79. Основи теорії Міллера-Модільяні.

Модільяні і Міллер математично довели, що ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість капіталу, що ним використовується) залежить тільки від сумарної вартості його активів незалежно від складу елементів капіталу, авансованого в ці активи. Початковим положенням цього доказу є їх твердження, що в процесі господарської діяльності підприємства його доходність генерують не окремі елементи капіталу, а сформовані ним активи. Функціонування ринку капіталу в процесі обгрунтування теорії обмежено рядом умов: 1) ринок є "досконалим"; 2) на ринку діє єдина для всіх інвесторів і кредиторів безризикова ставка проценту на капітал, що вкладається і передається в позику; 3) всі підприємства на ринку можуть бути класифіковані по рівню ризику своєї господарської діяльності тільки на основі показників розміру очікуваного доходу на сформовані сукупні активи і ступеню ймовірності його отримання; 4) вартість будь-якого елементу залучаємого капіталу не пов’язана з діючою системою оподаткування прибутку підприємства; 5) в розрахунок вартості окремих елементів капіталу не включаються витрати, пов’язані з його купівлею-продажем. З урахуванням викладених передумов зміст концепції механізму формування середньозваженої вартості капіталу підприємства, висунутої Модільяні і Міллером, зводиться до наступного: ринкова вартість підприємства (а відповідно і середньозважена вартість його капіталу) не залежить від структури капіталу. Зростання питомої ваги позикового капіталу в загальній його сумі не призводить до відповідного зниження рівня середньозваженої вартості капіталу незважаючи на те, що рівень вартості позикового капіталу набагато нижче рівня вартості власного капіталу. Будучи принципово правильною в умовах висунутих авторами обмежень, концепція незалежності механізму формування середньозваженої вартості капіталу і ринкової вартості підприємства від його структури носить лише теоретичний окремий характер, який не сумісний з ситуацією формування підприємством структури капіталу в реальній практиці.

80. Ліверидж в управлінні активами підприємства.

Леверідж – фінансовий механізм управління співвідношенням окремих видів капіталу. Операційний леверідж – показує вплив змінності обсягу продажу на рівень доходів компанії. Характеризує співвідношення основного і обігового капіталу, тобто чим вища частка постійних витрат стосовно поточних, тим вище операційний леверідж. Чим вищий операційний леверідж, тим вищий інвестиційний ризик, адже постійний капітал потрібно збільшувати вже сьогодні, а позитивні грошові потоки залежать від завтрашньої кон’юнктури ринку і обсягів продажу. Фінансовий леверідж встановлює міру зв’язку (впливу) змінності доходів компанії на дивіденди, тобто доход окремого акціонера (компаньйона). Фінансовий леверідж для капіталу АТ показує, в якому співвідношення знаходяться звичайні акції і обігові зобов’язання: облігації і позички. Операційний та фінансовий леверідж тісно пов’язані. Наприклад, коли компанія зменшує свій операційний Л, це може призвести до збільшення фінансового Л, і навпаки, якщо вона вирішує збільшити свій операційний Л, це може призвести до зменшення позичкового капіталу. Міра операційного Л (МОЛ) визначається як співвідношення процентної зміни в операційному доході до процентної зміни в продажу:,

де ОД –операційний доход, прибуток (надходження до розподілу); ОП– обсяг продаж (реалізації). МОЛ може бути також розрахована за формулою: ; або ; де ОП – обсяг продаж (кількість одиниць продукції); ЦП –середня зміна продажу одиниці продукції; ЗВ- змінні витрати на одиницю продукції; ПВ – обсяг продажу у вартісному вимірі; ЗВ- змінні витрати на всю продукцію. Перша формула використовується для розрахунку МОЛ одиниці продукції, друга – для оцінки МОЛ фірми, що має широку номенклатуру продукції. За допомогою МОЛ оцінюється плив обсягу продажу на доходи компанії до їх розподілу. Міра фінансового леверіджу (МФЛ) – це оцінка його впливу на чистий прибуток, тобто прибуток за відрахуванням податків та процентів за кредит. МФЛ розраховується за формулою: ; де ОД –операційний доход, прибуток (надходження до розподілу); П – очікувані або сплачені податки та проценти. Загальний леверідж показує вплив змінності обсягу продаж на дивіденди акціонерів або доходи компаньйонів. Міра загального леверіджу розраховується добутком МОЛ і МФЛ. За допомогою міри загального леверіджу (МЗЛ) оцінюється чутливість впливу змін в продажу на рентабельність власного капіталу, тобто рівень надходжень на одну акцію.