Теоретичні питання
1. Загальний азот плазми крові: білковий та небілковий (залишковий або резидуальний) азот. Види азотемії:
• абсолютна - регенційна, продукційна;
• відносна.
2. Сечовина — кінцевий продукт обміну білків та амінокислот:
• шляхи утворення аміаку в організмі людини, його токсичність, транспортні форми і механізми знешкодження; гіперамоніємія;
• ферментативні реакції біосинтезу сечовини;
• вміст сечовини в крові в нормі, коефіцієнт азоту сечовини, добове виведення сечовини з організму;
• генетичні дефекти ферментів синтезу сечовини.
3. Амінокислоти плазми крові.
4. Сечова кислота — кінцевий продукт катаболізму пуринових основ:
• схема катаболізму пуринових нуклеотидів;
• вміст сечової кислоти в крові в нормі та добове її виведення;
• порушення обміну сечової кислоти - гіперурикемії: первинні (спадкові) - подагра, хвороба Леша-Ніхана і вторинні (набуті) — захворювання крові, нирок, отруєння свинцем.
5. Креатин та кінцевий продукт його обміну — креатинін.
• біосинтез креатину та креатиніну;
• фізіологічне значення креатину в енергозабезпеченні функції м'язів;
• креатинін - форма виведення азоту амінокислот з організму;
• вміст в крові в нормі та добове виведення креатиніну.
6. Глутатіон — γ-глутамініл-цистеїніл-гліцин:
• біосинтез глутатіону;
• біологічні функції глутатіону.
7. Індикан — кінцевий продукт катаболізму триптофану.
8. Діагностичне значення визначення кінцевих продуктів обміну речовин.
9. Біохімічні показники небілкових азотовмісних компонентів цільної крові та плазми крові: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, азоту амінокислот, індикану.
10. Безазотисті органічні компоненти крові: глюкоза, органічні кислоти, кетонові тіла, вітаміни їх біологічна роль.
Неорганічні компоненти плазми крові.
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення вмісту залишкового азоту крові методом Боданського.
Принцип методу. Вміст залишкового азоту крові визначають у безбілковому фільтраті після осадження білків крові — дією концентрованої сульфатної кислоти. При цьому азот усіх азотовмісних сполук у вигляді аміаку зв'язується із сульфатною кислотою, утворюючи сульфат амонію, який в свою чергу з реактивом Несслера утворює сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації азоту.
Хід роботи. У пробірку наливають 0,5 мл безбілкового фільтрату і 0,05 мл концентрованої сульфатної кислоти. Спалюють на піщаній бані до утворення бурого забарвлення. Пробірку охолоджують, додають 2 краплі пергідролю і знову спалюють до знебарвлення. Після охолодження в пробірку додають 10 мл свіжої кип'яченої води (дистильованої) і нейтралізують 12,5М розчином їдкого натру до слаболужної реакції. Реакцію визначають за зміною кольору лакмусового папірця (з червоного на синій). Потім додають 0,5 мл реактиву Несслера (калій-меркурію йодид). Вміст пробірки забарвлюється у жовтий колір різної інтенсивності залежно від вмісту азоту.
Паралельно з дослідною пробою обробляють стандартну: 0,2 мл стандартного розчину, 0,05 мл сульфатної кислоти, 0,3 мл 12,5М розчину їдкого натру, 0.5мл реактиву Несслера і 9,8 мл дистильованої води. Дослідну і стандартну проби вимірюють порівняно з контролем на реактиви за довжини хвилі 440-450 нм у кюветі завтовшки 5мм. У контролі замість сульфату амонію — вода і жовтуватий колір розчину .Розрахунки здійснюють за формулою:
,
де Сд — концентрація залишкового азоту в досліді, ммоль/л; Ед — екстинкція дослідної проби; Ест — екстинкція стандартної проби; Cст — концентрація залишкового азоту в стандарті = 21,42 ммоль/л. Норма залишкового азоту в крові становить 14,3-25 ммоль/л (20-35 мг%).
Клініко-діагностичне значення.
1. Діагностика порушень видільної функції нирок і оцінки ступеня ниркової недостатності. Ретенційна ( ниркова) азотемія зустрічається при гломерулонефритах, пієлонефриті, туберкульозі нирок. Продукційну азотемію спостерігають при кахексії, лейкозі, новоутвореннях, кишковій непрохідності.
2.Оцінка сечовиноутворювальної функції печінки і виявлення печінкової недостатності.
Завдання 2. Мурексидна проба на сечову кислоту.
Принцип методу. Сечова кислота в присутності концентрованої нітратної кислоти утворює з аміаком пурпурно-червону речовину — мурексид, амонієву сіль пурпурової кислоти.
Хід роботи. До порошку сечової кислоти додають 1-2 краплі нітратної кислоти і обережно нагрівають (70оС). Після охолодження до коричнево-червоного залишку, який містить продукти окислення і гідратації сечової кислоти, додають краплю розчину аміаку — з'являється пурпурно-червоне забарвлення.
Клініко-діагностичне значення. Мурексидною пробою користуються для виявлення сечової кислоти у сечовому камені.
Завдання 3. Визначення аміаку в добовій сечі.
Принцип методу. При взаємодії формаліну з амонійними солями утворюється уротропін та соляна кислота, кількість якої еквівалентна вмісту амонійних солей у сечі.
Хід роботи. В колбу налити10 мл сечі, додати 1-2 краплі фенолфталеїну (нейтралізувати кислі продукти), додати 5 мл нейтрального розчину формаліну. Титрування проводять 0.1М розчином лугу до появи рожевого забарвлення. Розрахунок робимо за формулою:
X = а×0,0017×1300/В,
де X – вміст аміаку у г, а — кількість 0,1М (моль/л) лугу, що пішла на титрування, 1300 — добовий діурез у мл, В — кількість сечі у пробі — 10 мл.
Норма аміаку в сечі — 0,4-1,0 г/добу або 30-75 ммоль/добу.
Завдання 4. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту- проба Фелінга.
Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами Fе (III) комплексну сполуку, забарвлену в синьо-зелений колір.
Хід роботи. До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10% розчину феруму хлориду. Через 30-60 с з'явиться синьо-зелене забарвлення, коли є ФПВК. Через 5-30 хв, залежно від концентрації ФПВК, колір вицвітає.
Клініко-діагностичне значення. Для діагностики фенілкетонурії.
Тема заняття № 18. Дослідження згортальної, антизгортальної і фібринолітичної систем крові. Патології гемостазу.
Цілі заняття:
Пояснювати сукупність механізмів збереження рідкого стану крові, функціональні та біохімічні властивості системи гемостазу.
Трактувати біохімічні принципи функціонування згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові.
Аналізувати основні фактори гемостазу, зовнішній і внутрішній шляхи згортання крові, антифібринолітичну систему.
Аналізувати стан здоров'я людини на підставі біохімічних параметрів змін (відсутності) факторів згортання крові.
Пояснювати причину порушень тромбоцитарного і коагуляційного гемостазу.
Аналізувати основні показники гемостазу та фібринолітичної системи крові.