Теоретичні питання
Кров - внутрішнє середовище організму. Роль крові в підтриманні гомеостазу.
Склад крові, плазми, сироватки крові. Фізико-хімічні і біологічні властивості крові.
Об'єм крові, рН крові. Форменні елементи крові: еритроцити, лейкоцити, тромбоцити. Норма і патологія.
Гемоглобін, його структура, властивості, види.
Патологічні стани гемоглобіну: гемоглобінопатії і таласемії.
Дихальна функція еритроцитів в легеневих капілярах та тканинах.
Ефект Бора.
Залежність ступеня оксигенації від парціального тиску кисню. S-подібна кінетика дисоціації оксигемоглобіну.
Кислотно-основний стан. Регуляція рН рідин в організмі:
Порушення кислотно-основного стану: ацидоз метаболічний (кетоацидоз, лактат ацидоз, гломерулярний ацидоз) та респіраторний; алкалоз (метаболічний та респіраторний). Причини їх виникнення.
Р оль нирок, органів дихання, тканин в регуляції кислотно-основного стану:
Буферні системи крові, їх види:
роль буферних систем крові в підтриманні постійності рН крові;
функції гідрокарбонатної, фосфатної, гемоглобінової та білкової буферних систем в організмі людини.
Основні типи гіпоксії, механізм їх виникнення, прийоми лабораторної діагностики:
гіпоксія викликана зниженням рО2 в повітрі, що вдихається (екзогенна гіпоксія);
гіпоксія викликана порушенням постачання тканин киснем внаслідок розвитку патологічного процесу ( легеневий тип, серцево-судинний, тканинний і немічний).
Роль системи ренін-ангіотензин в регуляції осмотичного тиску.
Гормони - регулятори осмотичного тиску крові.
Залежність біохімічних показників крові від метаболічних процесів в організмі.
"Загальний аналіз" крові і „біохімія" крові. Що входить в цей зміст?
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення гемінової групи гемоглобіну бензидиновою пробою.
Принцип методу. Для визначення гемінової групи використовують бензидинову пробу, яка базується на каталітичних властивостях похідних гемоглобіну (оксигемоглобіну, карбоксигемоглобіну ).Продукт окислення бензидину має синій колір, який поступово може переходити в червоний. Проба дуже чутлива.
Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель розбавленої крові, додають 5 , крапель розчину бензидину і 2-3 краплі перекису водню. Спостерігають за зміною кольору.
Клініко -дігностичне значення. Концентрація гемоглобіну в крові у жінок становить 120-140 г/л, у чоловіків - 130-140г/л. Зменшення концентрації гемоглобіну є основним лабораторним симптомом анемії. 3ниження рівня гемоглобіну в крові залежить від форми анемії.
Завдання 2. Біуретовий метод на кількісне визначення білків у плазмі крові.
Принцип методу. Пептидні групи здатні утворювати з солями міді в лужному середовищі комплекс, який має фіолетовий колір. Біуретова реакція служить доказом наявності речовин, у яких існує не менше двох пептидних зв'язків.
Хід роботи. У першу пробірку вміщують 0,1 мл 0,9% розчину хлориду натрію (контроль), у другу — 0,1 мл стандартного розчину білка (50 г/д), у третю, четверту і п'яту - по 0,1 мл дослідного розчину білка (задачі). В усі пробірки вливають по 5 мл біуретового реактиву. Перемішують і через 30 хв визначають екстинкцію (оптичну густину) за допомогою ФЕК у кюветах на 10 мм при червоному світлофільтрі (750 нм) проти контрольного розчину. Розрахунок проводять за формулою:
,
де X – концентрація речовин у дослідній пробі, г/л; А - концентрація речовин у стандартному розчині; В - екстинкція дослідного розчину; С - екстинкція стандартного розчину білка.
Клініко-діагностичне значення. У здорової людини вміст білків в крові становить від 60 до 80 г/л. Менше 60 г/л - гіпопротеїнемія: ентерит, хронічний панкреатит, опіки, хронічні захворювання нирок, масивні кровотечі, голодування, затримка солей і води. Більше 80 г/л - гіперпротеїнемія: ревматоїдний артрит, дифузні захворювання сполучної тканини (колагенози, бронхоектаз, цироз печінки), діарея, цукровий діабет.
У здорової людини практично не виділяється білок із сечею.
Завдання 3. Колоїдна проба Вельтмана на визначення стану білків крові.
Принцип методу. Білки — це колоїдні розчини, які зв'язують воду, не дозволяючи ій виходити із кров'яного русла. При взаємодії їх з осаджуючими речовинами відбувається зміна їх властивостей.
Хід роботи. До 0,1 мл плазми крові додають 4,9 мл дистильованої води, змішують і сюди ж добавляють 0,1 мл 0,5% розчину хлориду кальцію. Нагрівають. Охолоджують, спостерігаючи за появою осаду. Результати оцінюють за загальною кількістю кальцію в цій реакції. Норма — 0,4-0,5 мл.
Клініко-діагностичне значення. Проба Вельтмана використовується в діагностиці при захворюванні печінки, ревматизмі, туберкульозі легень.
Завдання 4. Якісне визначення кальцію, магнію, фосфору в плазмі крові.
Хід роботи. Іони кальцію визначають, додавши до 1 мл плазми крові 3-4 краплі насиченого розчину оксалату амонію — випадає осад. Іони магнію — до одержаного фільтрату від досліду першого додають 3-4 краплі концентрованого розчину аміаку — утворюється осад. Фосфорну кислоту визначають молібдатом амонію і аскорбіновою кислотою. Інтенсивність голубого кольору прямо пропорційна концентрації фосфору в плазмі крові.
Норма кальцію 2,1-2,55 ммоль/л, магнію — 0,82-0,94 ммоль/л, фосфору — 0,87-1,45 ммоль/л (в сироватці).
Тема заняття № 11. Дослідження білків плазми крові: білки гострої фази запалення, індикаторні ферменти, ліпопротеїни.
Цілі заняття:
Пояснювати основні функції білків плазми крові на основі їх фізико-хімічних властивостей.
Пояснювати діагностичне значення зростання вмісту білків гострої фази запальних процесів.
Пояснювати молекулярно-біохімічні механізми змін вмісту в плазмі кров: секреторних і тканинних ферментів, атерогенних і антиатерогенних ліпопротеїнів.
Пояснювати біохімічні основи функціонування систем регуляції тиску крові (калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензивна системи) та науково обгрунтоване застосування гіпотензивних лікарських засобів — інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту.