

МАТЕРІАЛИ ІЗ ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕМИ 3

ПИТАННЯ З САМОКОНТРОЛЮ

1.Що означав і як втілювався у життя у Великому князівстві Литовському принцип: «Старини не рушимо, новини не вводимо»?

2.Чому литовсько українська шляхта, на відміну від магнатів, підтримувала ідею укладення польсько литовської унії?

3.Як діяльність православних братств у ХVІ ст. впливала на

культурне та духовне життя українського суспільства?

4.Чому наприкінці ХV ст. різко зросла загроза українським землям з південного сходу?

5.З яких причин Запорозьку Січ називають «козацькою христи янською республікою«?

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.За оцінками українських учених метою політики польських королів

уземлях Галичини в ХІVBХV ст.ст. було:

А) утвердження її статусу як автономного «королівства Руського» в складі Польської держави;

Б) перетворення її в одну з провінцій Польської держави – Руське воєводство.

2.Кревську династичну унію між Литвою і Польщею укладено в:

А) 1385 р.;

Б) 1413 р.;

В) 1569 р.; Г) 1596 р.

3.Результатом Люблінської унії було створення:

А) конфедеративної держави – Речі Посполитої, в якій Польща

та Литва зберігали свій суверенітет;

Б) федеративної держави Речі Посполитої, в якій Литва зберігала автономію, власне військо та судочинство;

В) унітарної держави Речі Посполитої, причому Королівство Польське повністю поглинуло Литву, позбавило її будь яких ознак суверенітету.

117

4.Школи при православних церквах та монастирях у ХІVBХVІ ст.ст.

давали:

А) лише початкову освіту (вміння читати, писати, рахувати, співа ти);

Б) початкову і середню освіту (вміння читати, писати, рахувати, співати та навчали основам «сімох вільних мистецтв»);

В) не лише початкову і середню, а й вищу освіту ( знання з

філософії та богослов’я).

5.Юрій Котермак (Дрогобич) нині відомий в Україні та Європі як:

А) здібний полководець, керівник козацького війська в бою під

Хотином у 1621 р.;

Б) відомий учений та викладач, доктор філософії та медицини, професор і ректор Болонського університету (Італія);

В) блискучий політик, один з творців Люблінської унії.

ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

1.Перевірте себе шляхом зрівняння обставин входження украї

нських земель до складу Польського королівства та Великого кня зівства Литовського, а також їх становища у складі цих двох держав.

2.На основі вищевикладеного матеріалу теми, вкажіть на мапі

№3, які українські землі (воєводства) згідно з Люблінською унією

увійшли до складу Польщі, а також ті території, що приєдналися до

них у 1630 р.

118

Тема 4. НАЦІОНАЛЬНОBВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ПІД ПРОВОДОМ

Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО. ЗЕМЛІ УКРАЇНИ

УДРУГІЙ ПОЛ. XVIIBXVIII СТ.

4.1. ПРИЧИНИ, ПЕРЕДУМОВИ, МЕТА І РУШІЙНІ СИЛИ ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ ХVІІ ст.

Причини Визвольної війни

На середину XVII ст. в різних сферах розвитку суспільства визріли гострі суперечності. Найголовнішими з них є:

1)українці не мали власної держави; можливості повноцінного політич ного розвитку у Речі Посполитій для них були дуже обмеженими. Ситуація погіршувалася тим, що більшість української еліти була денаціоналізованою (полонізована);

2)у Польщі послідовно здійснювалася політика національно релігійного гноблення українців, політика дискримінації української церкви, мови і освіти;

3)надзвичайно ускладнилася соціально економічна ситуація в українсь ких землях. Помітно зросла панщина (на Волині 5 6 днів на тиждень) – що було пов’язано з розвитком зернового фільваркового господарства (Польща

–головний експортер хліба у цей час), значно погіршився соціально побутовий стан селян. Більшість українських земель, що належали Польщі, орендувалися єврейськими підприємцями, які нещадно експлуатували се лян, збільшуючи орендну плату. Погіршується становище українських міщан: Магдебурзьке право постійно обмежувалося; зростали повинності та подат ки, у містах – засилля іноземців;

4)польський уряд бере курс на обмеження, практично на ліквідацію козацтва. Так, у січні 1638 р. уряд після придушення селянсько козацьких повстань прийняв «Ординацію Війська Запорозького реєстрового», яка обмежувала самоврядування реєстровців: скасовано виборність старшини, ліквідовано козацький суд, на чолі війська замість гетьмана поставлено

польського комісара, посади полковників займала шляхта, реєстр скорочено до 6 тис. (інші автоматично ставали кріпаками).

Передумови для Визвольної війни:

1)наявність міцної соціальної бази визвольного руху (селянство, козац тво, дрібна шляхта, нижче православне духовенство);

2)наявність сильної військової організації – козацтва, з досвідом про ведення бойових операцій;

119

3)наявність прообразу (моделі) майбутнього державного устрою – За порозької Січі;

4)швидке зростання національної самосвідомості українського народу,

формування ранньої української нації – загальноєвропейська тенденція – курс на створення національних держав (1573 р. – початок книгодрукування,

діяльність братств зі створення шкіл, друкарень тощо, 1632 р. – заснування Києво Могилянської колегії);

5)слабкість королівської влади у Польщі з посиленням магнатського землеволодіння (удільні князі – віце королики), посиленням відцентрових

тенденцій;

6)сприятливі зовнішньополітичні умови: Росія, Туреччина та Швеція були зацікавлені у послабленні Речі Посполитої й тому підтримували по встанців;

7)наявність досвідченого, авторитетного керівника – Богдана Михай

ловича Хмельницького (1595 1657), який зумів повести за собою народні маси.

Серед дослідників немає одностайності щодо хронологічних меж та періодизації визвольних змагань, що почалися у 1648 р.

Ведеться навіть дискусія щодо характеру подій – що це було: велике повстання, національно визвольна війна чи національна революція?

Згадаємо три основних варіанти:

А) Рибалко В., Сергійчук В.(майже всі радянські видання до 1991 р.) тощо

говорять про Визвольну війну 1648 1654 рр. Звідси періодизація у середині цього періоду:

1 етап – січень 1648 р. – серпень 1649 р. – початковий переможний етап.

Завершується підписанням Зборівської угоди.

2 етап – вересень 1649 р. – вересень 1651 р. – середній етап, драматич

ний,етап невдач. Завершується підписанням Білоцерківської угоди.

3 етап – вересень 1651 р. – січень 1654 р. – третій етап, врівноваження сил, активного пошуку союзників. Переяславська рада. Березневі статті.

Б) Орест Субтельний говорить про Велике повстання й дає таку пері одизацію: 1648 1657 рр. – закінчення війни пов’язують зі смертю Б.Хмель ницького.

В) Смолій В., Степанков В., Бойко О.: ведуть мову про українську національну революцію 1648 1676 рр., яка у своєму розвитку пройшла кілька

стадій (козацьке повстання – національно визвольна війна – національна

революція):

І етап (лютий 1648 р. – червень 1652 р.) – підйом національно визвольних змагань і соціальної боротьби, виборення де факто державної незалежності козацької України;

ІІ етап (червень 1652 р. – серпень 1657 р.) – погіршення економічного

йгеополітичного становища новоствореної держави, пошук союзників. У

120