- •Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
- •2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
- •2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.
- •Теоретичні питання
- •Практичні роботи
- •Література
Теоретичні питання
1. Функціонально-біохімічна характеристика системи гемостазу:
• судинно-тромбоцитарний гемостаз;
• коагуляцій ний гемостаз.
2. Згортальна система крові:
• фактори згортання крові;
• механізм активації системи згортання крові;
• функціонування каскадної системи згортання крові в згортальній системі, її особливості;
• внутрішній шлях коагуляції;
• зовнішній шлях коагуляції;
• роль вітаміну К у реакціях каскаду коагуляції.
3. Схема взаємовідносин між внутрішнім, зовнішнім та загальним кінцевим шляхами коагуляції.
4. Порушення тромбоцитарного гемостазу: тромбоцитопенії, тромбоцитопатії.
5. Порушення коагуляційного гемостазу: гемофілії (А, В, С), дефект Хагемана, хвороба Стюарта-Прауера.
6. Набуті порушення, зумовлені антитілами і факторами згортання, дефіцитом вітамін-К-залежних факторів згортання, лікарські коагулопатії; синдром десемінованого внутрішньосудинного згортання (тромбогеморагічні синдроми), мікротромбоваскуліти.
7. Антизгортальна система крові:
• антикоагулянти: антитромбіни, α1-інгібітор протеїназ, α2-макроглобулін, гепарин, кумарини;
• механізм дії антикоагулянтів.
8. Фібринолітична система крові. Етапи фібринолізу:
• І етап - перетворення плазміногену на плазмін;
• ІІ етап - розщеплення фібрину.
9. Фармакологічні препарати - компоненти фібринолітичної системи: плазмін, урокіназа, стрептокіназа, тканинний активатор плазміногену (ТАП), їх застосування в медичній практиці.
10. Нормальні показники основних фізіологічних антикоагулянтів: гепарину, антитромбіну, продуктів деградації тромбіну, ристоміцину.
11. Зміна показників крові при синдромі набутого імунодефіциту — СНІДі.
12. Нормальні показники фібринолітичної системи крові.
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення протромбінового (тромбопластичного) часу згортання крові.
Принцип методу. Згортання плазми крові при рекальцифікації проходить в три етапи: активація тромбокінази, перетворення під дією тромбокінази протромбіну в тромбін, утворення фібрину під впливом тромбіну. Введення кальцію в плазму збагачує її на тромбокіназу і скорочує час згортання крові.
Хід роботи. Внести в пробірку Відаля, встановлену на водяну баню (37оС), 0,1 мл плазми, 0,1 мл тромбопластину і 0,7 мл 0,025М розчину хлориду кальцію. Одночасно з внесенням кальцію включити секундомір і виключити його при появі фібрину. Цей час і буде протромбіновим часом. При активності препарату промбопластину час становить 18с, норма без нього-45-60 сек. Зміна цього насу свідчить про порушення стану активації протромбіну.
Клініко-діагностичне значення. Подовження протромбінового часу згортання крові спостерігається при гіпофібриногенемії, надлишку антитромбінів, при накопиченні продуктів фібринолізу і деяких молекулярних аномаліях фібриногену. Повне незсідання крові — при гіпергепаринемії і при гострому ДВЗ-синдромі, при дефіциті деяких факторів протромбінового комплексу.
Завдання 2. Визначення вмісту вільного гепарину в крові за методом Сірмаї.
Принцип методу. Метод базується на здатності толуїдинового синього зв'язувати вільний гепарин крові, що призводить до скорочення тромбінового часу.
Хід роботи. В пробірку Відаля №1 (контроль), встановлену на водяну баню, відміряють 0,05 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в №2 (дослідну) — 0,05 мл толуїдинового синього і теж ставлять на водяну баню і в кожну додають по 0,1 мл досліджуваної плазми. Через 30 с додають тромбін по 0,1 мл в кожну і фіксують час згортання крові. Різниця в часі свідчить про кількість вільного гепарину. Норма 16-20 с.
Клініко-діагностичне значення. Найважливіша функція гепарину — антикоагулянтна, яка залежить від антитромбіну ІІІ (АТ-ІІІ) і його доступності для дії гепарину. Нагромадження в плазмі крові білків гострої фази, імунних комплексів та інших компонентів, що мають здатність зв'язувати та інактивувати гепарин, призводить до порушення комплексування АТ-ІІІ до гепарину. Зниження АТ-ІІІ спостерігається при гестозах, хворобах печінки, при інтенсивному лікуванні гепарином, вживанні гормональних контрацептивів. Зменшення гепарину — при інфаркті міокарда, порушенні функції печінки, псоріазі.
Тема заняття № 19. Дослідження біохімічних закономірностей реалізації імунних процесів. Імунодефіцитні стани.